Про інтерв’ю з адвокатом Віктором Овсянніковим ми домовилися одразу після засідання, в якому Київський апеляційний суд пом’якшив покарання російському військовому Вадиму Шишимаріну із довічного на 15 років ув’язнення.
За кілька днів ми зустрілися в офісі адвокатського об’єднання у багатоповерхівці одного з центральних районів столиці.
24-го лютого Овсянніков, як і більшість українців, пригадує дуже добре. «Дружина о пів на п’яту підняла з ліжка… 25-го написав заяву, мобілізувався. Вирішив, що я потрібніше тут, аніж десь на Закарпатті. Пощастило, що мені вистачило стрілецької зброї. Із нас сформували підрозділ і по блокпостах розставили», — описує адвокат перші воєнні дні в Києві.
Свою адвокатську діяльність не припиняв, оскільки закон обмежень не передбачає, а контракт він не підписував. До професійної діяльності довелося повертатися досить скоро. У березні СБУ почала виявляти зрадників, шпигунів, мародерів. Адвокатів тоді в Києві було обмаль: хтось сім’ю вивозив, а інші й самі виїхали. Відтак Овсяннікову почали дзвонити і пропонувати справи, де потрібен був захисник коштом держави. Адже, попри воєнний стан, обов’язковість участі адвоката ніхто не скасовував.
Доручення від Центру безоплатної правової допомоги він приймав охоче, тому що був радий відволіктися і повернутися до звичної роботи.
«Відчергував на блокпосту і поїхав на затримання. Прибув до клієнта в формі і кажу: я адвокат. А в мене ще автомат на плечі теліпається», — пригадує він.
«Я не планував їхати до Януковича»
Овсянніков каже, що Шишимарін не був першим російським солдатом, якого йому довелося представляти навесні цього року.
«Були російські військовослужбовці, яких затримували в Київській області, брали в полон, звозили до Києва. Привозили тих, в кого був незаконний перетин кордону, посягання на територіальну цілісність — статті, не пов’язані з насильством. Потім по ним справи закривались, бо це ж військовополонені, які ще нічого такого не накоїли в Україні. Їх потім на обмін відправляли», — розповідає адвокат.
У березні 2022-го суди в Києві не працювали. І запобіжні заходи обирали прокурори. Проводили засідання в кабінеті за участі підозрюваного, адвоката, прокурора і вищестоящого прокурора, який замість судді вислуховував сторони і ухвалював рішення.
Захист Шишимаріна — не перша публічна справа в кар’єрі Овсяннікова. У 2018-му Оболонський суд Києва на стадії дебатів залучив експрезиденту Віктору Януковичу, якого судили заочно, захисника із Центру вторинної безоплатної правової допомоги. І таким адвокатом виявився Овсянніков. Захисник коштом держави знадобився тому, що адвокати, які захищали Януковича за плату, а їх було п’ятеро, на знак протесту покинули засідання.
— Специфіка роботи з БПД — ніколи не називають спочатку прізвище клієнта. Кажуть, є захист за призначенням, Оболонський районний суд, завтра на 9 ранку. Я запитую, що за справа і перераховують статті. А можуть не перераховувати і кажуть: скинемо ухвалу і все побачите. Я коли цю ухвалу [у справі Януковича] вночі побачив, то сон як рукою зняло. Може, я би і не дуже рвався до справи Януковича… Так відбувається, що я не знаю, якого клієнта я беру. У Центрі БПД це звичайна їхня практика, — говорить Освянніков.
У справі Януковича, пригадує, що «брав участь тільки один день». Але не заперечує, що, дійсно, їздив до Російської Федерації, бо мав зустрітися із Януковичем і погодити правову позицію.
«Спочатку я не планував їхати до Віктора Федоровича. Але так сталося, що він офіційно прислав мені запрошення на електронну пошту», — пояснює Овсянніков. Його обов’язок як захисника сконтактувати з клієнтом. У більшості випадків такі спроби не мають успіху. Янукович наразі в його практиці єдиний заочний підзахисний, який вийшов на зв’язок і ще й зустрівся особисто. Пізніше Овсянніков також подавав апеляційну скаргу в справі Януковича. Пояснює, що зробив це тому, що його увільнили від участі у справі.
— Юридично я був призначений Януковичу на захист, але фактично участь моя була обмежена. Мене на стадії дебатів залучили, навіть не дозволили ознайомитися з обвинувальним актом, я не кажу вже про те, що і показання свідків треба вивчити. Поставилися наче я мебель… Мовляв, є адвокат і можемо заслуховувати. Я вирішив, що з адвокатурою так не не можна. Якщо залучили адвоката, то виконайте норми КПК і дайте хоча б можливість підготуватись. Але суд вважав за можливе адвоката в якості стільця в процес включити: він є і хай буде, а що він говорить уже нікого не цікавить. Прокурор собі гучномовця приніс, колонки… Взагалі була дуже весела справа, — пригадує він.
«Безоплатна допомога затягнула швидко»
У кінці серпня буде 10 років, як Овсянніков склав адвокатський іспит.
Останні роки практикує здебільшого як державний захисник, за договором із БПД, і дуже рідко бере приватних клієнтів.
— З 2018-го почав співпрацювати і мені це сподобалося. До того працював приватно — були господарські справи, адміністративні, цивільні. З 2018-го практично виключно кримінальні і саме в безоплатній допомозі, бо вона затягнула швидко… За договором ти бігаєш за клієнтом, а тут клієнт за тобою бігає. Адвокатура, на мою думку, це не шлях до збагачення. Не знаю жодного адвоката, який би в адвокатурі заробив би собі мільйони доларів. Залежить від платоспроможності клієнта. В нашій країні немає стільки грошей у людей на великі гонорари адвокатам. Це звичайна робота.
Каже, що із Центру дзвонять часто і пропонують різні справи: від банальних крадіжок до набагато серйозніших.
— Не беру тільки статеві злочини, все, що з тваринами пов’язано, та по можливості, де потерпілими виступають неповнолітні особи, — розповідає адвокат.
На запитання, чи не програє на «безоплатці» по гонорарах, співрозмовник пояснює, що все залежить від складності справи.
Зізнається, що на справі Шишимаріна його гонорар від держави склав близько 25 тисяч гривень — це захист на досудовому слідстві, в суді першої інстанції і апеляції.
Овсянніков відкриває на ноутбуці файл формату Excel і показує, як вираховується гонорар захисника за призначенням залежно від параметрів — тримання особи під вартою, кількості судових засідань, тяжкості злочину та ін. Калькулятор показав трохи більше 23 тисяч.
Інші заочні процеси, в яких помічений Овсянніков, — це справа заступника командира – начальника штабу ПМОП «Беркут» ГУ МВС України в АР Крим Сергія Марченка, захист ексголови СБУ часів Януковича — Олександра Якименка, члена партії «Український вибір» Івана Комелова. Крім того, він захищає російського військовослужбовця, заступника командира роти, Сергія Штайнера, якого в Україні судять заочно. У всіх цих справах він — адвокат за призначенням.
«Я вважаю, що вони можуть собі захисника найняти, але чи потрібно їм це?!» — реагує Овсянніков. Очевидно, що це скоріше необхідно Україні, щоби вироки вважалися законними.
Його партнер по адвокатському об’єднанню — Андрій Доманський, теж працює в системі безоплатної правової допомоги. Він відомий як адвокат політика Віктора Медведчука, а також військовослужбовця РФ Михайла Романова, якого заочно судять за вбивство і зґвалтування на Київщині. На момент нашого візиту Доманського в офісі немає.
Громадяни проукраїнських і патріотичних поглядів по безоплатній допомозі Овсяннікову траплялися рідше. У 2018-му році він був державним захисником декількох бійців роти «Торнадо», але брав участь недовго. Адвокат припускає, що кримінальних справ по таким особам може бути менше, а якщо підозри і є, то вдається самостійно залучити собі захисника — платно чи pro bono.
«Розумів, що Шишимаріна в жодному випадку не виправдають»
У справу Шишимаріна Овсянніков вступив у 20-х числах квітня і, за його словами, дуже просто. Подзвонили із Центру БПД, коли він виходив із засідання у Солом’янському райсуді Києва.
— Сказали, є стаття 438 частина 2. Чи не бажаєте взяти? Хто запитує? Служба безпеки. Ті, що на [вулиці] Шутова, навпроти суду. А я знаходжусь поряд — мені дорогу перейти. Думаю, чому не взяти справу, йти 5 хвилин, їхати нікуди не потрібно. Кажу: «Добре». Видали доручення, а там контакт слідчого. Я слідчому перетелефонував, запитав, що там планується. Слідчий каже: Допит планується. — Кого допит? Свідка? — Та ні, затриманого. Я звик, що стаття 438 ККУ — зазвичай спецрозслідування, тобто що осіб немає. Якби я знав, що особа затримана, може, я й не брав би цю справу. Є все ж таки певні моральні налаштування проти цього. Але я вже погодився. Це, по-перше, було б не дуже красиво і ввічливо. З Центру знають, якщо взяв доручення, то виїжджаю. А потім уже цікавість перемогла. Морально готувався до того, в яку справу вліз. Мама знову буде валер‘янку відрами пити…
Прийнявши доручення від Центру безоплатної вторинної правової допомоги, адвокат може пізніше вийти зі справи, якщо у них із клієнтом розходяться позиції, коли його увільняє суд від цього доручення, бо з’являється адвокат за договором, або адвокат сам закриває доручення, яке видавалось йому на одну процесуальну дію, наприклад, на участь у продовженні запобіжного заходу.
— Мешканці села впізнали Шишимаріна. Коли в нього спитали, він не став запиратися. Розповів усе добровільно. Нічого не вигадував. Ніякого впливу на нього не було. Принаймні він мені про це не повідомляв.
Ви ж усі його бачили. У мене очікування були дещо інші. Що це якийсь Іван Драго або Джон Рембо в кулеметних лентах. Мені дали матеріали справи, я їх дослідив. Ми виїжджали на слідчий експеримент у Чупахівку. Я спілкувався зі свідком [Мальтісовим], зі слідчим. Для себе вирішив, що тут занадто жорстко стосовно кваліфікації, — пригадує Овсянніков.
На запитання, а як саме мали б кваліфікуватися дії Шишимаріна, адвокат відповідає, що як вбивство з необережності (ст.119 ККУ) або «115-та, просте вбивство» (умисне вбивство — ред.).
Захисник констатує, що у справі дуже не вистачає показань решти військовослужбовців, які були в машині із Шишимаріним. Одного вбили, двох старших за званням обміняли. Свідком лишили тільки рядового Мальтісова.
Згідно з матеріалами справи, обміняних росіян не допитували на досудовому слідстві. Протоколів їх допитів нема. Адвокат припускає, що правоохоронні органи дізнались про вбивство вже після обміну. Але навіть якби були протоколи допиту, то вони не могли б стати доказом, адже суд мав би сам допитувати росіян у засіданні.
В апеляції Овсянніков спочатку просив Шишимаріна взагалі виправдати. Але після роз’яснень суду, що це неможливо чисто з процедурної точки зору (виправдувальний вирок міг ухвалити тільки суд першої інстанції у випадку повторного слухання справи — ред.) він змінив свою скаргу: просив тільки пом’якшити покарання із довічного на 10 років ув’язнення. Каже, що позиція узгоджена із підзахисним.
— Розумів, що його в жодному випадку не виправдають. Мої колеги шуткували, що винести виправдувальний вирок можна тільки після того, як український прапор на російський зміниться. Затягувати справу і відправляти знову в суд першої інстанції було недоцільно. А так є можливість обміну, — каже Овсянніков і додає, що обставин обміну не знає, бо ні адвокатура, ні прокуратура, ні суди цим не займаються.
Апеляційний суд задовольнив скаргу захисника, виключивши як обтяжуючу обставину скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб.
— Спільний умисел, якщо і був, міг виникнути у тих осіб, які віддавали наказ. Якби виник спільний умисел і в Шишимаріна також, то він би і без наказу стріляв. І стріляв би після першого наказу, а не після декількох спроб. Чому саме Шишимарін стріляв, я це пояснював. Розташування бійців в автомобілі надавало можливість тільки Шишимаріну здійснювати постріл і тому до нього були ці накази. Я вважаю, що спільного умислу тут немає, — пояснює Овсянніков.
У соцмережах на адресу Овсяннікова було багато бруду. Йому телефонували і зверталися до його совісті, а потім погрожували. Сам каже, що серйозно це не сприймав: «Людина, якщо хоче щось зробити, вона не буде це афішувати і зробить». На його думку, більшість громадян в Україні все ж розуміють роль адвокатури і що кожна особа має право на захист.
«Для мене Шишимарін такий, як і інші клієнти. Чому суспільство таку увагу йому приділяє?! Цапа-відбувайла знайшли — особу, яка в перші дні війни випадково застрелила нашого громадянина. Чому не приділяєтсься увага іншим?! Є у нас ще пілот Красноярцев… Заочне слідство, обміняли. Цікаві ті справи, коли люди усвідомлювали, що вони роблять. А на Шишимаріні, я так вважаю, вирішили відігратись за все», — каже Овсянніков.
Записала Ірина Салій, «Судовий репортер»
20
0
20
20
