Київський районний суд міста Харкова визнав громадянина винним у колабораціонізмі.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 25 березня.

Під час окупації міста Купʼянська Харківської області обвинувачений із червня 2022-го працював в окупаційній поліції. Спочатку був дільничним, а 25 серпня його призначили виконуючим обовʼязки заступника начальника відділу дільничних. 10 вересня 2022 року Купʼянськ звільнили і колборанта викрили.

У судовому засіданні чоловік вину визнав, але наголошував, що обвинувачення ґрунтується на його щиросердному зізнанні, оскільки після деокупації, під час «фільтраційних заходів», він добровільно розповів про роботу на окупантів і видав правоохоронцям свій мобільний телефон і флешку.

Обвинувачений розповів, що  із 2002 по лютий 2008 року працював дільничним інспектором поліції Офіційно його звільнили за порушення дисципліни, не офіційно — через травму (він має інвалідність третьої групи). До окупації чоловік працював на оптовій базі

Коли місто захопила ворожа армія,  обвинувачений разом із діючими працівниками поліції України начебто власними силами патрулювали та охороняли вулиці міста від мародерів. Але в травні 2022 року окупаційна влада заборонила їм цим займатися та встановили комендантську годину. 

Чоловік, який був начальником «карного розшуку» або «кримінальної поліції» нібито запропонував обвинуваченому роботу, кажучи, що скоро місто звільнять українські військові, але доки все не стабілізується потрібно підтримувати громадський порядок. 1 червня 2022-го закрилася оптова база, де обвинувачений працював. Він виправдувався, що погодився на роботу в окупантів, тому що утримував дружину, а також матір, тестя і тещу похилого віку, які потребували харчування та лікування, а продуктові пайки видавалися окупаційною владою лише 1-2 рази на тиждень. Зарплата для офіцерського складу мала бути 50 тисяч рублів, для сержантського складу 35 тисяч. Але обвинувачений сказав суду, що за час роботи на окупантів він особисто отримав тільки 10 тисяч рублів.

Прапор на приміщенні відділу поліції був « ЛНР», оскільки «каральна бригада» була з « ЛНР». Обвинувачений складав документи російською мовою. Начальником слідчого відділу призначили росіянина.

Після звільнення один із мешканців Купʼянська видав слідчим довідку за підписом обвинуваченого. Такі довідки окупаційна поліція видавала місцевим жителям, які втратили особисті документи.

На телефоні обвинуваченого, який він добровільно видав, був відеозапис. На відео видно прилавок на ринку, заставлений скляними пляшками з рідиною прозорого кольору. Поруч чути голос особи, яка веде відеозйомку і говорить: «Документов нема. Шо іще?». За прилавком фіксується клітчата сумка і картонний ящик із 3 пляшками з рідиною прозорого кольору. Особа, яка веде запис, коментує: «А, а. Та ну тут красиво. Тут замечательно. Писать и писать. Переписывать и переписывать».

Під час слідчого експерименту обвинувачений показав своє робоче  в окупаційній поліції. Пояснив, що працював у будні дні з 9-00 до 18-00, та у вихідні з 9-00 по 12-00 годину.

У судовому засіданні показання дали дружина і мати одного цивільного жителя Купʼянська, якого з роботи на «Авторинку» забрали невідомі озброєні особи. Шукаючи члена родини, вони прийшли до будівлі окупаційної поліції і там зустріли обвинуваченого, який представився старшим лейтенантом. Він сказав, що цей чоловік не затримувався поліцією. Пізініше ці люди знайшли затриманого у лікарні після побиття військовими « ЛНР» чи «ДНР».

Ще один  свідок — місцевий житель, який перебував в Купʼянську під час окупації. Він підтвердив, щоприблизно 10 років знайомий з обвинуваченим. Останній разом із його кумом працював дільничним в українській поліції і потім у поліції окупаційної влади. Свідок повідомив, що обвинувачений йому розповідав, що отримує 70 тисяч рублів на місяць і працює на окупантів заради грошей. Свідок бачив, що під час окупації міста обвинувачений їздив на автомобілі «Шкода» з позначкою «Z». Після деокупації Купʼянська під час «фільтраційних» заходів, свідок і обвинувачений разом «сиділи на ямі» в смт. Шевченкове.

Низка свідків із числа таких же колаборантів намагалися дати показання на користь обвинуваченого, кажучи, що всіх їх змушували працювати. Місцевих жителів на роботи забирали примусово по спискам. Працювали вони з 7 до 18 години з понеділка по суботу, у неділю до 12 години. Кожного ранку працівники «поліції» збирались біля райвідділку, де їх перевіряли, після цього впускали у будівлю. Працювали вони разом з тими, хто «сидів на ямі», тобто це колишні військовослужбовці України.

Один із них розповів, що окупаційна влада ставилась до них дуже погано, їх не вважали за людей, ображали, погрожували, якщо вони не будуть співпрацювати або виконувати доручення, обіцяли, що будуть усунені члени їх родин, їх самих саджатимуть до «ями». 

Під час ранкових нарад обвинуваченому давалося розпорядження вилучати зброю у місцевих жителів, шукати шукати АТО, що обвинувачений нібито відмовився робити. За це йому погрожували, обіцяли провести допит під тиском і виховні роботи. Один свідок нібито бачив, як окупанти забирали обвинуваченого та проводили з ним бесіду в окремому приміщенні. Представники окупаційної влади збирали працівників на першому поверсі будівлі «поліції» і в показували на тих, хто буде заходити в кабінет людині. Усі заходили по одному і тільки по криках можна було здогадуватись, що з ними роблять.

Суд вважає, що показання деяких свідків, що обвинувачений проявив непокору і за це окупанти застосували до нього погрози і примус, не узгоджуються із сукупністю інших доказів. Суд визнав доведеним, що чоловік добровільно ходив на роботу майже щодня, виконував покладені на нього окупаційною владою обовʼязки, отримував заробітну плату. 

Обставин, які б виключали злочинність такого діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, не встановлено.

Обставинами, що помʼякшують покарання, є щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину. Чоловіка засудили до 12 років увʼязнення.

21

0

20

20