Вищий антикорупційний суд 21 травня виправдав нардепа VIII скликання Андрія Левуса.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на відеотрансляцію засідання.

Вирок ухвалила колегія у складі суддів Маслова, Строгого і Федорак.

Прокуратура доводила, що Левус зловжив службовим становищем і неправомірно отримав 544 тисячі гривень компенсації на оренду готельного номеру в готелі «Київ».

За матеріалами справи, нардеп мав зареєстроване місце проживання у Стрию Львівської області, але його дружина володіла квартирою на Оболоні.

Суд зазначив на час звернення Левуса з заявою на отримання компенсації не було стабільного, чіткого і зрозумілого законодавства в цій сфері.

У 2014 році cтаття 35 закону «Про статус народного депутата» щодо отримання компенсації витрат на житло неодноразово змінювалася. Протягом одного року діяло три редакції цієї статті, які суттєво відрізнялися.

У квітні 2014 затверджено положення на виконання цієї статті, що не містило умови щодо забезпеченості нардепа житлом у Києві, а йшлося тільки про місце реєстрації на відстані понад 30 км від меж міста Київ.

Таке положення входило у суперечність із новою редакцією статті 35 закону «Про статус народного депутата», де йшлося про депутатів, які не забезпечені житлом у місті Києві. Лише у січні 2016-го за розпорядженням керівника апарату парламенту затверджено новий порядок, що усував такі розбіжності між законом і положенням. Водночас закон не пояснював, за яких умов депутат вважається не забезпеченим житлом у місті Києві.

За відсутністю чіткого, стабільного та передбачуваного законодавства суд вважає, що обвинувачений не може бути покараний. Суд зіслався на положення статті 7 Європейської конвенції з прав людини: «Ніякого покарання без закону».

Суд зазначає, що дії нардепа не суперечили інтересам служби. Оплата бюджетним коштом готельного номера Левуса не може вважатися неправомірною вигодою.

Береться до уваги, що обвинувачений не мав юридичної освіти і попереднього досвіду на посаді народного депутата. У 2014-му році, ставши народним депутатом, він дізнався, що народні депутати, які не зареєстровані у місті Києві, мають право подавати заяву на отримання компенсації за винайм житла.

Раніше Левус працював помічником народного депутата Андрія Парубія. До 2014 року за компенсаціями на оренду готельного номеру зверталися навіть ті депутати, які мали квартиру в Києві.

Суд не зміг пересвідчитися, чи був Левус ефективно ознайомлений із нормативними документами щодо надання компенсацій, а саме актуальною редакцією статті 35 закону «Про статус народного депутата» щодо забезпечення нардепів житлом.

В.о. керівника апарату Верховної ради розповів, що він та члени апарату не мали повноважень щодо перевірки обставин, які нардепи вказували у своїх заявах на отримання компенсації: чи має депутат власне житло в Києві, чи користується готелем і т.п.

Станом на 2014 рік не існувало аналогічних випадків притягнення нардепів до кримінальної відповідальності. Лише у 2018 році Національне антикорупційне бюро почало розслідування щодо низки народних депутатів за подібними обставинами.

Для подачі заяви на компенсацію Левус скористався типовим бланком, що поширювався серед депутатів. Вимоги до змісту заяви не були формалізовані у нормативних актах. Тобто зміст заяви міг бути довільним. Складаючи заяву про розміщення у номері готелю, Левус не мав обов’язку повідомляти про наявність чи відсутність квартири в Києві. Крім того, інформацію про куплену на ім’я дружини квартиру він щороку відображав у публічній декларації про доходи. Тому звинувачення, що він вказав у заяві про отримання компенсації недостовірні відомості про відсутність житла у столиці з метою приховання своїх дій, на думку суду, не мають логічного підгрунтя.

Із пояснень бухгалтера апарату парламенту, фактично не контролювалося, чи орендує народний депутат житло чи наймає готельний номер. Компенсації виплачувались тільки на підстави заяви депутата і копію документа пр місце його проживання. Гроші надходили на особистий рахунок народного обранця або на рахунок готелю. Левус обрав другий варіант: кошти одразу зараховувались на рахунок готелю «Київ», що перебуває у сфері управління держави.

Тому суд робить висновок, що Левус не мав намірів скористатись недоліками законодавства, щоб особисто збагатитися за рахунок компенсаційних витрат.

Готель «Київ» розташований поблизу будівлі Верховної ради. Обвинувачений пояснив, що проживав у готелі в 2014-2017 рр. через життєві обставини. Левус повідомив, що у 2013-му дружина придбала квартиру в Києві, але близько місяця з квартири виселялися попередні власники, а потім тривав ремонт до кінця 2017-го і протягом цього часу вона була не придатна для проживання. Ремонт затягнувся через брак коштів і часу через зайнятість на роботі. Також у сім’ї народилась дитина, що потребувало додаткових фінансових ресурсів. У 2018 році відремонтовану квартиру продали, бо «не вдалося вирішити ряд базових питань з її ремонтом». Натомість сім’я Левуса купила квартиру у Вишгороді.

У 2013—2014 роках Левус — активний учасник протестних акцій, керівник комендатури Самооборони Майдану. У лютому 2014 року призначений заступником голови СБУ Валентина Наливайченка. У 2014-му Слідчий комітет РФ розпочав низку кримінальних проваджень щодо Левуса у зв’язку з подіями на сході України і вніс у базу терористів.

Тому проживання у готельному номері він пояснює міркуваннями особистої безпеки у зв’язку із активною громадсько-політичною діяльністю. Готельний номер був місцем проживання і робочим місцем. Деякий час Левус проживав в готелі окремо від дружини через конфлікти у сімейному житті.

У суді допитувався чоловік, який представляв продавців квартири, яку купила дружина Левуса. Він підтвердив, що квартира була у вкрай занедбаному стані, раніше проживала велика неблагополучна родина із восьми осіб, включаючи малолітню дитину. Виселення колишніх власників розтягнулося на кілька місяців, а новим господарям треба було щонайменше пів року на її капітальний ремонт. Квартира знаходилась у будинку, якому 40 років, тому потрібно було замінювати все, починаючи від електромережі і труб. На час продажу за квартирою мався борг за комунальні послуги — близько 43 тисячі гривень.

Водночас суд зазначає, що не ставив собі завдання з’ясувати, чи придатна була квартира до проживання, оскільки це за межами даної справи. Але суд намагався зрозуміти, чи діяв Левус недобросовісно, щоб скористатися компенсацією не з тією метою. Суд вирішив, що квартира не відповідала звичайним вимогам для комфортного проживання. Відсутні докази, що Левус користувався готельним номером не за призначенням чи передавав його в користування іншій особі, сам проживаючи у своїй квартирі.

У грудні 2017-го Левус добровільно подав заяву про відмову від компенсації на житло. Суду він пояснив, що відмовився від готелю, тому що в квартирі його сім’ї завершився ремонт.

На час відмови Левусом від готелю НАБУ ще не розпочало кримінальне провадження, тому така відмова роцінюється як додатковий аргумент на користь захисту. Водночас Левус не приховував, що на той час у Верховній раді саме почалися дискусії про підстави отримання народними депутатами компенсації витрат на житло. Тому суд відзначає щирість його показань.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура вже заявила, що оскаржить виправдувальний вирок.

Наразі це другий вирок Вищого антикорупційного суду в подібній справі. 30 квітня 2020-го суд затвердив угоду про визнання винуватості у справі екснардепа Олександра Черненка. Колишній парламентарій отримав 3 роки умовно із забороною на один рік обіймати посади в органах влади.

Черненка звинуватили у незаконному отриманні 582 тисяч гривень компенсації витрат на житло у 2016-2018 роках.

Обвинувачений пояснював, що не розібрався у законодавстві, але визнав провину і добровільно відшкодував завдані державі збитки ще до початку судового процесу.

Як зазначав суд, на момент звернення за компенсацією Черненко проживав у Києві, в квартирі, що перебувала у спільній сумісній власності подружжя, та мав прописку в смт.Бородяка, у 30-кілометровій зоні від міста Києва. Відтак Черненко був забезпечений житлом і не мав права відшкодування витрат на оренду. Суд вважає, що Черненко уже на момент звернення за компенсацією розумів протиправність своїх намірів.

18

0

20

20