У Приморському районному суді Одеси сьогодні, 23 жовтня, допитали активіста Сергія Стерненка. Його звинувачують в умисному вбивстві і незаконному носінні зброї.
З обвинуваченнями Сергій Стерненко не погоджується. За його словами, у 2018 році, перебуваючи у шоковому стані він смертельно поранив чоловіка – Івана Кузнєцова, захищаючи себе і свою дівчину від нападників.
Активіст вважає, що двох чоловіків надіслали замовники. І він навіть назвав ім’я. Стерненко припустив, що крім них, позаду будинку чергувала автівка з людиною, яка могла координувати нападників.
Нагадаємо, 2 роки тому, коли Стерненко йшов додому зі своєю дівчиною, на них напали двоє. Одного нападника Стерненко смертельно поранив. Це був вже третій напад на нього. Інциденту передували інші два напади, на які правоохоронні органи не реагували.
Спочатку активіст мав статус потерпілого. Але згодом позиція керівництва прокуратури змінилася. Генпрокурорка Ірини Венедіктової публічно пообіцяла, що Стерненко отримає підозру.
У минулому Стерненко був керівником «Правого сектору» в Одесі. Напади на себе і кримінальну справу він пов’язує зі своєю громадською діяльністю.
У серпні обвинувальний акт за ч.1 ст 115 і ч.2 ст 263 (носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу) вручили Стерненку, а згодом направили до суду.
Показання Стерненка:
24 травня 2018 року я спільно зі своєю дівчиною Усатенко Наталією Олександрівною повертався до себе додому. Я приїхав на власному автомобілі. Припаркував його в сусідньому дворі, оскільки я боявся, що на мене можуть напасти. До того моменту на мене нападали двічі і поліція нічого не робила. Мені не надали державну охорону. Тому я припаркував авто у сусідньому дворі. Після цього я разом з Наталією вирушив до продовольчого супермаркету. Там я придбав молоко, кефір і пішов додому. При собі я мав сумку та стабілізатор для зйомки. І ми рушили від магазину до мого будинку на Фонтанській дорозі. Рух я починав з третього під’їзду. Була темна пора доби. Погане освітлення у дворі. Двір був такий, що через нього можна пройти насквіз.
Коли ми почали підходити до будинку і повернули до стіни, збоку якої був розташований під’їзд, зокрема, вхід до нього, я побачив, як з протилежної сторони нам назустріч рухаються двоє чоловіків міцної статури. Один з них точно був вище за мене. Вони, як тільки побачили мене, прискорили свій рух і почали йти на мене і мою дівчину. Межі проходу між будинком і парканом – вузькі. Я йшов посередині, Усатенко йшла ліворуч, я її попросив встати за мною, щоб на випадок нападу вона була в безпеці. Ці двоє почали рухатись назустріч дуже швидко. У цей момент я зрозумів, що на мене можуть напасти і я дістав ніж, який був з собою. Придбаний з метою захисту, оскільки до цього на мене двічі нападали. Коли вони стали ще ближче наближатись, я зробив кілька кроків лівіше, щоб збільшити між нами інтервал, щоб вони пройшли повз мене, а не на мене. Я одночасно попросив повторити це Усатенко. Натомість, як тільки ми порівнялись, вони почали наносити удари мені по голові. Перший удар був знизу, він потрапив у праву скроню. Одразу після нього – удар у ліву скроню. Я почав відмахуватись. Я не знаю, скільки це зайняло часу, я не пам’ятаю скільки пройшло часу від того, коли мене вдарили і після того, як на мене напали. Але напад на мене припинився і вони почали бігти. Один побіг у бік, куди я дивився. Я на три-п’ять секунд завмер на місці і побачив, як один з цих чоловіків, тікає, тримаючись за бік. Потім я втратив його з полю зору. У той момент я подумав, що він може втекти і його не буде шукати поліція. Тому що до цього взагалі по всім трьом нападам на мене сьогодні на лаві підсудних лише одна людина. Він стріляв мені в потилицю і він сидить зараз тільки тому, що його затримав я і передав в поліцію.
Я подумав, що і цей нападник може втекти. Більше того, я не знав, чи цей напад вже завершений, чи він побіг за підмогою, чи взяти якийсь предмет, щоб мене добити. Коли я прослідував за ним, я побачив, як він добігав до того місця, де я потім до нього підійшов, добігаючи туди, він почав хилитися на правий бік, впав на землю і лежав на спині. Я до нього пішов, на відстані метрів 3-5 я запитав навіщо він на мене напав. Він почав казати, що вони помилилися і йому потрібна медична допомога. Я побачив у нього поріз на животі, інших поранень я не бачив, я одразу дістав телефон і почав викликати йому швидку. В момент, коли я телефонував, я був на гучному зв’язку і тримав телефон ось так, на витягнутій руці, я побачив, що мою руку забризкує кров. Ця кров йде з мене. Я побачив, що з лівої руки б’є кров. Очевидно, артеріальна, оскільки вона бризкала на мене і стікала ще вниз, і на кульок. Я спробував зупинити кровотечу, бо я знав, що артеріальна кровотеча – це серйозно. В мене при собі був турнікет, який я придбав на випадок нападу на мене. Я жив, постійно очікуючи, що на мене нападуть. Моя держава мене тоді не захистила. Я захищав себе сам. І те, що я зараз маю можливість давати показання, нехай у такому статусі, я вдячний долі, що можу тут говорити. Коли я намагався встановити турнікет на руці, приблизно тоді поруч проходив чоловік з собакою, я його покликав допомогти мені. Після цього я зрозумів, що потрібно залишатись на місці, щоб сприяти охоронним органам у розслідуванні. По-друге, мені потрібно було повідомити усім, що треба приїхати. Щоб якщо буде спроба мене добити, вони могли мене захистити. Поліція мене не захищала. Я не пам’ятаю, коли я дзвонив в поліцію, але зробив це. Я увімкнув стрим у фейсбуці. Після цього підійшла Усатенко. Я передав Наталі свій телефон. Приїхала швидка. Вони навіть не намагалися допомогти Кузнєцову. Він був тоді живий, він намагався говорити. Медики не прощупали пульс, постояли поруч з ним і вирішили, що не будуть надавати йому допомогу. Мене вони відвезли до лікарні на операцію. На наступний день мене допитували, коли я був у шоковому стані. І власне, все.
Скільки раз на вас нападали?
Якщо говорити про напади біля мого дому, вчиненні на замовлення, то це був третій напад. Взагалі нападів було більше. Перший – 7 лютого 2018. Другий напад був в травні 2018 року. Третій – 24 травня.
Ви зверталися до поліції на отримання дозволу на пристрій для відстрілу гумових куль чи для отримання холодної зброї?
Я збирав документи. Але поспілкувавшись з юристами і зі знайомим поліцейським, мені сказали, що ніхто не надасть такий дозвіл, оскільки на той момент я був у статусі обвинуваченого у справі по Літньому театру. Офіційно я не звертався.
Де ви придбали ніж?
– Я придбав його у «Ібісі» чи «Стволі» після другого нападу.
Скільки він коштував?
– Більше 100 доларів, але я не пам’ятаю.
Коли це було?
– Скоріш за все після другого нападу.
Поясніть, от Ви думаєте, що особи почали наближатися до вас і коли Ви їх побачили, яка відстань була?
– Мені зараз складно сказати. Близько 70 метрів, мабуть. Це відстань довжини будинку.
Коли ви дістали ніж і звідки?
– Я його дістав у той момент, коли зрозумів, що ці особи йдуть прямо на мене і вони пришвидшились. Це було вночі, в спальному районі. Там ніхто не гуляє. Я приготувався до можливого нападу.
Яка відстань тоді була?
– Я вже відповідав на це питання. Це дуже коротка відстань. Імовірно, вони ідентифікували, що я їхня жертва і вони почали йти безпосередньо на мене.
Світло було?
– Вони йшли з боку фоноря.
В них щось було?
– Мені складно сказати.
Ви були на освітлювальній стороні фоноря.
– Ні, вони.
Він світив позаду?
– Так.
Звідки ви дістали ніж?
– З кишені штанів.
Поясніть, ніж ви носили кожного дня?
– Ну, бували дні, коли забував.
З якої метою?
– Як би на Вас тричі нападали, Ви б носили з собою щось?
Ви сказали, перший удар у праву скроню, потім у ліву. Якими частинами тіла наносили удари?
– Це була рука. Чи було щось у них в руці я не знаю. Я бачив замах знизу. В мене був серйозний крововилив.
Ви щось сказали їм чи почали одразу відмахуватись?
– У мене не було часу щось говорити. Мені нічого вони не говорили. Я почав відмахуватись. Хаотично, однією рукою прикривався, а іншою хаотично розмахував, щоб вони не подходили до мене і моєї дівчини.
Які удари ви наносили? Тобто, хаотичні?
– Я не пам’ятаю, тому що мене вдарили по голові, в мене був шоковий стан. Я відмахувався.
Які ушкодження ви отримали?
– Це були гематоми на голові, струс мозку, ЗЧМТ, крововилив під правим оком, гематома, повністю червоним у мене було пів ока. Розрізан суглоб верхньої фаланги мізинця. Розрізан ніготь на цьому пальці. Розпорота ліва рука.
З якої рани було найбільше крові?
– Очевидно, що з тієї рани, тому що там була артеріальна кровотеча. Але в той момент у мене вся кисть була в крові.
Можете пояснити той факт, що від місця вашого контакту та біля місця, де знайдено труп Кузнєцова, ну дуже мало крові.
– Я не експерт, щоб пояснювати це. Однак можу сказати, поліція не їхала швидко. Вони їхали близько 40 хвилин. За цей час по цьому місцю проходило дуже багато людей. Як я казав, мої друзі, там були свідки події, які теж там ходили. Огляд місця події проводився не за тим маршрутом, за яким рухався Кузнєцов. Там інший маршрут, але це вже потім поясню. По-третє, у мене був пакет, який був весь у крові. Я припускаю, що моя кров стікала туди. Однак ваше питання не зовсім коректне, оскільки я не є експертом.
Поясніть тоді, де саме ви отримали травму руки?
– Усі травми я отримав на місці нападу на мене, біля під’їзду.
Чи відчували ви якусь небезпеку особисто для себе після того, як Кузнєцов і Ісайкул почали тікати?
– Так.
Переслідуючи Кузнєцова, ви тримали ніж у якій руці?
– Не пригадую зараз.
Ви придбали ніж після другого нападу. Тобто, на початку травня?
– Скоріше.
У вас є підтверджувальний документ про придбання ножа в магазинах, які ви назвали?
– У матеріалах справах є експертиза, що такі ножі там продаються.
Тут також є інформація, що вони не продавались у таких магазинах.
– Ви можете зайти в Інтернет і подивитися.
У вас є чек?
– Немає.
Який технічний паспорт на цей ніж?
– Технічний висновок є.. (адвокат потерпілих перебив)
На який товар? Якого року?
– Я відповів. (прохання від захисту ставити питання і вислуховувати відповідь, а не перебивати).
Коли Ви побачили, що до Вас наближаються невідомі чоловіки, чи бачили Ви в них в руках будь-які предмети?
– На це питання я вже відповідав.
Ви тримали ніж ще до того, як до Вас наблизилися чоловіки. На відео стримі з місця події Ви розповіли, що як тільки побачили, дістали ніж.
– Ми зараз не досліджуємо відеозапис.
Як часто Вам доводилося брати у руки ніж? Ви часто брали ніж, коли бачили невідомих людей? Раніше Вам приходилося використовувати цей ніж в межах оборони?
– Ні, не доводилося. На мене так прямо, агресивно ніхто не йшов до цього.
Відповідно Ваших показів, після того, як Ви почали відмахуватись, Ви побачили, що особи почали тікати. Один – в одну сторону. Інший, тримаючись за бік, – в другу. Як швидко він біг? Чи йшов?
– Він біг.
Куди Ви поділи ніж, коли приїхали поліцейські
– Я його поклав на землю в метрах 5 і сказав, що це речовий доказ.
А чому Ви не сказали цього у першочергових показах і одразу на місці події?
Суд зняв це запитання.
Ви говорити, що зверталися тричі до поліції для надання вам охорони.
– Якщо рахувати, 4 рази. До цього нападу – двічі. Отримав відмову.
Ви оскаржували її?
– Ні. Після того, як на мене напали вперше, я не оскаржував. Після того, як на мене напали вдруге, я не отримав відповіді на своє клопотання. А 21 травня я запитав слідчого, чи буде мені надана державна охорона. Він сказав, що це питання вирішується. Керівництво поліції області це питання вирішує. Пізніше, коли я ознайомився з матеріалами кримінального провадження, я побачив постанову про надання засобів безпеки, яка мені не була надана з підробленням дати від 14 травня.
Покажіть, як Ви відмахувались
– Я вже пояснював це.
З якої відстані ви почали розмахувати ножем?
– В мене не було рулетки. Але це було в момент нападу.
Чи було з боку Кузнєцова під час боку вислови?
– Ні, вони мовчки на мене напали.
А ви? Теж мовчки?
– Ну, коли вас б’ють чоловіки, більше за вас, не сильно хочеться розмовляти.
Усатенко теж?
– Не пам’ятаю.
Де вона знаходилась?
– На початку нападу позаду мене.
На якій відстані?
– Одразу за мною. Нам не були куди відходити далі, там була стіна будинку.
Ти не думав, що ви спровокували бійку, коли дістав ножа?
– Ні.
А що мені казати моїй доньці? (потерпіла)
– А що ви б сказали моїм батькам?
А яке у тебе було відчуття, коли вони сказали, що переплутали тебе?
– Я в той момент був шокований, тому що мене намагалися вбити.
У який момент у тебе на руці з’явилася рана?
– Всі поранення я отримав біля під’їзду.
Одним ножем?
– Я не знаю, …
У який момент Ви отримали поранення?
– Я вже відповів. У момент нападу біля під’їзду.
В них щось було з собою?
– Очевидно.
Я знаю, що був один ніж. У тебе поранення від одного ножа.
– Це питання не досліджувалось. Нападником був Ісайкул, він втік з місця події. Його знайшли в іншому кінці міста. Потім він взагалі втік з України. Думаю, це питання доречніше ставити йому. Або тим людям – Подобєдову і Посувайло – які відправили Кузнєцова і Ісайкула на мене напасти.
Звідки в Вас інформація, що їх підіслали?
– З матеріалів кримінального провадження. З дослідження доказів, а також з показів одного зі свідків, що Кузнєцов за 5 днів до нападу на мене пропонував свому знайомому за тисячу доларів напасти на мене, бо я заважав Геннадію Труханову.
А є цей свідок?
– Так.
Ви сказали, що коли нападники до вас наблизилися, вони почали наносити удари. Чи могли Ви отримати поранення лівої руки, коли закривалися від ударів?
– Так, я цією рукою прикривався.
Що Ви відчували, коли двоє цих нападників прискорили крок?
– Мені було страшно за себе і за Наталю, яка йшла позаду. Я розумію, якщо на мене нападуть, мені треба або тікати, або відбиватися. Я не міг тікати, тому що я турбувався за Наталю. Я ж не скажу їй «ти чекай, а я побіг». Мені було страшно за себе і за її життя.
В момент, коли Кузнєцов почав тікати, який у Вас був стан?
– В мене був шок. Дуже страшно. Я не знав, чим це закінчиться і чи не прийдуть мене добивати. І на кілька секунд я впав у ступор. Після того, як напад завершився, Кузнєцов побіг, я ще стояв на місті, не ворушився.
Коли Ви підбігли до Кузнєцова, які були ваші дії?
– Я вже пояснював. Я прокричав, навіщо вони на мене напали. Почув його відповідь. І став викликати йому швидку. І я сказав швидкій, що тут порізана людина лежить, йому потрібна допомога. Я йому викликав швидку.
Чи Ви били його ще?
– Ні. Я не наближався до нього ближче.
Чи наносили Ви удари Кузнєцову на місці, де знайшли його тіло?
– Ні. Всі поранення нападникам могли бути нанесені лише біля будинку, де вони на мене напали.
З який мотивів Ви включили трансляцію?
– Щоб розповісти людям, що на мене напали. Для того, щоб мої друзі приїхали і мене захистили.
Чи думали Ви, що там будуть ще якість дії? Були загрози?
– Я наводив історію про хлопця-боксера. Після того, як на нього напали, приїхали і добили в лікарні. Тому я розумів, що на мене можуть напасти. Їм нічого не заважало напасти на мене до цього один раз, другий раз, зухвало, біля мого дома, не ховаючись навіть. При чому, за сприяння поліції. Під час другого нападу на автомобілі радника начальника поліції області був спільник нападника.
З вашої розповіді складається враження, що саме ви напали на них.
– Ні.
Ви підготовили ніж і, розумієте, Ви і вони…
– Мені боляче все це відтворювати. Це неприємна історія, коли могли померти я і моя кохана. Я йшов до себе додому. В мене в руках були ключі від мого будинку, які там потім лишились і були вилучені поліцією. Ключі, яким я вже збирався відчиняти під’їзд. В мене був пакет з кефіром і молоком. В мене йде моя дівчина. І я буду нападали на двох, більших за мене чоловіків, не дійшовши 20 метрів до дверей? За день до цього, приблизно о 23 годині, до нас до квартири намагалися потрапити невідомі особи. Нам намагалися відкрити двері ззовні. Ми викликали поліцію, вона взагалі не приїхала. Можливо, це був Кузнєцов і Ісайкул.
Ви викликали швидку?
– Так.
За скільки вона приїхала?
– Мені складно сказати. 10-15 хвилин.
Чи був загиблий живим тоді?
– Я не медик. Але прямо перед прибуттям швидкої він ще ворушився, намагався щось говорити.
Які реанімаційні дії були з боку медиків?
– Жодних.
А вами за результатами нападу були отримані тілесні ушкодження. Що саме?
– Рука була розпорота. Коли мене привезли до лікарні, то пінцетом руку відкрили в іншу сторону.
Порізи були до кістки?
– Дуже глибокі.
Як Вам живеться зі шрамами? Косметику зробите? – запитав адвокат потерпілих.
– А скажіть, там, де мені в шию потилицю, мені теж косметику зробити? Вам, мабуть, дуже смішно. Моя рука не відновилися на 100%.
Період реабілітації?
– Досі триває.
Чи могли Ви нанести собі таку травму?
– Ні, не міг. Я би втратив свідомість. Там кістка порізана, артерія перерізана. Це треба бути термінатором, щоб так себе порізати.
Коли Ви потрапили до лікарні, Вам давали знеболювальне?
– Під час операції загальний наркоз був. А потім мені відмовили у надані медичної допомоги і виписали з лікарні. Я звернувся зі скаргою і висновок був такий, що лікарі, які мене тоді супроводжували, не надали мені необхідну допомогу і отримали догану.
Це де?
– Перша міська.
Вам робили операцію під загальним наркозом.
– Так, з використанням опіуму і ще чогось.
А коли вперше Вас допитували?
– На ранок наступного дня чи під обід. Кілька годин після операції.
Чому Ви не намагалися надати Кузнєцову допомогу?
– Я знаю, як зупинити кровотечу, якщо порізані кінцівки. Але як надавати медичну допомогу при пораненні живота я не знаю. Я як водій мені доводилося відповідати на питання. Я не хотів йому нашкодити. Все, що я міг зробити – викликати швидку. Навіть на записі чутно, що я викликав її не для себе, а для нього.
Ви дали покази, що не бачили, куди наносили удари. Ви розуміли, що могли поранити Усатенко?
– Ну, як би вона нападала на мене разом з ними, то можливо. Але оскільки вона була позаду мене, то ні.
Ви допитувались раніше за фактом носіння ножа?
– Так.
З якою метою Ви побігли за Кузнєцовим? Ви побоювалися за життя Усатенко. Не боялися бігти за нападником?
– Я на це питання відповідав двічі.
Чому, якщо Ви боялися за життя дівчини і своє, то чому не зайшов до під’їзду? Навіщо побіг?
– Я неднорозово пояснював. Я був у шоковому стані. Це був третій напад, але все одно на тебе не нападають щодня біля твого будинку. По-друге, у під’їзді теж міг хтось бути і він знаходився далі. Я підозрює, що хтось міг бути позаду будинку, хто координував і давав команди Ісайкулу і Кузнєцову. Як би не Подобєдов, вони б не напали.
Юлія Химерик (Одеса), для сайту «Судовий репортер»
20
0
20
20
