Прокуратура смт Чернігівка Запорізької області направила до суду обвинувальний акт стосовно особи, якій навіть підозру не повідомили. Схаменулися вчасно – акт прокурору повернули, справу поклали в шухляду. Ніхто не постраждав, але і прокурори не відповіли за скоєне. Історія, як завжди, побудована на реальних подіях.
13 липня 2017 до Чернігівського райсуду Запорізької області надійшов обвинувальний акт – за ст. 366-1 ККУ з приводу неподання декларації. Обвинуваченим виявився чоловік, який був депутатом Стульневської сільської ради. Пізніше підсудний пригадає, що справді влітку один раз приходив у прокуратуру, але обставин не пам’ятає, припускає, що з приводу декларації, тому що деякий час був депутатом сільради. 18 липня його викликали до суду, але про свій статус він не здогадувався. Згодом цей чоловік заперечуватиме, що з ним проводились слідчі дії і він що-небудь підписував. У засіданні були суддя і прокурор. Далі відбулося щось незрозуміле і «обвинуваченому» просто сказали йти додому.
А сталося так, що у судовому засіданні прокурор Дар’я Ніколаєнко включила задню – попросила суд повернути їй обвинувальний акт як такий, що направлений помилково. Але суд такі фокуси не робить. Єдина законна підстава для повернення обвинувального акту прокурору – невідповідність обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу.
Суддя Андрій Богослов знайшов інші недоліки, щоб не приймати обвинувальний акт, – він був непідписаний прокурором, додана розписка підозрюваного про отримання копії акта і матеріалів досудового розслідування також не містила підпису підозрюваного.
Ця невелика пригода не залишилась непоміченою. Офіційно інцидент самостійно виявив прокурор відділу прокуратури Запорізької області Пилипів Р.Л. 28 листопада 2017 на підставі рапорту Пилипіва відомості внесли до ЄРДР і почали розслідування.
З’ясувалося, що саме з допомогою ключа прокурора Ніколаєнко 13 липня 2017 року у період з 10.48 по 11.03 внесено інформацію до ЄРДР – про повідомлення особі про підозру, завершення розслідування і відкриття матеріалів стороні захисту.
До суду сумнівний обвинувальний акт надійшов із супровідним листом, який підписав начальник Чернігівського відділу Бердянської місцевої прокуратури Юрій Гресь. Цей самий начальник відділу потім направив до суду листа, прохаючи акт повернути, бо його відправили помилково, оскільки переплутали з іншим кримінальним провадженням.
Уже з наступного 2018 року Гресь з’явиться у декларації прокурора Ніколаєнко у ролі співмешканця – особи, яка спільно проживає, але не перебуває у шлюбі.
Коли прокурор Ніколаєнко опинилась на лаві підсудних, то Гресь відмовився від дачі пояснень, оскільки він з обвинуваченою проживає однією сім’єю.
28 грудня 2017 в службовому кабінеті Бердянської місцевої прокуратури було оглянуто матеріали кримінального провадження. Із документів вбачалося, що підставою для реєстрації справи став рапорт прокурора Греся «про те, що в діях суб’єктів декларування по Чернігівському району вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України». Також мався протокол допиту свідка від 10.07.2017 р. (потім цей свідок нібито став обвинуваченим). Але інших документів, як то повідомлення про підозру, роз’яснення прав підозрюваному, допиту підозрюваного, повідомлень про закінчення досудового розслідування, відкриття матеріалів не виявлено.
Натомість з’ясувалося, що 30 червня прокурори Ніколаєко і Гресь у межах цього ж кримінального провадження робили запити щодо судді Богослова, якому через два тижні надійшов на розгляд той самий обвинувальний акт.
Прокурор Ніколаєнко зверталась до НАЗК з проханням повідомити про подачу суддею інформації про зміни в майновому стані або отримання повідомлення про неможливість подачі через технічні причини.
Начальник відділу прокуратури Гресь робив запит до Управління Державної міграційної служби щодо заяви на видачу паспорта судді Богослова. З якою метою залишилося загадкою.
Коли прокурорку Ніколаєнко судили за службове підроблення і несанкціоновані дії з інформацією в ЄРДР, то вона як обвинувачена відмовилась давати показання. Гресь як особа, яка проживає з нею однією сім’єю також не свідчив.
Прокурор в судовому засідання припустив, що можливо ці матеріали збиралися для того, щоб чинити тиск на суддю Богослова, який розглядатиме обвинувальний акт. Але обвинувальний акт надійшов до Чернігівського районного суду Запорізької області 13 липня 2017 року, а запити датовані 30 червня. На час складання запитів не було відомо кому саме автоматизована система розподілить обвинувальний акт. У Чернігівському суді працює четверо суддів.
У березні 2020 року Токмацький районний суд Запорізької області визнав прокурорку Ніколаєнко винною і оштрафував на 17 тисяч гривень та заборонив на 2 роки обіймати деякі посади.
Суд зазначав, що відсутність на обвинувальному акті підпису прокурора та не встановлення особи, яка виконала підпис від імені прокурора на реєстрі матеріалів досудового розслідування (підпис виконано електрофотографічним способом), не позбавляє ці документи статусу офіційних, оскільки вони складені уповноваженою особою за встановленою КПК України формою та змістом. Навіть, якщо суд із цих причин обвинувальний повернув прокурору, то він не перестав бути офіційним документом. Складання та видача цих документів підтверджувалася відомостями з ЄРДР і показаннями свідків і тим, що обвинувачена цього не спростовувала (обвинувачена взагалі показань не давала).
Так само суд виключав, що стороння особа могла скористатися ключем Ніколаєнко для доступу до ЄРДР, оскільки доказів цього не надано. Суд посилався на показання працівників прокуратури, що помилки при внесенні до ЄРДР зазвичай стосуються лише незначних деталей, зокрема щодо часу, місця вчинення злочину, анкетних даних обвинуваченого, дати народження, місця проживання. Коли вносяться відомості про підозру система декілька разів запитує, чи користувач впевнений, тому неможливо одним помилковим натисненням кнопки внести відомості про повідомлення про підозру. Суд вважав, що цим спростовується можливість необережності та доводиться, що прокурор діяла умисно.
Обвинувачена подала апеляцію, в якій заперечувала свою вину і звертала увагу на те, що суд перекрутив показання свідків. На її думку, ніхто із працівників прокуратури особисто не бачив, що саме вона складала обвинувальний акт і підписувала реєстр матеріалів провадження і що це її підпис. Жодним доказом не доведено, що нею або іншою особою кур’єрською доставкою передано до суду обвинувальний акт та реєстр матеріалів. У серпні 2020 апеляційний суд вирок скасував.
А 2 грудня Токмацький суд з другого разу прокурорку Ніколаєнко виправдав.
Головною причиною була відсутність підписів прокурора, а відтак обвинувальний акт і реєстр матеріалів не є офіційними документами і не породжують жодних правових наслідків. Реєстр матеріалів вважався не підписаним, тому що зображення підпису виготовлене за допомогою електрофотографічного способу друку.
Обов’язковою ознакою службового підроблення є предмет – офіційний документ. У даному випадку суд визнав, що відсутній предмет злочину.
Суд розкритикував показання працівників прокуратури, які очевидцями подій не були і не повідомили про жодну обставину, яка б доводила винуватість особи.
Всього прокурор Ніколаєнко входила до ЄРДР по кримінальному провадженню 58 разів, проте які саме дії вчиняла матеріали справи не повідомляють, крім факту друку витягу, що відбувалося тричі. До кримінального провадження мали доступ й інші особи.
Заступник прокурора області Шаповалов звертався із запитом до Генеральної прокуратури України про надання інформації з ЄРДР про історію відкриттів у кримінальному провадженні із зазначенням користувачів, здійснених операцій та ІР-адрес комп’ютерів. Але Шаповалов не входив до групи прокурорів у даній справі, а тому є не вповноваженим збирати докази. Відтак отриману ним із ГПУ відповідь на запит суд визнав недопустимим доказом.
Нема доказів, що саме Ніколаєнко за допомогою службового комп’ютера склала обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. При дослідженні системного блоку комп’ютера експерт таких документів не виявив. Також не доведено, що ця прокурорка скерувала кур’єрською доставкою документи до суду.
Зрештою, чоловік, якого намагались притягнути до відповідальності за цим обвинувальним актом, в суді свідчив, що ніяких негативних наслідків від спілкування з прокурором для нього не настало і претензій до неї не має.
Незважаючи на судові баталії, прокурор Ніколаєнко зберегла посаду, на яку була призначена у 2015, тобто на момент інкримінованих подій була молодим співробітником. Щодо прокурора Греся, то у грудні 2019 він подав заяву перед звільненням, до цього недовго працював прокурором відділу Генеральної прокуратури з керівництва досудовим розслідуванням територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Мелітополі. Був звільнений з цієї нової посади, тому що не пройшов переатестацію – однією з підстав такого рішення слугували дії прокурора в умовах реального конфлікту інтересу. Сьогодні він оскаржує своє звільнення.
Ірина Салій, сайт «Судовий репортер»
22
0
20
20
