Вищий антикорупційний суд визнав громадянина Сергія Львовіна винним у пособництві в одержанні неправомірної вигоди службовою особою прокуратури Кіровоградської області.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 18 вересня.
За версією обвинувачення, у грудні 2015 – січні 2016 року прокурорка Кіровоградської області змовилась із Льовіним про вимагання та одержання хабара від обвинуваченої у справі про ДТП.
Вироком першої інстанції водійка була засуджена до 3 місяців арешту. За 6 тис доларів прокурорка начебто погоджувалася сприяти, щоби в апеляції покарання змінили на менш суворе. Крім того, обіцяла допомогти в знятті арешту з автомобіля.
Таку пропозицію Льовін нібито звучив знайомому водійки в офісі адвоката. Додатково 500 доларів начебто хотів особисто для себе за послуги посередництва. Чоловік, який розмовляв із Льовіним, виступив заявником у кримінальному провадженні і під контролем правоохоронців передавав гроші.
За матеріалами справи, 23 грудня 2015-го в офісі адвоката спільнику прокурорки передали 3 тис доларів. Наступного дня ці гроші нібито отримала прокурорка, яка в подальшому відкликала свою апеляційну скаргу.
13 січня 2016-го громадянин Льовін нібито одержав ще $3300 від авдоката водійки. Одразу після цього прокурорка і її можливий спільник були викриті і гроші вилучено.
Під час обшуків за місцем проживання і роботи прокурорки виявили 800 доларів США із міченими купюрами.
Обвинувальний акт стосовно прокурорки і громадянина Льовіна як пособника скерували до Знамʼянського міськрайонного суду Кіровоградської області ще в 2016 році.
Але в грудні 2019-го матеріали передали до Вищого антикорупційного суду.
Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності у цій справі становив 10 років і спливав 13 січня 2026-го. 2 червня 2025 року Льовін повідомив суд про розірвання договору з адвокатом. У справу вступив новий захисник, який потребувавв часу на ознайомлення зі справою. Але в жовтні 2025-го після того, як новий адвокат системачтино в судові засідання не зʼявлявся, суд мусив призначити захисника з Центру безоплатної правової допомоги.
14 листопада 2025 року ВАКС оголосив Льовіна в розшук. Це сталося за наслідком його неявок у судові засідання. Адвокат повідомляв про про тяжкий стан і колосальні проблеми зі здоровʼям обвинуваченого, який тепер перебуває у Німеччині і самостійно виховує там дитину.
Після цього в суд перестала зʼявлятися обвинувачена експрацівниця прокуратури. Зʼясувалося, що з 26 листопада 2025 року вона перебуває на стаціонарному лікуванні в психлікарні з діагнозом «Змішаний тривожно-депресивний розлад». У медзакладі повідомили, що пацієнтка за станом здоровʼя не може брати участь у судовому засіданні.
У січні 2026-го ВАКС таки закрив справу стосовно цієї жінки — за нереабілітуючими обставинами, а саме у звʼязку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Захист Льовіна клопотав, щоб його справу проти нього також закрили за строками і просив дозволити обвинуваченому підключитися по відеозвʼязку. Але суд відмовив і продовжив судити Льовіна заочно.
Суд зробив висновок, що Льовін намагався уникнути кримінальної відповідальності і почав ухилятися правосуддя з червня 2025-го, коли розірвав договір з адвокатом. Якщо обвинувачений ухиляється від суду, то перебіг строку давності зупиняється.
У вироку щодо Льовіна суд цілеспрямовано знеособив відомості про експрокурорку і описав її дії в чоловічому роді та з розкриттям мінімального необхідного обсягу інформації. Зміст цього вироку не має обвинувального значення для цієї жінки. Її пояснення суд поставив під сумнів і вважає такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження, у тому числі результатами НСРД.
Колегія суддів вважає непереконливою версію, що експрокурорка отримала гроші не як хабар, а як позичку від знайомого. Протягом трьох тижнів, від моменту передачі коштів і до дня затримання, не було зафіксовано жодних розмов чи листування, які б підтверджували боргові правовідносини між фігурантами.
Адвокат просив Льовіна виправдати і зазначав, що це кримінальне провадження є несправедливим, оскільки його підзахисний не переховується і його місце проживання суду відоме, а тому розшук був застосований незаконно, як і відмова у дистанційній участі у засіданні.
Захисник орієнтував суд на те, що обвинувачення є недоведеним і ґрунтується на припущеннях, бо відсутні докази умислу на пособництво, не доведена попередня домовленість з іншою фігуранткою. На думку адвоката, існують не спростовані альтернативні версії, зокрема щодо відсутності наміру в Льовіна передавати гроші прокурорці.
Суд визнав Льовіна винним і заочно присудив йому 6 років позбавлення волі з з конфіскацією усього майна і забороною на 3 роки обіймати деякі посади. Наразі вирок не набув законної сили і може бути оскаржений.
16
0
20
20
