24 грудня Вищий антикорупційний суд виніс вирок колишньому заступнику голови правління Олексію Тамразову — 5 років позбавлення волі з конфіскацією 100 тисяч доларів хабара.

Чи не найцікавіша обставина, що заявником у цій справі був прокурор Костянтин Кулик. Той самий прокурор, якого 6 років тому звинувачували в незаконному збагаченні — його мати і цивільна дружина у 2014 році стали власницями нерухомості у центрі Києва.

Увага детективів НАБУ, журналістів і громадськості не минула для Кулика даремно — він мусив покинути військову прокуратуру і з квітня 2017-го працював заступником начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва ГПУ. Але на новій посаді йому не довелося нудьгувати. Генеральний прокурор своїми постановами міг передати Кулику будь-яку справу.

Так, ще військовим прокурором Кулик, наприклад, чомусь багато працював над цілком економічною справою Курченка. 28 червня 2017 до Дня Конституції Кулик навіть отримав від президента Петра Порошенка орден «За заслуги» третього ступеню за «значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм». У прокуратурі пояснили, що орден Кулик отримав за скандальну конфіскацію 1,5 мільярда доларів злочинної організації Януковича-Курченка.

Відтак, змінивши військову прокуратуру на Департамент міжнародно-правового співробітництва, Кулик продовжив працювати над справою щодо газу і схем з «Укргазвидобуванням», що отримала умовну назву “справа Курченка”.

У жовтні 2017-го постановою Генерального прокурора України доручено слідчому відділу управління особливо важливих справ Департаменту міжнародно-правового співробітництва ГПУ розслідувати справу, в якій арештовано майже 9 млн кубометрів природного газу в підземних сховищах ПАТ «Укртрансгаз» . Заступника начальника Департаменту Кулика визначили старшим групи прокурорів.

Раніше з 2014 року це провадження розслідувало Головне слідче управління Міністерства внутрішніх справ. Йшлося про розкрадання газу за договором про спільну діяльність, учасниками якого були державна компанія «Укргазвидобування», ТОВ «Кувейт Енерджі Юкрейн» і ТОВ «Фаворит Систем», що виконувало функції оператора спільної діяльності. Видобутий газ мав бути спільною частковою власністю сторін із визначенням часток. Його арештували з метою відшкодування збитків, якщо буде доведено скоєння злочину.

У Департаменті міжнародно-правового співробітництва ГПУ старшим групи слідчих був Артем Бугаєць. Саме до нього восени 2017-го з приводу скасування арешту газу звернувся адвокат Костянтин Лук’яненко, який представляв ТОВ «Кувейт Енерджі Юкрейн». Він був знайомий  із Бугайцем по роботі в органах прокуратури Полтавської області у 2006-2015 роках.

Бугаєць розповів про дзвінок Лук’яненка старшому групи прокурорів Костянтину Кулику. Далі Бугаєць та Кулик удвох зустрілися з Лук’яненком неподалік приміщення Генеральної прокуратури. Після цього знайомства адвокат і прокурор вже спілкувалися без слідчого і Лук’яненко запропонував 35 тисяч доларів за скасування 25% газу — частки «Кувейт Енерджі Юкрейн» у договорі спільної діяльності. Крім того, погодився привести директора компанії на допит в ГПУ.

У квітні 2018-го Лук’яненко збільшив суму винагороди до 40 тисяч доларів, але далі справа не пішла. Начебто через злив інформації Лук’яненко гроші побоявся нести, але через 2 роки уклав угоду з антикорупційним прокурором і визнав всі вищенаведені обставини.

Кримінальне провадження, в якому документували Лук’яненка влітку 2018 року продовжилося документуванням колишнього замголови «Укргазвидобування» Олексія Тамразова. Негласні слідчі розшукові дії проводилися в рамках саме цього провадження.

Згодом це стало одним із пунктів, який активно критикували адвокати Тамразова, кажучи про фальсифікацію справи і провокацію злочину, бо розслідування начебто велося без внесення відомостей до ЄРДР. Адвокати Тамразова вважають, що ця справа не пов’язана з Лук’яненком. У випадку реєстрації нового провадження його мали б розслідувати детективи НАБУ і Кулик начебто не зміг би досягти своїх цілей.

Спочатку колишній топменеджер «Укргазвидобування» нібито розглядався правоохоронними органами лише як свідок. Навесні 2018-го його викликали в ГПУ на допит, але насправді, щоб повідомити підозру в газовій справі Курченка (№ 12013220540000400).

Та в цей час Тамразовим і зловживаннями на «Укргазвидобуванні» цікавилась не тільки ГПУ.

16 травня 2018 року в будинку Тамразова провели обшук детективи НАБУ в кримінальному провадженні №52017000000000607. За версією слідства, у період 2011-2017 років, коли Тамразов обіймав керівну посаду в «Укргазвидобуванні», внаслідок умисних незаконних дій службових осіб УГВ представники ТОВ «Карпатигаз», що відносять до сфери впливу Дмитра Фірташа, одержали можливість розпоряджатися природним газом, видобутими зі 109 свердловин, які були об’єктом спільної діяльності.

Тим часом прокурор Кулик дав доручення оперативному працівнику СБУ Віталію Логвину знайти Тамразова і переконати поспілкуватись у справі Курченка, оскільки той начебто уникав прямого контакту.

У свою чергу, Логвин звернувся до Володимира Сабадаша, якого знав більше 20 років, в тому числі, по спільній роботі в правоохоронних органах. Влітку 2018-го Логвин і Сабадаш побачилися на зустрічі однокласників. Логвин дізнався, що Сабадаш знає Тамразова і попросив його (на той час вже просто цивільну особу) організувати зустріч, переконав неофіційно погововорити з ним, спростити подальше спілкування. Дослівно із показань Логвина, йшлося про те, щоб «уйти от официоза», «донести месседж о необходимости наладить коммуникацию», «уйти от необходимости общаться через адвокатов либо мать».

У суді Сабадаш розповів, що Тамразов двічі відмовлявся від контактів з Куликом. «Два рази він точно відмовлявся», — зазначив Сабадаш. На запитання суду він уточнив, що передавав відповіді Тамразова Логвину, однак той наполягав на зустрічах, кажучи, що це важливо.

Сабадаш повідомив Тамразову, що тривалий час працював з Логвиним і має з ним дружні стосунки. За третім разом Тамразов погодився.

Одного дня Логвин підвів Тамразова до столика в ресторані в ТРЦ «Магелан», де сидів Кулик. Сам Логвин на цьому свою роль завершив, відійшов і у подальшому спілкуванні участі не брав.

Ось як необхідність цієї зустрічі колишній прокурор Кулик пояснював на допиті у Вищому антикорупційному суді у травні 2021 року:

— Один из эпизодов касался обстоятельств хищения группой лиц во времена Януковича скрапленного газа на 2 миллиарда гривен через аукционы при участии группы Курченко и группы Фирташа. По группе Курченко полностью закончили расследование и заканчивали по группе Фирташа — в связи с чем выходили на подозрение Тамразову и Борисову (ексдиректор ДК «Укргазвидобування» від групи Фірташа — Юрій Борисов, — ред.). Весной 2018 года вызывали Тамразова для следственных действий. Он не явился. Вызывали через оперативные повестки.. Он не являлся. Условием было встретиться в неформальной обстановке и он готов дать информацию касательно Курченко… Я с ним встречался раз в «Магелане», один раз на Леси Украинки в ресторане «Якитория» и третий раз в «Куренях».

Встановлено, що Тамразов влітку 2018-го зустрічався із Куликом щонайменше чотири рази — 10 липня в ТРЦ «Магелан», 12 липня в приміщенні колишнього ресторану «Якіторія» (Київ, бульвар Лесі Українки, 27) і 8 та 9 серпня в ресторані «Курені». За матеріалами справи, вже під час першої зустрічі Тамразов запитав Кулика про арештований газ і запропонував хабар за скасування арешту. Під час другої — сказав, яка буде сума винагороди. А під час останньої зустрічі передав половину коштів і був затриманий.

— По информации, которая тогда была, происходило хищение государственного газа группой лиц, которые представляли разные группы влияния. После смены власти у них произошла ссора внутренняя по поводу того, кому принадлежат остатки разных активов, в том числе, и арестованного газа… Причем и в ситуации с Лукьяненко, и в ситуации с Тамразовым получалось, что они договорились с Печерским судом. И не хватает только позиции прокурора. … Тамразов видел ситуацию таким образом, что идет борьба за активы, котрые остались, после смены власти, от режима Януковича. Незначительная часть… За которые, с одной стороны, борется он, а с другой стороны, то ли Ставицкий, то ли…Они боролись за этот газ с «Кувейтом» (компанія, яку представляв адвокат Лук’яненко — ред.)… Насколько я понял, Тамразов сказал, что они представляют противоположные стороны.. Он говорил, что надо снять арест и тогда компания «Фаворит», на которую он имеет влияние, этот газ продаст, — пояснив у суді Кулик.

Колишній прокурор стверджує, що зустрічався із Тамразовим, щоб більше дізнатися про злочинну організацію Курченка. Якби не шанс отримати цю інформацію, то він би не став спілкуватися у такий позапроцесуальний спосіб і викриття хабара його в даній ситуації мало цікавило.

Наприклад, на записах чути, як 12 липня 2018-го Тамразов і Кулик обговорюють прийняте напередодні рішення Стокгольмського арбітражу про розірвання договору спільної діяльності «Укргазвидобування» із ТОВ «Карпатигаз». За словами Кулика, на одній із зустрічей Тамразов передав йому флешку, завдяки якій вдалося завершити досудове розслідування. Відтак суд вважає, що інтерес Кулика до спілкування з Тамразовим був виправданий.

— Эта ситуация с участием в НСРД, с одной стороны, было мне важно и интересно, потому что Тамразов давал информацию для расследования… А эти его просьбы решить вопрос с арестом…отнимало кучу времени. Это было параллельно… Перед каждой встречей проводился инструктаж: по расследованию узнай все что ты хочешь, а по ситуации с взяткой ты, пожалуйста, спроси, кто из судей участвует в этом, кто из прокуроров участвует в этом… СБУ и внутрішня безпека пытались выяснить, кто пытается решить вопрос с снятием ареста с этого газа…

Он маскировался. Пытался назвать сумму взятки так, чтоб она не прозвучала громко… Мне показывал на телефоне, что от той суммы которая давалась прокурору Черному, от этой суммы получалось, что он дает взятку $200 тысяч. А остальная часть беседы была такая, что судья Печерский готов. Может ли прокурор не пойти [в заседание] или пойти и не заперечувать.

Також зафіксована наступна розмова:

Кулик: Вот я и говорю, что это была за история, что приняли этого самого прокурора у Гуцуляка на взятке в этой же ситуации. Ви приходите з такой же.

Тамразов: Такое же предложение… (декілька слів нерозбірливо) Нашли вариант. Выпишем и все сделаете. Вот как-бы вся история. Моя цель сегодня — тему закрыть.

Водночас із подальшого контексту розмови вбачалося, що роль прокуратури в скасуванні арешту буде другорядною, бо рішення прийматиме суд.

— Мы это уже проходили много раз… Как только снимут арест его (газ — ред.) на следующий день продадут и все, чтобы не было искушения наложить назад, но тем не менее оно все может быть. Надо общаться с судьей, что прокуратура не против, — говорив Тамразов.

12 липня 2018-го відбувся безпосередній діалог щодо хабара.

— То, что я предлагал или предолагаю, Вы знаете, — сказав Тамразов.

— Нет. До нас отходили, доходили разные отголоски, — відповів Кулик.

— Ну?

— От 80 до 300.

— Не, ровно то же самое, что было вон по той громкой истории.

— Я, честно, не помню, — повідомив Кулик.

— Я назвал ту же цифру, которая была по громкой и о которой мы разговаривали в прошлый раз (розмова від 10 липня 2018 — про те, як “прийняли” прокурора на хабарі — ред.).

— Там где попался этот? — перепитав Кулик.

— Да-да. Это даже прошумело в эфир. Давай назовем в два раза меньше, — відповів Тамразов.

— Это мне надо поднять посмотреть.

— Там все написано. Там среднее между тем, что Вы сказали и тем, что между нами.

Лінгвістична експертиза показала, що в мовленні Кулика не було спонукання і підбурення до передачі коштів. У мовленні Тамразова, навпаки, є ознаки пропонування прокурору хабара. При цьому Тамразов завуальовано озвучує розмір винагороди, кажучи, що буде так, як у недавній “гучній історії” із затриманням прокурора Чорного з приводу сприяння у скасуванні арешту газу.

8 серпня у ресторані «Курені» Тамразов обговорює з Куликом суддю Печерського суду Ларису Цокол.

— По нашем оно там чуть усложнилось. Судья уперлась. На 27-е рассмотрение. Там Лариса, не помню как…

— Цокол? — підказав Кулик.

— Цокол.

— Она уже бралась за это.

— Она говорит, надо чтобы прокуратура написала письмо, что не против, что они не явились на заседание. Я как-бы сам с ней не общаюсь. Понимаю, что до фига…

— Чтоб мы не явились или написали ей письмо?

— И то, и то. Я говорил: не до фига?! Она же не бесплатно это все делает. И вот вопрос как быть… Если надо я могу половину отдать, чтобы не было чего-то как-то… Это же в общих интересах, Если можно так сделать, я дам Виталику (сбушник Логвин — ред.), — запропонував Тамразов.

— Он же не в курсе…

— В прошлый раз ты сказал, что через Виталика.

— Я ему не говорил ничего. Не, он не в курсе.

— Давай я лучше сам… Встретимся завтра когда удобно

9 серпня Тамразов приніс Кулику коробку із $100 тис. (половиною хабара), називаючи це сувеніром. У свою чергу, Кулик попросив Тамразова донести коробку до його машини, яка була обладнана записуючою технікою.

При цьому Тамразов пригадав історію з прокурором Чорним.

— Знаешь, когда мы этому давали прокурору взятку, этот который… Мы взяли каждую пачку и упаковали в клеенку такую обтягивающую. Я говорю: офигенно. Принесли прокурору взятку, а каждая пачка как в магазине упакована.

Тамразова затримали і 10 серпня Печерський суд обрав йому запобіжний захід — тримання під вартою, визначивши альтернативу застави в 3 мільйони гривень. Незадовго після цього, 21 серпня, Тамразову повідомили підозру також в участі у злочинній організації Курченка в період з березня 2010 року, в незаконному заволодінні протягом 2010-2014 років у складі злочинної організації чужим майном шляхом зловживання службовим становищем великих розмірах. Суд зобов’язав підозрюваного внести 20 мільйонів гривень застави.

Забігаючи наперед, зазначимо, що ця друга справа щодо Тамразова наразі залишається на стадії досудового слідства. Офіційно її призупинили через виконання доручень із міжнародно-правової допомоги.

Тамразов не свідчив на досудовому слідстві і не давав показань у суді. У дебатах він сказав, що мав неформальну зустріч із детективом НАБУ, якому розповів, «як усе було насправді». Але детектив пояснив, коли він не записував зустрічі, то нічого не зможе довести.

В останньому слові він заявив, що шантаж і погрози правоохоронців не залишали йому іншого вибору. Але суд вважає, що НСРД це не підтверджують. Навпаки, йдеться про вільне спілкування, обмін інформацією, охоче підтримання Тамразовим деяких тем розмов, «надання послуг, виконання прохань у порядку дружньої або, принаймні, взаємовигідної допомоги».

Суд не вірить доводам захисту, що Тамразов діяв під примусом, залякуванням і шантажем. Навпаки, Тамразов пропонує перейти на “ти”, розслабитись, проявляє певну фамільярність і панібратство у спілкуванні з Куликом. Тамразов показує свою обізнаність у способах і методах вирішення подібних питань.

Захисту не вдалося переконати суд в альтернативній версії подій.

Водночас суд враховує заслуги обвинуваченого, його громадську діяльність і допомогу учасникам Антитерористичної операції на сході країни. У матеріалах справи є заява антикорупційної громадської організації «Трансперенсі Інтернешнл» про те, що завдяки Тамразову вдалося запобігти переплаті 258 мільйонів гривень на закупівлі автомобілів для МВС.

Щодо справи прокурора Ігоря Чорного, то, дійсно, у вересні 2016-го він та адвокат Віктор Мельниченко були затримані після передачі двома траншами 200 тисяч доларів. Йшлося про скасування арешту тих же 9 мільйонів кубометрів газу.

Дії прокурора і адвоката кваліфікували як замах на шахрайське заволодіння коштами директора ТОВ «Фаворит систем» — 247 тис. грн і 190 тис. доларів, бо вони нібито не мали наміру що-небудь робити.

Саме про цей епізод Тамразов розповів Кулик як попередню невдалу спробу.

— Он сказал, что он выделил $10 тысяч на взятку прокурору Черному… Торпедировал Черного прокурора, участвовал в передаче, — говорив у суді Кулик.

Очевидно, що Кулик був більш серйозним співрозмовником за прокурора Чорного і на нього Тамразов і «Фаворит систем» заяв про вимагання хабара не подали. І все сталося з точністю до навпаки, бо про пропонування хабара заявив Кулик.

Обвинувальний акт стосовно прокурора Чорного й адвоката Мельниченка віддали в суд ще у 2017 році. Але тільки в жовтні 2018-го Шевченківський суд Києва вирішив, що його не можна розглядати через процесуальні недоліки. Повний текст рішення із поясненнями суд так і не оприлюднив. У 2019 році справу надіслали до суду повторно і вона досі там у стадії підготовчого засідання.

Костянтин Кулик два роки тому залишив органи прокуратури. Останній період його роботи видався не менш буремним.

У березні 2019-го він повідомив підозри в справі Курченка ексголові Нацбанку Валерії Гонтаревій, ексглаві Адміністрації президента Борису Ложкіну, заступнику глави АП Олексію Філатову і співвласнику компанії ICU Борису Стеценку.

Але дуже скоро прессекретар тодішнього генпрокурора Юрія Луценка Лариса Сарган зробила допис у Фейсбуці, що Кулик повідомив ці підозри без достатніх доказів, а тому колишні високопосадовці не вважаються підозрюваними. Згодом офіційний речник ГПУ пояснив, що підозри повідомлені із процесуальними порушеннями.

Кулика звільнили з прокуратури 25 листопада 2019 року. Офіційно за те, що не з’явився для проходження атестації. Його стаж на прокурорсько-слідчих посадах склав 20 років 7 місяців 14 днів.

2 квітня 2020 року Вищий антикорупційний суд закрив справу про незаконне збагачення Кулика, оскільки стаття Кримінального кодексу, за якою висунуто обвинувачення, втратила чинність.

Кулика звинувачували, що за час роботи у військовій прокуратурі він набув у власність активи на щонайменше 2,86 млн. грн., законність набуття яких не підтверджується доказами. Начебто для приховання ці активи, а саме квартиру і машиномісця, він зареєстрував на матір своїх дітей. Вину за цим злочином Кулик ніколи не визнавав.

Свого часу на захист Кулика активно виступала колишня журналістка, а сьогодні нардеп, Тетяна Чорновол. За її версією інформаційні атаки і кримінальна справа Кулика були зумовлені саме його роботою по справі Курченка. Зрештою, в НСРД, які демонструвалися у судових засіданнях, Кулик розповідав Тамразову, що замовником публікацій про нього було і оточення Ставицького.

Наразі ж відомо, що Кулик судиться про свою прокурорську пенсію.

---

Ірина Салій, «Судовий репортер»