Шевченківський районний суд міста Харкова визнав громадянина винним у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 29 жовтня.
Під час окупації Ізюма в липні-вересні 2022 року обвинувачений працював у незаконному правоохоронному органі. Він отримав службове посвідчення і розписався про це в журналі обліку.
У судовому засіданні чоловік визнав вину і зіслався на важке матеріальне становище через чотиримісячне безробіття в окупації.
Він розповів, що одного разу окупанти його з товаришем затримали на вулиці за порушення комендантської години і посадили в підвал. І там начебто йому сказали, щоб або він іде працювати в «поліцію», або його будуть утримувати невизначений час.
У звʼязку з технічними проблемами повна фіксація допиту обвинуваченого не збереглася. І він давав показання повторно. Розповів, що в його відділі розглядали звернення мешканців міста, які втратили особисті документ і він опитував людей, які могли підтвердити їх особу. Також їздив на виклики з дільничним.
Раз на тиждень, чоловік отримував за свою роботу гуманітарну допомого і один раз йому заплатили 20000 російських рублів.
Чоловік повідомив, що після звільнення міста сам пішов до україньких правоохоронців та повідомив, чим займався в окупації.
У матеріалах справи дійсно є заява на імʼя начальника УСБУ в Харківській області, в якій громадянин зізнаєтсья, що співпрацював з органами окупаційної влади, а саме був в.о. дільничного інспектора «поліції» і відбирав письмові пояснення у громадян. У заяві він наголосив, що не підтримує дії РФ та завжди підтримував цілісність України, але мусив піти на цю роботу у звʼязку зі скрутним матеріальним становищем.
Водночас у матеріалах справи є інформація, що чоловік нібито планував втечу — хотів виїхати до РФ разом з однокласником, який очікував на непідконтрольній території України в Донецькій області.
Суд допитав декількох місцевих жителів, які стикалися з обвинуваченим у ролі «поліцейського», коли той брав участь в обшуках у них вдома. Так, один свідок розповів, що обвинувачений з іншими працівниками окупаційної поліції вилучав у нього самогон.
Жінка, яка працювала прибиральницею в «поліції», повідомила, що обвинувачений щодня ходив на роботу без примусу, ніяких тілесних ушкоджень на ньому видно не було.
Свідок зі сторони захисту повідомив, що його разом з обвинуваченим влітку 2022 року в комендантську годину затримали люди у військовій формі зі зброєю. Протримавши свідка приблизно день, йому запропонували влаштуватися на роботу або, якщо не погодиться, то з ним будуть проводити профілактичну бесіду. Свідок утримувався окремо, де утримувався обвинувачений та що з ним відбувалося, свідок не знає. Більше свідок нічого пояснити не зміг, тому суд вирішив, що його показання ніякого доказового значення не мають.
Під кінець судового розгляду на запитання прокурора обвинувачений відповів, що його не примушували і працювати в органі окупаційної влади — це було його добровільне рішення. За весь час окупації він не розглядав можливість не працювати або виїхати на підконтрольну Україні територію.
Суд не побачив доказів, що чоловік виконував покладені окупаційною владою обовʼязки під примусом. А позиція сторони захисту та обвинуваченого вважає суперечливою, такою, що не узгоджується з показаннями свідків та письмовими доказами, і є спрямованою на уникнення покарання.
Підсудний розлучений, має вищу освіту, раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно.
Суд врахував його щире каяття, активне сприяння слідству і співпрацю з правоохоронцями у викритті інших осіб.
Обвинуваченому присудили 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною на 12 років обіймати деякі посади.
16
0
20
20
