Знав “убивцю” 15 років, – суд допитав єдиного, хто врятувався після масового розстрілу біля ставка на Житомирщині

22 травня минулого року близько першої години ночі в селі Новоселиця Житомирської області орендар ставка Анатолій Захаренко із мисливської рушниці розстріляв сімох військових, які приїхали відпочити в його володіння.

«Конфлікт виник після вживання алкоголю між трьома чоловіками: один із них – орендар, двоє – відпочивальники. У ході конфлікту підозрюваний вбив двох чоловіків, із якими випивав, потім пішов до іншого будиночку, де перебували ще шестеро гостей. Там від його пострілів загинули п’ятеро осіб. Одному учаснику вдалося втекти до села, звідки він і повідомив про подію поліцейським», – йшлося в офіційному повідомленні поліції.

Захаренко

Всі загиблі були у приятельських стосунках із Захаренком. Причина масового вбивства досі залишається незрозумілою.

29 грудня 2020 розпочалися слухання по суті. Суд уже допитав рідних п’ятьох вбитих.

Анатолій Захаренко утримується під вартою. На запитання журналістів про страшні події тієї ночі відповідає тільки: «Приходьте на наступні засідання».

10 лютого Богунський суд Житомира заслухав єдиного, хто врятувався під час стрілянини, – 44-річного Вадима Федюніна, ветерана батальйону Національної гвардії імені Сергія Кульчицького. Допит тривав три години.

Чоловік підтвердив, що знайомий з обвинуваченим – Анатолієм Захаренком: знає більше 15 років, стосунки були дружніми. Захаренко підтвердив правдивість цієї інформації.

Присягнувши говорити суду правду і лише правду, свідок давав вільні показання.

Після війни хлопці з алкоголем «зав’язали», пили мало

Порибалити до Захаренка Федюнін їздив більше 15 років, іноді по два рази на тиждень, приїздив з друзями чи з дівчатами, деколи один. 21 травня 2020 року він прибув на ставок в Новоселицю з хлопцями – Роман Ханенко, Андрій Москалець, Віталій Вульчин, Олександр Бєлоус, Володимир Купріянов (також були Владислав Мамиченко та Ескендер Османов, але про них він згадав пізніше).

У Романа Ханенка за кілька днів до цього був день народження, деякі хлопці повернулися на ротацію з зони ООС і друзі вирішити поїхати відпочити на озеро.

Бєлоус, Ханенко, Москалець, Федюнін.
Хлопці гостювали в Захаренка за два тижні до смерті.
Фото з архіву Е.Османова

Добиралися двома автомобілями: джип «Ніссан Навара», за кермом якого був Ханенко, та автомобіль «Шкода», яким керував Купріянов. Дорогою зупинилися на трасі Київ-Одеса, в магазині купили їжу, пляшку горілки та дві 2-літрові пляшки пива. Купріянов не дуже добре водив автомобіль, тому вони приїхали на місце на хвилин 15-20 пізніше.

Коли приїхали, то їм зателефонував Ханенко і сказав не заїжджати до Анатолія (Захаренка), бо там у нього поліція, а прямувати до ставка, який був поряд: його орендував сам Ханенко, збирався там зробити центр реабілітації для АТОвців.

Тому чоловіки розмістилися біля іншого ставка, за 150 метрів від Зарахенка, і почали відпочивати: рибалили, смажили м’ясо. Машини поховали, бо так, зі слів Ханенка, попросив Захаренко.

Того вечора поліція справді повідомила, що на Житомирщині затримано начальника поліції одного з районів області за вимагання та отримання хабарів. Посадовець за невтручання у діяльність, пов’язану з розведенням риби, вимагав у 58-річного мешканця Романівського району щомісяця по 10 тисяч гривень. Захаренку також 58 років. Пізніше того вечора він підтвердив своїм гостям, щоб нібито «здав» начальника поліції.

Місце злочину. Травень, 2020 рік
Фото: Антон Геращенко

Години через дві, близько 17:00, Захаренко подзвонив і сказав, що поліцейські поїхали, тому можна переміститися на його ставок. Поки чоловіки розкладали свої речі, Захаренко випив стопку та кудись поїхав. Коли Захаренко повернувся Федюнін точно не пам’ятає, бо ходив вздовж озера зі спінінгом. Почало сутеніти, чоловіки смажили м’ясо, пили пиво, Захаренко сидів разом з ними за столом, розмовляли, випивали, закушували. Федюнін каже, що випив два стакани пива, а скільки випили інші він точно не знає, але зауважив, що після війни хлопці з алкоголем «зав’язали», пили мало. Під час застілля всі почали потихеньку розходитися, в 50 метрах був гостьовий будиночок, перед цим вже визначили, що в кожній кімнаті спатиме по чотири людини. Федюнін каже, що, наче щось відчуваючи, не хотів йти в будиночок, хотів дочекатися Москальця, який маринував м’ясо. Але той відправив його спати, бо рано вранці збиралися рибалити.

Після 23:00 Федюнін пішов до будиночку і почав лаштуватися спати у визначеній кімнаті, там вже спав Вульчин, Бєлоус і Мамиченко. У сусідній кімнаті вже спали Ханенко і Купріянов, там же мали спати Москалець і Османов. Федюнін вже майже заснув, коли почув на вулиці постріли, крики та матюки. Він почав вибиратися з зимового спального мішка та будити хлопців. Крики стихли, хлопці вирішили, що це якийсь жарт, може хтось просто вирішив постріляти, з місць не посхоплювалися. За словами Федюніна, приблизно через 30 секунд після двох постріл він ще намагався вибиратися з ліжка, перед яким спав Вульчин, і почув, як Ханенко відчиняє двері на вулицю зі словами «Толік, що сталося?», звертаючись до Захаренка, і в цей же час пролунав постріл. Федюнін каже, що почув останній видох Ханенка і зрозумів, що той загинув. Хлопці почали прокидатися та підхоплюватися зі своїх спальних місць, Федюнін все ще продовжував сидіти на ліжку, повертався подивитися, що роблять хлопці, а коли знову направив погляд до дверей, то побачив Захаренка з рушницею: він навів на Федюнін стволи зі словами «Тобі пи***а». В цей час Вульчин вже встиг підвестися і кинувся в куток, де лежали речі, схопивши рушницю Захаренка за стволи. Перед очима у Федюніна на відстані 30 см була спина Вульчина, Захаренко вистрелив в нього впритул. Мертвий Вульчин повільно осів перед Федюніним на підлогу, а Захаренко кинувся до виходу з будиночку, на ходу перезаряджаючи рушницю, Федюнін зрозумів, що Захаренко, який відбіг на 10-15 метрів від порогу будинку, зараз розвернеться, вистрелить в нього і вб’є. Федюнін вибіг з будинку і різко відстрибнув праворуч, почув за спиною в себе два постріли, через 5 секунд – же два постріли, потім через 5-10 секунд – ще два. Куди саме в цей час стріляв Захаренко вже було незрозуміло.

Коли Федюнін відбіг за 100 метрів від будинку стрілянина стихла, але чоловік вирішив, що Захаренко буде його шукати, щоб добити. Федюнін знав, що у Захаренка є тепловізор (бачив колись), він мисливець, тож шансів врятуватися було обмаль. Втім, Федюнін вирішив, що треба викликати «швидку», бо можливо є поранені, але про те, що двоє вбиті він знав точно. Добре знаючи місцевість та намагаючись не з’являтися на відкритих ділянках, Федюнін ярками та підліском побіг до села Новоселиця, яке знаходиться приблизно за 3 км від місця події.

За 3-4 хвилин, коли Федюнін пробіг майже кілометр, він почув ще близько 20 пострілів з гвинтівки. По звуках він визначив, що стріляють з гвинтівки Бєлоуса, та вирішив що Захаренко займається якимсь інсценуванням. Добігши до села, Федюнін вирішив не йди відразу в перші хати, а пройшов трохи далі, підійшовши з городу до будинку, де горіло світло, він постукав та попросив викликати поліцію і «швидку», але хазяї «відразу лягли спати». В іншій хаті так само, зі слів Федюніна, почалася «сонна хвороба». Це вже було близько опівночі, він стукав у вікна, але хазяї його проганяли геть та погрожували рушницею.

Врешті, Федюнін зайшов у двір до спільного знайомого, якого раніше зустрічав на ставку у Захаренка. Чоловіка звати Микола, він відчинив двері, разом зі своїм знайомим вийшов у двір, упізнав Федюніна, але подзвонив не в поліцію, а родичам Захаренка – дружині чи сину, потім сказав Федюніну йти у центр села, бо туди має під’їхати син Захаренка. Втім Федюнін вирішив цього не робити, а почав шукати допомогу в іншому місці, але безрезультатно, хотів навіть в сільському магазині розбити скло і так викликати поліцію. Але напроти магазину він побачив світло в будинку і вирішив скористатися «останнім шансом». Спочатку на стук вийшла жінка, потім чоловік, у те, що розповів Федюнін вони спочатку не повірили, але зрештою чоловік викликав поліцію і «швидку». Через півгодини Федюнін побачив, як Захаренко на своїй «Ниві» проїхав повз будинок. Після цього хазяїн будинку почав більш серйозно ставитися до того, що розказав Федюнін про події на ставку: дістав рушницю та подзвонив собі на службу (де саме той служить потерпілий не уточнив) та сказав, що бере Федюніна під свою охорону. В цей час Захаренко знову проїхав повз будинок, трохи пригальмувавши перед ним, але не зупинився. В цей час Федюнін та господар будинку, якого звати Сергій, знаходилися на веранді і бачили це все крізь великі вікна.

«Зараз ми тебе тут прикопаємо і скажемо, що це ти все наробив»

Поліція приїхала близько 1-ї години ночі. Один з автомобілів поліції приїхав до будинку, де був Федюнін, він розповів, що сталося та попередив, що на місці події багато зброї і не варто відправляти вперед саму «швидку», бо не відомо, що там сталося «з головою» у Захаренка. Потім Федюнін разом з Сергієм, який його прихистив, на автомобілі поїхали на ставок, куди вже прибула поліція.

Захаренко, зі слів Федюніна, без наручників «розповідав поліції анекдоти, який він тут герой», сміявся, радів.

Що саме говорив Захаренко працівникам поліції Федюнін не чув, але каже, що його голосний сміх було чутно в сусідньому селі.

Тим часом до Федюніна в машину підсів поліцейський зі словами: «Що ти тут накоїв? Зараз ми тебе тут прикопаємо і скажемо, що це ти все наробив».

Федюнін каже, що дві години просидів у машині, йому сказали, що всі загинули, коли почало світати – поїхали у поліцію.

Захаренко був гарним мисливцем

Після завершення розповіді Вадим Федюнін відповідав на уточнюючі запитання прокурора, судді та адвокатки обвинуваченого.

Зокрема, зазначив, що коли вони з друзями приїхали на ставок, то Захаренко був тверезий, але збуджений: розповідав, що «здав» начальника поліції за хабарі. Чоловіки, зі слів свідка, позитивно поставилися до цієї інформації, підтримали орендаря ставка. Федюнін зазначив, що Захаренко сам по собі людина емоційна, на ставку він бачив, що Захаренко випив 300-400 грам алкоголю.

На питання щодо зброї у восьми киян, які приїхали відпочивати на ставок, Федюнін відповів, що зброї не було у чотирьох – у нього, Купріянова, Османова і Вульчина. У чотирьох інших була: дрібнокаліберна гвинтівка «Ругер» 22LR (Мамиченко), гвинтівка «Зброяр» Z-15 223 калібру (Бєлоуса), карабін АК-47 7,62 мм (Ханенко) і гвинтівка «Ремінгтон» 223 калібру (Москальця). У Захаренка була двостволка ІЖ, яку Федюнін добре знає, бо коли Захаренку робили операцію на серці, то Федюнін охороняв ставок з його мисливською рушницею.

Під час спільного застілля на ставку конфліктів не було, але виникали суперечки. Федюнін зауважив, що у Захаренка є звичка сперечатися і вперто доводити свою правоту, і взагалі він дуже запальна людина. Федюнін пригадав, що однією з тем для дискусії того вечора було твердження Захаренка, що всі грузини – мусульмани. Під час розмови за столом сиділи четверо: Захаренко, Федюнін, Османов і Москалець. Коли Федюнін йшов спати, то в альтанці за столом залишалися Захаренко і Москалець, а Османов ставив біля входу в будиночок розкладачку, бо збирався «спостерігати за зірками». Ніяких сварок не було. Федюнін пропонував Москальцю теж йти спати, а Захаренко вмовляв його залишитися і ще побалакати. Рушниці Захаренка Федюнін того вечора не бачив, але на самому Захаренку ввечері був патронташ з патронами, який він постійно носить на поясі.

Федюнін також визнав, що Захаренко був гарним мисливцем і любив хизуватися тим, як швидко перезаряджає рушницю: тримає спеціальним чином патрони в руці і перезаряджає гвинтівку за 3 секунди. Приїжджаючи на ставок чоловіки і сам хазяїн іноді стріляли в ярку, «в сліпій зоні». Того дня відпочивальники також постріляли, але без Захаренка. Власну зброю господар тримав на ліжку під ковдрою в маленькому будиночку поряд з альтанкою, де відпочивали гості.

Ввечері зброю сховали і за столом її не було. Зброя з глушником була у Бєлоуса – АR-15 («Зброяр»). До вечірнього застілля стріляли в ярку по банках лише з двох гвинтівок – «Зброяр» та «Ругер». Адвокат також питала про зброю з оптичним прицілом, яка була на фото в матеріалах справи, але Федюнін сказав, що він з неї не стріляв, лише з «мелкашки».

Було питання і про те, хто курив канабіс через пластикову пляшку-«бульбулятор». Федюнін відповів, що в його присутності канабіс вживав лише Захаренко.

Суддя та адвокат уточнювали подробиці події: хто де сидів, хто де спав, хто де стояв та лежав, де лежали речі, які меблі були в будиночку і як вони стояли тощо.

Адвокат запитувала, хто того вечора стріляв у Захаренка, на що Федюнін припустив, що мабуть він сам стріляв у себе та запевнив, що коли Захаренко зайшов з рушницею в будиночок, то поранень на ньому не було.

Федюнін повідомив, що Захаренка найдовше знав він та Ханенко, інші були з ним знайомі 5-6 років. Таких, хто був на ставку вперше, в їх компанії того дня не було. Всі восьмеро познайомилися на війні, часто зустрічалися – хоча б раз на тиждень. Федюнін називав всіх загиблих не друзями, а братами, які завжди допомагали, прикривали один одного.

Щодо Захаренка, то Федюнін пригадав його розповіді про батьків, які були вислані з України у Сибір, там Анатолій народився. Він відсидів у тюрмі, але невідомо за що, потім повернувся в Україну, одружився. Федюнін розповідав, що до Захаренка найкраще ставилися Ханенко та Бєлоус, допомагали йому фінансово, підтримували, робили подарунки.

Кілька запитань Федюніну поставив і сам Захаренко, зокрема, як той міг бачити його машину, сидячи на веранді у Сергія, чи дзвонив його сину. Відповідаючи, Федюнін ледь стримував емоції і Захаренко помітно нервував, не міг сформулювати питання, звинувачував потерпілого у брехні.

Бєлоус, Ханенко, Москалець, Федюнін, Османов

Федюніна також просили дати коротку характеристику кожному із загиблих товаришів. Він розповів, що у Бєлоуса за три місяці до вбивства народилася дитина, яку довго чекали, дружина навіть на війну добровольцем його не хотіла відпускати. Москалець – колишній директор історичного музею в Криму, реставратор, інтелігентна людина. Османов теж дуже вихований, Мамиченко – найдобріша людина, постійно посміхався, засмутити його було дуже важко. Вульчин з позивним «Козак» був по-хорошому схиблений на козацтві. Всі були патріотами. А Ханенко до того, як пішов добровольцем в АТО, був керівником охоронної фірми і отримував пристойну зарплату, завжди всім допомагав і ніколи не відмовляв у будь-яких проханнях, якщо там немає ніякого криміналу. Бєлоус свого часу взяв Федюніна на роботу. Купріянов був поліглотом, знав чотири мови, допомагав з різними комп’ютерними питаннями та разом з Османовим давали поради щодо сучасної техніки. Федюнін сказав, що останніх двох він знав гірше за інших, бо служив з ними в різних підрозділах – вони в аеророзвідці, а він в ПЗРК. Федюнін не проходив строкову службу, а в батальйоні Нацгвардії ім.Кульчицького прослужив 1 рік 3 місяці.

У Федюніна запитали, чому, на його думку обвинувачений почав зненацька стріляти, хоча ніяких конфліктів і сварок не було, але він не зміг пояснити таку поведінку Захаренка.


Тома Коваль,  для сайту  «Судовий репортер» 

error0
fb-share-icon0
Tweet 20
fb-share-icon20
Share:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *