Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області визнав колишню мешканку Луганської області винною у колабораціонізмі.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 8 вересня.

За матеріалами справи, жінка проживала у Сватівському районі Луганської області і працювала у Центрі зайнятості міста Сватове.

У березні 2022-го цю територію захопили російські військові.  Проживаючи на окупованій території, 13 квітня 2022-го жінка обійнялаа посаду «заступника начальника відділу персоніфікованого обліку, взаємодії з застрахованими особами та обліку платежів страховиків управління пенсійного фонду ЛНР у Сватівському районі». 17 червня того року вона звільнилася, що підтверджується документами, які українські правоохоронці отримали з електронної пошти окупаційної влади в результаті негласних слідчих дій.

17 вересня 2022-го жінка вʼїхала на підконтрольну українській владі територію. Сімʼя поселилася в Ірпені Київської області і обвинувачена влаштувалася спеціалістом до Ірпінської міської ради. З обшуком і підозрою до неї прийшли тільки в серпні 2023-го.

У судовому засіданні громадянка не визнала вину. Вона розповіла, що українські установи не працювали, ні банки, ні телебачення, звʼязку не було і її родина опинилася в скруті. Батьки тяжко хворіли і землю обробляти не можна було, бо всюди стояли таблички, що заміновано. 

Як вбачається із відповіді на адвокатський запит, останній банкомат «Ощадбанку» в Сватове припинив роботу 11 березня 2022 року. Укрпошта також перестала працювати і люди не могли скористатися зарплатами і пенсіями, що нараховувалися їм на банківські картки.

Жінка пояснила, що одного разу звернулася до так званого «першого заступника начальника Управління Пенсійного фонду ЛНР в Сватівському районі», щоб він допоміг її матері отримати пенсію. Але «чиновник» попросив її допомагти в пенсійному фонді РФ. Обвинувачена стверджує, що згодилася не одразу і ще вдома радилася з чоловіком. Її чоловік працював у ДСНС, складав присягу, тому не міг зрадити державі і працювати на окупантів. Тому довелося їй. Обвинувачена розповіла, що приймала заяви від людей на отримання пенсії, складала пенсійні справи на полички. Зарплату їй виплатили двічі готівкою — 12-15 тисяч російських рублів. Жінка підтведила, що до окупаційного «Пенсійного фонду» прийшла добровільно, бо, нібито, хотіла отримати кошти для виїзду. Вона запевняла, що не розуміла, що її порушує закон і до моменту звільнення навіть не знала, як називається її посада.

У судовому засіданні допитувалися жителі Сватового, які виїхали з окупованої території. Один чоловік у травні 2022-го приходив до «Пенсійного фонду ЛНР», бачив обвинувачену в кабінеті і запитував, чи може оформити за бабусю і дідуся пенсію, але «чиновниця» відповіла, що без них не вдасться.

Зі сторони захисту була допитана жінка, якій обвинувачена дала бланк заяви для оформлення пенсії і потім вона отримувала по 10 тис. російських рублів щомісяця. Свідок прибула на підконтрольну Україні території в листопаді 2022 року. Інші свідки повідомляли, що виїхали в вересні-жовтні. Але також з боку захисту свідчила жінка, чий чоловік також працював у ДСНС. І ця сімʼя виїхала ще 25 березня 2022 року.

Суд критично поставився до показань обвинуваченої. Вона звільнилася з окупаційної влади за власним бажанням у другій половині червні 2022 року, а виїхала з тимчасово окупованої території разом з родиною більше ніж через 2 місяці. На думку суду, це не узгоджується з версією захисту, що обвинувачена лише намагалася заробити гроші для негайного виїзду з окупованого міста. 

Із документів, які слідчі здобули з електронної пошти окупаційного песнійного фонду відомо, що на роботі жінка щомісяця розписувалася в листі ознайомлення з наказом про нерозголошення відомостей із реєстру застрахованих осіб. У цьому листі підпис стоїть навпроти посади, що спростовує показання обвинуваченої, що вона дізналася про свою посаду лише тоді, коли звільнялася.

Докази свідчать, що обвинувачена під час окупації мала доступ до інтернету. Наприкінці березня 2022 року в Instagram вона переписувалась зі знайомою, яка повідомила, що заступник начальника окупаційного «Пенсійного фонду міста Сватівського району» хоче з нею поспілкуватися. Обвинувачена позитивно відповіла і подякувала. Ця переписка серед іншого ставить під сумнів і версію того, як жінка насправді отримали пропозицію працевлаштування до незаконного органу влади.

Про наявність інтернету на окупованій території повідомили також двоє свідків, кажучи, що звʼязок був і можна було спілкуватися через месенджери десь до середини 2022 року.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення офіційно повідомила, що доступ до українських медіа після окупації міста Сватового та інших територій Луганської області можливий через супутникові ретранслятори або мережу інтернет. А, отже, обвинувачена не була позбавлена можливості дізнатися про кримінальну відповідальність за колабораціонізм.

Добровільне зайняття посади в окупаційному органі влади за відсутності будь-якого примусу і крайньої необхідності підтверджується, на думку суду, й показаннями самої обвинуваченої.

Із пояснень жінка вбачається, що вона усвідомлено співпрацювала з окупаційною владою, обійняла саме керівну посаду в так званому «Управлінні пенсійного фонду ЛНР у Сватівському районі». Зайняття такої  керівної посади, виконання організаційно-розпорядчих функцій і отримання за це грошової винагороди, як вважає суд, не було способом виживання в окупації.

Обставин, що помʼякшують покарання, суд не встановив. Обставиною, що обтяжує покарання, є скоєння злочину з використанням умов воєнного стану.

Жінку засудили до 5 років позбавлення волі із конфіскацією майна і забороною на 11 років обіймати деякі посади.

Поки вирок не набув чинності обвинувачена має запобіжний захід у вигляді застави — 214 тис. грн., які вніс її чоловік.

17

0

20

20