Жовтневий районний суд Миколаївської області визнав місцевого жителя винним у незаконному поширенні інформації про місцезнаходженя особового складу і військової техніки Збройних сил України.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 5 квітня.
За матеріалами справи, чоловік працює мехінком на приватному підприємстві. При обшуку в нього вилучили посвідчення тракториста-машиніста.
Не пізніше 27 липня 2022 року в месенджері Telegram він вступив у злочинну змову з невстановленою особою.
14 і 16 серпня 2022-го обвинувачений у телефонних розмовах розповідав про розташування Збройних сил України, зокрема про місце знаходження паливно-мастильного складу ЗСУ, протиповітряної оборони і артилерійських систем. У тому числі виготовив план-схему розташування паливно-мастильного складу ЗСУ. Через два дні зловмисник був затриманий.
У суді громадянин вину не визнав і говорив, що справа сфальсифікована, усі слідчі дії були незаконні, вилучений під час обшуку телефон йому не належить і він не передавав ніякі відомості щодо ЗСУ і ні з ким щодо цього не спілкувався. Щоб змусити визнати вину, його начебто побили.
У судовому засіданні дослідили відеозапис обшуку, під час якого затриманий підтвердив, що саме з цього телефону передавав інформацію особі, з якою познайомився у 2007 році, коли «ганяли» комбайни з міста Ростов . Влітку 2022-го цей знайомий нібито перебував у Херсонській області. Співрозмовник у нього цікавився селом Костянтинівка Миколаївської області, запитував, де знаходяться «Хаймерси», а сам обвинувачений говорив, що дізнавався цю інформацію від військовослужбовця ЗСУ.
У папці телефона «Нещодавно видалені» є зображення, на якому схематично від руки позначені «Нефтебаза ВСУ», «дорога Николаев — Н Одесса», «Железная дорога», «ворота», «нефтебаза», «охрана». Власник мобілки пояснив, що чат він видаляв, бо розумів відповідальність за такі дії. Накреслену схему нафтосховища ЗСУ він нібито хотів передати, але не надіслав, бо подумав, що постраждають люди.
Після демонстрації відеозапису обшуку обвинувачений у судовому засіданні повідомив, що мобільний телефон видав слідчому «добровільно-примусово». Оскільки телефон був заблокований, слідчий із погрозами змусив його назвати пін-код. Перед обшуком в квартирі його нібито побили, потім обливали водою, бо він втратив свідомість.
Під час досудового розслідування від підозрюваного чи його захисника усних або письмових скарг щодо незаконних методів слідства не надходило. Пізніше вони пояснювали, що не вбачали в цьому сенсу через безкарність правоохоронних органів.
Уже під час слухання справи в суді ДБР отримало заяву обвинуваченого, але підстав для внесення відомостей до ЄРДР не знайшли.
Із відеозапису обшуку видно, що обвинувачений поводився адекватно, чітко відповідав на запитання і будь-яких зовнішніх слідів тілесних ушкоджень не мав.
У матеріалах справи є записи телефонних розмов обвинуваченого із особою, якій він передавав інформацію.
«Короче, за селом там они вырыли очень большой котлован и они туда никого не пускают. И мы не можем понять, что за фигня, понял? (…) Это вырыто было еще до Хамерсов . Но там ничего так и не стреляло никогда. Котлован вырытый… або они туда проста завозят оружие это, потому что ночью заходят машины туда, понял? (…) Они сделали там склад. И они его очень сильно охраняют. Железная дорога, до кольца как едешь — мост, железная дорога и это Сандора. Ее проверьте очень хорошо, чательно, потому что сегодня оттуда стрелял Хамерс», — радив обвинувачений.
Коригувальник висловлював ненависть до українців і говорив, що чекає приходу окупантів:
«Надо их гнать отсюда. Я не то шо…хоча… и украинец, и вообще с Закарпатья, но… я их ненавижу, оно там у меня были друзья которые пошли в это (в ЗСУ — ред.)… я им сказал, все вы мне больше не друзья. Меня тоже и в военкомат пхали», «Мне главное, чтобы вы уже зашли сюда, вот это. Шо б… Потому шо мы ходим постоянно на пороховых бочках», «Я еду на работу — я боюсь шо б не прилетело туда, понимаешь? Еду с работы, а оно туда прилетит, потому шо у меня рядом воинская часть, понимаешь? И оно туда прилетает. Хочу я это или нет?». «Ну возле работы у меня воинская часть — 36-та, 79-та».
Обвинувачений розповів, що одну військову частину вивезли в Білу Церкву, а інша залишається у Миколаєві і солдати живуть на блокпостах і по селах ховаються, живуть у місцевих готелях. «Ну, в отеле они были. Но як вы в него не попали я вообще в шоке был. Воно прилетело от отеля 20 м. Они были там, понял? (…) А так они ховаются на ферме, ховаются у нас в селе — в полях, в школах. Я еще узнаю точно, чи есть там, понял, шоб бахнуть там», — говорив він.
Співбесідник, у свою чергу, пропонував обвинуваченому подумати про посаду, вибрати район поки є місця, бо вони, тобто окупанти, хочуть, щоби він працював із ними.
Згідно з листом Основного командного пункту оборони міста Миколаїв, у вказаній місцевості у серпні 2022 року дійсно перебували військовослужбовці і військова техніка ЗСУ і ці відомості відкритому доступі не зʼявлялися.
Чоловіка засудили до 11 років позбавлення волі.
22
0
20
20
