У Приморському суді триває розгляд обвинувачення щодо громадського діяча Сергія Стерненка. Йому інкримінують умисне вбивство та незаконне поводження зі зброєю, натомість сам активіст свої дії називає самозахистом під час чергового нападу.
16 вересня в засідання заслухали показання колишнього старшого у групі прокурорів по цій справі Андрія Радіонова, який заявив про тиск з боку Генпрокуратури під час досудового слідства та пояснив чому два роки тому не підписав підозру активісту.
До суду Радіонова, прокурора відділу офісу Генерального прокурора, викликала сторона захисту. Свідок каже, що з активістом не знайомий, бачився лише раз на засіданні парламентської слідчої комісії.
На початку своїх показань Радіонов заявив, що «важко розуміє у зв’язку з чим його викликали у суд». Бо його позиція по цій справі вже викладена у листі до керівництва Головного слідчого управління СБУ, де він заявив про необґрунтованість підозри Стерненку і тиск з боку Генпрокуратури. Цей документ на 13 сторінок є в матеріалах справи, тож усі учасники й так з ним ознайомлені.
У 2020 році, з березня по травень, Радіонов очолював групу прокурорів по справі Стерненка. 15 травня до Офісу Генерального прокурора за підписом старшого слідчого СБУ Дмитра Кувачова надійшли на погодження повідомлення про підозру активісту та клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Документи Радіонов не підписав та повернув, зазначаючи у листі до керівництва управління СБУ від 18 травня, що підозра має ознаки упередженості, однобічності, необ’єктивності та невідповідності Кримінально-процесуальному кодексу. Крім того, прокурор заявив про втручання у діяльність правоохоронців, які працювали над цим провадженням. У тому ж місяці його підрозділ вивели поза штат і Радіонов вибув із групи прокурорів.
За словами Радіонова, на стадії досудового розслідування декілька разів відбувалися заслуховування та наради за участю керівництва управління та заступника Генерального прокурора Олексія Симоненка. На них слідчий, прокурори та сам Радіонов доповідали про відсутність доказів, які давали б підстави кваліфікувати дії Стерненка саме як вбивство. Однак від керівництва звучала інша позиція — «повинна бути підозра».
«На заслуховуваннях усе б було непогано, якби просто слухався загальний стан справи — що зроблено, що не зроблено, що треба зробити. Але звучало геть інше — що повинна бути підозра. Коли, наприклад, доповідали по статті 263 (незаконне поводження зі зброєю — ред.) заступник Генерального прокурора сказав, що це буде гарний довісок до основної статті. На що керівник департаменту відповів, що було б до чого довішувати, бо він теж не бачив з тих обставин статтю 115-ту», — пояснив Радіонов.
За словами прокурора, частина справи, а саме обставини нанесення Стерненком тілесних ушкоджень Івану Кузнецову, розслідувалася. Однак інша частина, яка стосувалася нападу на активіста, його спланованості і можливих замовників, була недостатньо досліджена. Крім того, висновки судово-медичних експертиз у провадженні містили суперечки в частині заподіянні ушкоджень та причинно-наслідкових зв’язків, а також необґрунтовані припущення без відповідних методик. У зв’язку з чим він не міг підписати текст підозри. Але й не міг закрити справу, бо вона була не до кінця розслідувана.
«Ніщо мене не зупиняло закрити кримінальне провадження, прокурор має такі повноваження. Однак закриття провадження має бути тільки після повного і неупередженого розслідування. У цьому випадку я бачив розслідування неповним та упередженим», — сказав Радіонов.
На питання від адвоката Стерненка Іллі Воробйова, як він пояснює такий інтерес до справи з боку Офісу Генерального прокурора, зокрема неодноразові наради за участю заступників ОГП, то Радіонов відповів, що на це, ймовірно, вплинула заява очільниці відомства Ірини Венедіктової. Остання, за словами Радіонова, не ознайомившись із матеріалами справи, у квітня 2020-го в інтерв’ю «Українській правді» заявила, що Стерненку у будь-якому разі буде повідомлено про підозру. І ці слова він сприйняв як пряме втручання у роботу, тож звернувся з відповідним повідомленням про загрозу незалежності до Ради прокурорів.
«Воно прозвучало у категоричній формі. Я був вимушений відреагувати, бо це пряме втручання. Я тоді зрозумів, що є особливий інтерес. Заслуховування у межах Офісу Генерального прокурора — справа стандартна, бо керівник несе відповідальність за напрямок. Якби не було низки обставин. По-перше, особисто заява Генпрокурорки. По-друге, передача справи СБУ», — зазначив Радіонов.
Крім того, до матеріалів провадження якимось чином мали доступ проросійські діячі, наприклад, блогер Анатолій Шарій або адвокат Андрій Портнов. У цих “зливах” Радіонов також бачив «певні узгоджені дії».
«Коли ти чуєш в інтернеті Шарія, Портнова або ще когось, які прямо висловлюються, що вони вже знають висновки експертизи і що там буде, а ти вивчаєш цю експертизу і там бачиш, що у порівнянні з первинним актом огляду судово-медичної експертизи змінено навіть положення ножа, тобто де буде обух, ти починаєш думати, що це якість узгоджені дії в позапроцесуальний спосіб. Як наслідок, наскільки мені відомо, Симоненко сказав, що це вказівка від заступника голови адміністрації президента Смирнова», — пояснив прокурор.
Наостанок адвокат Воробйов поцікавився у Радіонова про результати звернення до Ради прокурорів — чи захистила вона прокурора у зв’язку з повідомленням про загрозу незалежності.
«Рада прокурорів — ганебне непорозуміння в прокуратурі. Килимок під дверима, об який керівництво витирає ноги. Коли я був керівником слідчого підрозділу, я десятки разів звертався до Ради прокурорів: коли незаконно забирали провадження, змінювали слідчий підрозділ. В жодному випадку Рада не ставала на наш захист. Хто завгодно ставав — судді, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія, тільки не Рада прокурорів. В мене був єдиний механізм, куди я міг звернутися — я звернувся і отримав таку ж ганебну відповідь, як і завжди».
На наступному засіданні, яке заплановане на 30 вересня, продовжиться допит свідків. Наразі триває стадія вивчення доказів захисту.
Нагадаємо, у 2018 році, коли Стерненко йшов додому зі своєю дівчиною, на них напали двоє чоловіків – Іван Кузнєцов та Олександр Ісайкул. Одного нападника Стерненко смертельно поранив. Це був вже третій напад на нього. Інциденту передували інші два напади, на які правоохоронні органи не реагували.
Спочатку активіст мав статус потерпілого. Але згодом позиція керівництва прокуратури змінилася. Генпрокурорка Ірини Венедіктової публічно пообіцяла, що Стерненко отримає підозру.
У серпні 2020-го Стерненку вручили обвинувальний акт за вбивство і носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу ( за ч.1 ст. 115 і ч.2 ст. 263), а згодом направили і до суду.
З обвинуваченнями активіст не погоджується. За його словами, у 2018 році, перебуваючи у шоковому стані він смертельно поранив чоловіка — Івана Кузнєцова, захищаючи себе і свою дівчину від чергових нападників.
У минулому Стерненко був керівником «Правого сектору» в Одесі. Напади на себе і кримінальну справу він пов’язує зі своєю громадською діяльністю. Вважає, що двох чоловіків надіслали організатори нападу, а замовник – мер Одеси. В жовтні підсудного допитали. Він докладно розповів про деталі інциденту.
Ольга Івлєва, «Судовий репортер»
19
0
20
20
