У жовтні 2015 року у Северодонецьку Луганської області було викрито адвоката за підозрою в одержанні від підзахисного 6 тисяч доларів за вплив на суддю Сєверодонецького міського суду і тимчасового виконувача обов’язків прокурора. Гроші платилися начебто за призначення двом клієнтам адвоката покарання, не пов’язаного із позбавленням волі.

У подальшому всі троє – адвокат, прокурор і суддя – стали підозрюваними.

Але фігурант-адвокат швидко уклав з прокурором угоду про визнання винуватості, в якій обіцяв співпрацювати зі слідством і давати викривальні показання на інших осіб.

У 2016 році Білокуракинський райсуд Луганської області угоду затвердив, виніс вирок і оштрафував адвоката на 25 500 грн.

Інші двоє підозрюваних – суддя і прокурор – вирок оскаржили. На їх думку, цим вироком вони наперед визнані винуватими, хоча розгляд їх справи ще не відбувся, відтак порушено презумпцію невинуватості. І хоча прізвища не називаються, але інформація про посади дозволяє їх ідентифікувати. Апеляційна палата ВАКС 17 березня 2020 вирок скасувала, погодившись, що він порушує права інших осіб.

Після цього прокурор і обвинувачений повторно уклали угоду про визнання винуватості. 12 червня 2020 року Вищий антикорупційний суд виніс вирок і угоду затвердив, призначивши штраф – 25 500 грн.

Далі ситуація повторилася.

На вирок подали скаргу двоє інших фігурантів справи.

Один із апелянтів доводив, що підстав для затвердження угоди в суду не було, оскільки крім обіцянки вплинути на прийняття рішення, адвокат нібито надав частину неправомірної вигоди службовій особі, що сам і визнає. Тому покарання за даних обставин є занадто м’яким.

Колишня суддя, яка отримала статус обвинуваченої, у своїй скарзі писала, що обвинувачений адвокат не може виконати взяті на себе зобов’язання з приводу дачі показань, оскільки є адвокатом і не має права їх давати у кримінальному провадженні, де він захищав інтереси обвинувачених.

Також скаржники повідомляли, що вирок ухвалений незаконним складом суду, оскільки в колегії були судді Маслов та Федорак, які вже слухають справу щодо них самих (колишніх судді і прокурора – обвинувачених Горбатенко і Пивоварова).

Кримінальний процесуальний кодекс забороняє повторно звертатися із угодою в одному кримінальному провадженні. Як говорилося вище, у 2016 аналогічну угоду вже затверджував Білокуракинський суд, а потім апеляційний суд це скасував. Однак ВАКС у червні 2020 року вирішив, що угода не нова, а та сама. «У матеріалах цього кримінального провадження відсутнє чинне судове рішення, яким угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим вирішено по суті. Натомість, жодним рішенням судів апеляційної та касаційної інстанції, які ухвалювались у цій справі… не заборонено здійснювати її розгляд після скасування попереднього вироку». Тобто, якщо дуже хочеться / треба, то можна…

Апеляційна палата такого не стерпіла. І 7 жовтня в ухвалі про скасування вироку зазначила, що «суд першої інстанції, допустивши до повторного розгляду угоду про визнання винуватості від 15 березня 2016 року… вирок про затвердження якої було скасовано за апеляційною скаргою «інших осіб», фактично не виконав рішення суду апеляційної інстанції, порушив вимоги як Кримінального процесуального кодексу… так і вимоги Конституції України, порушив право Пивоварова та Горбатенко і обвинуваченого Чернобая на розгляд кримінального провадження в загальному порядку, в тому числі, права на розгляд щодо всіх обвинувачених співучасників у одному судовому розгляді, давати в одному судовому розгляді показання щодо їх співучасті з метою повного та всебічного з’ясування обставин».

Дісталося і прокурору. Апеляційна палата поставила під сумнів кваліфікацію дій обвинуваченого щодо надання неправомірної вигоди, оскільки жодна з частин ст.369-2 КК України не містить кваліфікації дій щодо надання такої вигоди особі, уповноваженої на виконання функцій держави.

Обвинувачений, котрий адвокат, також подав апеляційну скаргу, кажучи, що суд при ухваленні вироку призначив йому більш суворе покарання, аніж передбачено угодою. ВАКС залишив поза увагою, що у 2016 році вже була затверджена угода про визнання винуватості і присуджено штраф у сумі 25 500 грн., який обвинувачений добровільно сплатив. Тому вважає, що покарання, призначене вироком Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2020 року, повністю виконане, а чинним законодавством забороняється двічі притягувати за одне і те саме правопорушення. Повернути раніше сплачений штраф буде неможливо, а, отже, призначене судом покарання є надмірним і таким, що не узгоджувалось сторонами. На його думку, суд за даних обставин повинен був зарахувати сплачену ним суму штрафу.

Ви можете здивуватися, чому свій вирок так наполегливо оскаржував ще й адвокат. Колишні суддя і прокурор – зрозуміло. Але адвокат начебто легко відбувся. Штраф 25 чи навіть 50 тисяч (якщо платити двічі) – не найгірший варіант, яким могла закінчитись така історія. Але за пару тижнів у справі минає 5 років – це строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за нетяжкий злочин.

Після скасування вироку і при надходженні справи до суду повторно захисникам лишається тільки заявити клопотання про звільнення їх клієнта від кримінальної відповідальності за строками… Це краще ніж обвинувальний вирок. Звісно, підсудний може наполягати на повному розгляді до переможного кінця або… не переможного. Але це час, витрати на правову допомогу і ризик в кінці отримати рішення, що ти все-таки винен, хоч і відповідальність нести не будеш, бо строки зійшли. Та все це поки лиш припущення, а як воно трапиться скоро почуємо.

Справа двох інших героїв цієї історії – судді та прокурора – також на розгляді Вищого антикорупційного суду. Двоє суддів із колегії по цій справі брали участь в ухваленні вироку третьому фігуранту – адвокату.

8 липня розглядалося питання відводу суддям Маслову і Федорак, але його не задовольнили. Фактично пов’язану справу розглянуто за спрощеною процедурою, суд встановлював обставини злочину з угоди про визнання винуватості, а не із дослідження доказів. Тому вважається, що обставини, встановлені у вироку по одній справі, не матимуть значення для іншої, і судді упереджені не будуть.

Але є одна суттєва відмінність – колишніх суддю та прокурора обвинувачують за ч.3 ст.368 КК (одержання неправомірної вигоди). У злочину з такою кваліфікацією строк давності становить 10 років. Відтак вирок у цій справі ми маємо побачити.

Ірина Салій, сайт «Судовий репортер»

21

0

20

20