Генпрокурорка Ірина Венедіткова назвала перші десять прізвищ російських військовослужбовців, які стали підозрюваними щодо воєнних злочинів у Бучі. Наступного дня Офіс генерального прокурора України оприлюднив тексти підозр.
Усі десятеро підозрюються у жорстокому поводженні з цивільним населенням та інших порушеннях законів та звичаїв війни (ч.1 ст.438 КК).
Із документів вбачається, що йдеться про події з 13 березня 2022-го і до кінця місяця, коли місто звільнилися українські сили.
Хронологічно першим іде епізод із 25-річним рашистом Нікітою Акімовим.
13 березня близько 12 години цей росіянин у званні сержанта разом із поки невстановленими військовослужбовцями рф перебував у Бучі біля будинку №93 по вулиці Грушевського. Там в Акімова і його товаришів виник намір познущатися із цивільного населення.
Військовослужбовці проникли на територію господарства і схопили Олексія Олійниченка. Злочинців начебто обурила проукраїнська позиція чоловіка, тому вони стали погрожувати йому вбивством, навправляючи стволи автоматів у його бік. Крім того, стали вголос обговорювати варіант вбивства Олійниченка шляхом поміщення його в підвал і кидання туди гранати.
16 березня близько 18 години сержант Акімов у стані алкогольного сп’яніння з іншими невстановленими військовослужбовцями рф прибув до будинку №102 по вулиці Грушевського. Там вони застали цивільних Юрія Ференса і Олексія Олійниченка. Погрожуючи вбивством і направлючи ствол автомата в їх бік, п’яний сержант Акімов змусив чоловіків піти з господарства №102 до господарства №93. Рашисти пішли за ними слідом. На подвір’ї будинку Акімов ображав і принижував українців та змусив стати на коліна, а своїм товаришам сказав направити стволи їм у голову і стріляти, якщо вони ворухнуться.
У подальшому Акімов завдав Олійниченку близько 6 ударів кулаками по обличчю, близько 6 ударів кулаками по тілу та один удар прикладом автомата по потилиці.
Після цього Акімов заволодів бензиновим генератром електроенергії, що належав Олійниченку, змусивши чоловіка віднести генератор разом із невстановленим російським солдатом у провулок у напрямку вулиці Яблунської.
Потім, стоячи у провулку між вулицями Грушевського і Яблунська, з метою заподіяння сильних моральних страждань Акімов збрехав Олійниченку, що його сина жорстоко вбили інші росіяни.
Одразу після цього Акімов сказав Олійниченку йти геть і вистрелив йому вслід, але промахнувся, бо був сильно п’яний і через темну пору.
19 березня близько 13 години Акімов ввідав наказ позбавити волі Олійниченка. Невстановлені поки військовослужбовці схопили чоловіка і, погрожучи зброєю, наділи на очі пов’язку та посадили в неопалюване підвальне приміщення, де утримували 2-3 години.
Інші дев’ятеро підозрюваних знущалися над цивільним біля будинку №29-б на вулиці Анатолія Михайловського.
20 березня близько 15 години росіяни Андрєй Бєзяєв і Дмітрій Сергієнко побачили на подвір’ї цивільного Сергія Кибку. Чоловік не брав участь у бойових діях і не мав зброї, що могло б пояснювати жорстокість щодо нього.
Бєзяєв висловив Сергієнку як підлеглому злочинний наказ позбавити Кибку свободи, принижувати, ображати й утримувати в заручниках без надання їжі, зафіксувавши руки кайданками в положенні перед собою.
Кибку взято в заручники начебто, щоб спонукати показати усі приміщення за цією адресою, а також повідомити про місцезнаходження українських військових. За це чоловіка обіцяли відпустити.
Щоб спонукати бранця до відвертості, рядовий Альберт Раднаєв вдарив його прикладом у груди. Інший військовий Сергій Пєскарьов приклав чоловікові до шиї ствол зброї, схожої на автомат.
Нічого не добившись, Сергієнко відвіз полоненого на військовій техніці рф до сусідньої багатоповерхівки по вулиці Анатолія Михайловського і залишив у квартирі на четвертому поверсі. З 20 березня 15 години до 22 березня Кибка був позбавлений волі в цій квартирі й утримувався без продуктів харчування.
23 березня після обіду Бізєяв з іще одним росіянином Михаїлом Кашиним знову схопили Кибку, зв’язавши йому руки скотчем у положенні перед собою. За матеріалами справи, погрожуючи зброєю, руки чоловікові склеював саме Кашин. Чоловікові обіцяли волю в обмін на інформацію про озброєння та розміщення ЗСУ і тероборони.
При цьому росіяни Григорій Наришкін і В’ячеслав Лаврентьєв пригрозили потерпілому силою і продемонстрували зброю.
Наришкін прикладом завдав потерпілому більше двох ударів по колінах, а Лаврентьєв вдарив його прикладом по пальцях ніг.
Нічого не дізнавшись, рашисти зачинили чоловіка в квартирі на четвертому поверсі, що в одному з будинків на вулиці Анатолія Михайловського. Кибка перебував там до 25 березня.
29 березня близько 12 години рашист Бізєяєв знову згадав про потерпілого. Стоячи на проїжджій частині вулиці Анатолія Михайловського, Бізяєв наказав своїм підлеглим Семену Мальцеву та Василію Князєву взяти Кибку в заручники, заклеївши йому очі скотчем, а руки — пластиковим хомутом.
Вважається, що саме Мальцев, стоячи ззаду, замотував потерпілому очі скотчем, аби той не бачив розташування російських військовослужбовців. А пластиковим хомутом затягнув чоловікові руки росіянин Князєв.
Цивільного вкотре допитували, сподіваючись, що він знає про локації ЗСУ і тероборони, а також місця знаходження базових станцій зв’язку. Пізніше Мальцев на військовій техніці відвіз чоловіка в уже знайому квартиру на четвертому поверсі і залишив там без харчів. Кибка залишався в полоні до 31 березня, поки місто не покинули окупанти.
Поведінка солдатів рф суперечила Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаній у Женеві ще у 1949 році. Забороняється будь-яке насильство військовослужбовців щодо мирних жителів, взяття їх у заручники, образливе і принизливе ставлення, тощо.
22
0
20
20
