Київський районний суд міста Одеси визнав колишнього поліцейського патрульної поліції міста Ізмаїл винним у вимаганні і одержанні неправомірної вигоди.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 22 квітня.
31 березня 2022 року приблизно о 14 год.20 хвилин на вулиці з одностороннім рухом у місті Ізмаїл автомобіліст зробив несподіваний манвер, порушивши правила дорожного руху. Внаслідок цього в машину врізався службовий автомобіль поліції, який їхав позаду і отримав пошкодження з бамперу, капоту і фари.
За кермом була співробітниця патрульної поліцї, а поруч на пасажирському сидінні — її напарник. Чоловік із першої машини одразу сказав, що розуміє, що винен у ДТП.
Патрульні, у свою чергу, по телефону надіслали запис із відеореєстратора начальнику. Незабаром на місце події прибули цей начальник зі своїм заступником.
Як стверджує патрульний, начальник наказав йому як старшому наряду якомога швидше, оскільки в цьому є негайна необхідність через збройну агресію РФ, відремонтувати службовий автомобіль за рахунок водія-винуватця, який погодився добровільно відшкодувати шкоду. Озвучивши такі вказівки, керівництво поїхало з місця події.
ДТП поліціянти ніяк не оформляли, оскільки вважали, що мають конфлікт інтересів. Інший патруль на місце також не викликали. Оскільки на місце ДТП приїхало керівництво, то вони думали, що начальник прийме відповідне рішення і віддасть необхідні розпорядження.
У подальшому патрульний почав почав займатися організацією ремонту службового автомобіля, дізнавався ціни, через автослюсарів відшукав та замовив фару на автомобіль та ін. А також зустрічався із водієм і брав у нього гроші на ремонт.
Водій у судовому засіданні розповів, що спочатку йому патрульний сказав, що треба заплатити 11 тисяч гривень за ремонт і 5 тисяч дати за фару. Він назбирав 8500 гривен і патрульний повернув йому ключі, але документи на машину не віддавав, кажучи принести решту грошей.
А через кілька днів поліціянт сказав, що куплена ним раніше фара не підійшла і він замовив іншу за 8500 грн. Водій дізнався, в якому магазині поліціянт замовляв фару, пішов туди і дізнався, що вона коштує удвічі менше. Це його розсердило і він написав заяву про злочин та потім передавав ще 7000 гривень під контролем слідчого.
Спочатку поліцейського підозрювали у вимаганні (ч.4 ст.189 ККУ), а пізніше перекваліфікували його дії на одержання неправомірної вигоди (ч.3 ст.368 ККУ). У судовому засіданні він не визнав себе винним і казав, що діяв за вказівками начальника, який вимагав, щоб автомобіль під час війни відремонтували якнайшвидше і коштом водія, який спричинив ДТП.
Тепер він вважає, що начальник його обмовляє, прикриваючи власну некомпетентність і незаконні дії. У суді його вже колишній керівник давав неправдиві свідчення про те, що нічого не знав про ремонт службового автомобіля за рахунок водія.
Чоловік, який скоїв ДТП, спочатку відмовлявся давати показання у суді. Однак, зрештою, відповів на запитання сторін. Не оспорюючи свою вину в ДТП, він запропонував поліцейським вирішити питання ремонту через страхову компанію. Але патрульний повідомив, що службовий автомобіль в умовах воєнного стану повинен працювати на лінії, а тому його треба відремонтувати негайно і не потрібно викликати страхового агента.
Через деякий час приїхали двоє поліцейських із керівництва поліції. Про що вони спілкувалися з патрульним, водій не чув, але потім керівництво кудись поїхало. А патрульний повернувся і сказав, що він має заплатити за ремонт і назвав суму.
Колишня колега обвинуваченого, яка була за кермом під час ДТП, намагалася його захистити. Вона стверджувала, що їх начальник приїхав на місце ДТП і спілкувався з винуватцем ДТП і той погодився оплатити ремонт, оскільки в умовах воєнного стану треба було швидко відновити машину без залучення страхової компанії.
Але суд критично поставився до показань цього свідка, яка перебуває в дружніх стосунках з обвинуваченим і разом із ним після цих подій була звільнена з органів поліції за дисциплінарний проступок. Суд вважає, що ця жінка має підстави для зведення власних рахунків із керівником.
Начальник обвинуваченого у судовому засіданні допитувався двічі. Він повідомив, що справді приїздив на місце ДТП і, переконавшись, що постраждалих нема, наказав патрульному діяти відповідно до вимог чинного законодавства, після чого поїхав по службових справах на полігон. Але, виступаючи в суді ні він, ні його заступник, не змогли розтлумачити розпорядження «діяти відповідно до вимог чинного законодавства», зокрема, що конкретно повинен був робити підлеглий у тій ситуації. На цей випадок жодних інструкцій у них не розроблено. Начальник запевнив, що будь-яких інших розпоряджень не надавав і, в тому числі, не наказував терміново відновити службовий автомобіль за рахунок винуватця ДТП, не складати матеріали ДТП на місці пригоди тощо. У подальшому ремонтом цього авто він нібито взагалі не цікавився.
Під час одночасного допиту цей свідок і обвинувачений наполягали кожний на своїй версії. Зокрема, начальник підрозділу поліції заперечував свою участь у переговорах із водієм щодо ремонту авто і надання будь-яких вказівок із цього приводу. А обвинувачений говорив, що саме начальник наказав йому відремонтувати машину за рахунок водія.
Захист намагався довести відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 ККУ. Поліціянт начебто не мав корисливого умислу, не хотів збагатитися за рахунок неправомірної грошової винагороди, а через бездіяльність керівництва організував відновлення службового автомобіля в умовах воєнного стану у найкоротший термін. Але суд вважає, що такі доводи не знайшли свого обґрунтування і спростовуються доказами.
Обвинувачений під час служби потрапив у ДТП на службовому автомобілі і опинився у стані реального конфлікту інтересів. Тому, на думку суду, мав утриматися від певних дій і рішень. Натомість полціянт у незаконний спосіб вилучив у винуватця ДТП посвідчення водія, технічний паспорт і страховий поліс на машину і став вимагати гроші для себе і для відновлення службового авто. Він обіцяв повернути вилучені документи лише після надання коштів у повному обсязі. І в подальшому особисто брав від водія гроші і розрахувався частиною цих грошей за фару, хоча водій міг би і сам сплачувати.
У судовому засіданні продавець автозапчастин показав, що обвинувачений — його односельчанин і фара коштувала приблизно 4000 грн, але на його прохання він завищив ціну, написавши в накладній 7000 чи 8000 грн.
Отримані від водія гроші поліціянт поклав у кишеню штанів, а не спрямував водія з грошима до фінансового відділу для офіційного їх обліку тощо. Більше того, з отриманих помічених коштів поліціянт встиг витратити 1000 гривень для придбання букета квітів, тобто використав їх у власних цілях.
Таким чином, правоохоронець намагався не тільки відновити службове авто, а й отримати неправомірну вигоду для себе. І робив це з використанням службового становища, забравши у чоловіка посвідчення водія, технічний паспорт і страховий поліс на машину.
Обставин, які би помʼякшували покарання, суд не знайшов. Обтяжує покарання вчинення злочину з використання умов воєнного стану.
Разом із тим, суд вважає, що скоєнню обвинуваченим кримінального правопорушення певною мірою сприяла непрофесійна поведінка його начальника, який абсолютно самоусунувся від своїх обовʼязків і фактично залишив підлеглого сам на сам у тій ситуації.
Колишнього патрульного засудили до 6 років увʼязнення із конфіскацією майна і забороною на 3 роки обіймати посади в правоохоронних органах.
22
0
20
20
