Вищий антикорупційний суд визнав винним в одержанні хабара Олександра Лисюка, виконуючого обовʼязки голови Баришівського районного суду Київської області.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 27 березня.
У вересні 2017-го юрист Максим Святненко подав до Баришівського суду два позови в інтересах своїх клієнтів. Перший – про стягнення з 1,3 млн грн боргу. Другий – про стягнення з ТзОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління» 11 млн грн. У коридорі суду він зустрів голову суду Олександра Лисюка. Суддя поцікавився, чому той прийшов, а, почувши відповідь, пояснив, що позови будуть розподілені на нього, адже того дня на роботі, окрім нього, був лише один суддя, який саме перебував у нарадчій кімнаті. Потім Лисюк нібито сказав, що для задоволення цих позовів потрібно заплатити 10-15% від ціни позову.
Після цієї розмови юрист заявив в СБУ про намір судді Лисюка отримати хабар.
Загалом, як переконався суд із матеріалів справи, Лисюк тричі висловив прохання неправомірної вигоди. Вперше в коридорі Баришівського суду, кажучи про 10-15% від ціни позову. Потім через два тижні, коли попрохав 2 500 – 3 000 доларів за першою справою і 500 тисяч грн за другою. Наприкінці вересня Лисюк підтвердив попередні домовленості та сказав, що потрібно надати 2 тисячі доларів за ухвалу про забезпечення другого позову та накладення арешту на майно. Того ж дня на подвірʼї суду юрист начебто передав 2 500 доларів, які суддя поклав у внутрішню кишеню піджака. А після цього Лисюк пішов до внутрішнього двору, озирнувся по сторонам, дістав гроші з кишені та, присівши, поклав їх на деревʼяну дошку, яка накривала вигрібну яму, а зверху поклав накриття чорного кольору. Потім встав та повернувся у приміщення суду.
Незадовго після цього Лисюка затримали і під час особистого обшуку не знайшли переданих грошей. Правоохоронці почали шукати хабар у будівлі суду і на подвірʼї. Працівник СБУ знайшов схованку – підняв накриття погрібної ями, побачив гроші та покликав детективів НАБУ і понятих.
Спілкування щодо неправомірної вигоди підтверджувалося записами негласних слідчих (розшукових) дій. Лисюк запитував Святненка про його винагороду як юриста: «Ну скільки ти своїх закладаєш?». Той відповів, що він у межах 5% бере з таких сум за свою роботу, і це приблизно виходить 2 500 доларів США. Лисюк відповів: «Ну, візьми заклади і мені так само». Святненко перепитав: «Також десь дві з половиною?», на що Лисюк відповів ствердно, а далі доповнив: «Я думаю дві з половиною, три заклади, я думаю це нормально». З приводу другого позову, то Лисюк сказав: «Хай мільйон на двох дають», маючи на увазі суму в гривнях.
Сам Лисюк визнав, що погодився на пропозицію неправомірної вигоди, але заперечував, що отримав гроші. Він стверджував, що не клав долари у вигрібну яму, а лише перевіряв її наповненість. Але, на думку суду, ця версія є сумнівною і спростовується іншими доказами.
Версія захисту про те, що гроші до вигрібної ями підкинули правоохоронцями, видалась суддям нелогічною з точки зору їх тривалих пошуків. Крім того, це суперечило іншій версії захисту, а саме що у кабінеті Лисюка в його портфель підкинули ще 5 500 доларів. Обвинувачений не визнав, що ці гроші належать йому. На думку суду, логічніше в даному випадку правоохоронцям було підкинути хабар саме в кабінет, а не показово їх шукати на території суду.
Як вбачається із матеріалів справи, Лисюк кожного разу активно підтримував розмову зі Святненком, розумів, що обговорюється одержання якості неправомірної вигоди, не заперечував проти цього.
Обвинувачений і його адвокати намагалися довести, що мала місце провокація. Святненко є заявником у багатьох кримінальних провадженнях і начебто на постійній основі співпрацює із ГУ СБУ у місті Києві та Київській області, бо має нагороди від цієї установи.
У судовому засіданні Святненко підтвердив, що був заявником десятки разів, зокрема, й у справах про корупцію, щодо реєстраторів ЦНАПУ, адвокатів і т.ін. Він сприяв розкриттю ряду злочинів, отримував подяки від СБУ за громадянську позицію, за викриття організованої злочинності і осіб, які фінансували тероризм в «ЛНР» і «ДНР». Ці подяки він особисто подавав до Баришівського суду, коли там вирішувалося питання його розлучення і визначення майбутнього місця проживання його дитини. Подаючи заяву про злочин, Святненко мав сумніви, адже Лисюк очолював суд і це могло особисто йому зашкодити.
Суд вирішив, що активна позиція заявника Святненка не суперечить закону, а навпаки є підтвердженням його законослухняної поведінки. Про його активну громадянську позицію, й зокрема щодо протидії корупції, свідчить і те, що він брав участь у конкурсі на зайняття вакантної посади начальника відділу в НАБУ.
У СБУ нібито був мотив спровокувати Лисюка на одержання хабара, адже він розглядав кримінальну справу щодо заступника начальника Баришівського відділення поліції, оперативний супровід в якій здійснювався ГВ БКОЗ ГУ СБУ у місті Києві та Київській області. Однак за результатами розгляду обвинувальний акт у цій справі було повернуто прокурору. Лисюк стверджував, що після такого рішення до нього начебто приходив «куратор» цієї справи і висловив свої претензії. Але повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків не позбавляє права звернутися до суду повторно з обвинувальним актом після усунення таких недоліків. І, як вбачається матеріалів справи, так і сталося в цьому випадку.
Також захист Лисюка стверджував, що позови про стягнення боргу, які представляв Святненко, начебто були фіктивними. Суд допитав як свідків учасників цих справ і переконався у реальності відносин між ними. Після затримання Лисюка позов ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО» про стягнення 11 млн із ТОВ «ШБУ-9» переглядався вищими інстанціями. На етапі вирішення цієї справи у Верховному суді Святненку начебто запропонував вплинути на суддів сам заступник міністра з питань окупованих територій Юрій Гримчак, якого в 2022-му за низкою корупціних епізодів засудили до 10 років позбавлення волі.
Лисюк, незважаючи на великий досвід роботи на посаді судді та голови суду, у правоохоронні органи з приводу будь-яких незаконних пропозицій Святненка не повідмляв.
У підсумку суд не знайшов будь-яких прихованих мотивів у Святненка провокувати Лисюка. Будь-яких доказів, що свідок перебував під тиском чи був якось залежним від правоохоронних органів також не виявлено.
У вироку написано, що матеріалами справи більш ніж достатньо доведено факт одержання Лисюком грошей від Святненка.
Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд врахував відсутність у Лисюка каяття у злочині. Хоча той і говорив, що розкаюється в прийнятті пропозиції неправомірної вигоди та визнав помилковість своїх дій.
Суд призначив строк покарання, наближений до мінімального, що передбачений у санкції ч. 4 ст. 368 КК України, – 8 років і 6 місяців позбавлення волі.
До набуття вироком законної сили він має запобіжний захід у вигляді особистого зобовʼязання.
Раніше на етапі слідства на майно Лисюка наклали арешт. Перебуваючи під домашнім арештом, суддя зумів відчужити частину майна, очевидно, щоб уникнути майбутньої конфіскації.
Суд ухвалив, що в Лисюка має бути конфісковане все майно (земельні ділянки, автомобіль, частину квартири і незавершений будинок), а також 5 500 доларів, знайдених у його портфелі. Право власності на ці кошти обвинувачений не визнав, але суд вважає, шо вони таки належать йому.
Лисюк працював суддею Баришівського районного суду Київської області із 1996 року.
Більше про справу:
22
0
20
20
