«Більш тяжке кримінальне правопорушення, а саме незаконне збагачення… Основна прив’язка йде до місця роботи і займаної посади обвинуваченої. Суб’єкт незаконного збагачення є ключовим елементом диспозиції ч.3 ст.368-2, а займана посада є кваліфікуюча ознака, яка тягне за собою тяжкість злочину. Набуття активів мало місце в різних районах Києва. Є позиція Апеляційного суду, що місцезнаходження активів не може вважатися місцем скоєння злочину», – пояснив прокурор.

Але адвокати Гаврилової не згодні.

«Місце вчинення злочину визначається за місцем події… Обвинувальний акт містить перелік майна, що набуто у власність і, як вважає прокурор, не підтверджено джерелами. Ми почали вивчати це майно. Останнє, на що вказує прокурор, – це набір для малювання вартістю 1800 гривень… Ми вважаємо, що прокурор має усунути недоліки… Якщо, Ваша честь, звернете увагу на перелік… Ну яке це незаконне збагачення?! Там перед цим – комунальні платежі… Сторона обвинувачення повинна була відокремити те майно, яке підтверджується і те, яке не підтверджується…Можна було б від цього відштовхнутися і зрозуміти, коли яке майно набуте», – сказав адвокат Ярослав Білявський.

На думку захисника, обвинувальний акт слід повернути прокурору. Але суддя-доповідач наголосив, що наразі визначальним є питання підсудності. Інший адвокат Ольга Демидюк і обвинувачена Гаврилова підтримали ідею звернутися до Апеляційного суду.

Після виходу з нарадчої суд озвучив рішення направити справу для визначення підсудності.

На думку суду, детектив НАБУ в обвинувальному акті формально вказав адресу в Подільському районі Києва, де Гаврилова начебто, діючи умисно і з корисливих мотивів набула активи, законність походження яких не підтверджено. Але в подальшому, описуючи факти набуття активів, не зазначав жодної адреси, де сталося таке набуття, окрім придбання квартири в Дарницькому районі Києва.

Судді – Зубець, Отвіновський (доповідач) і Павленко

«Орган досудового розслідування фактично не встановив місце вчинення даного злочину», – озвучив висновок суддя Павло Отвіновський. Водночас суд звернув увагу, що коли місце вчинення злочину встановити не можна, то справа розглядається судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. На думку суду, справу мали передати до Солом’янського суду Києва, оскільки йдеться про розслідування НАБУ. Або ж справу слід було передати в суд за місцем придбання останнього майна – приладдя для малювання за 1800 грн, але в обвинувальному акті адреса купівлі не вказана.

Суд не прийняв посилання на те, що декларування недостовірної інформації (ст.366-1 КК) скоєно за місцем роботи в Подільському районі, оскільки цей злочин є менш тяжким.

***

Нагадаємо, що 30 березня 2018 року прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури направили до суду складений детективами Національного антикорупційного бюро обвинувальний акт стосовно голови Державної аудиторської служби. Чиновниці інкримінують незаконне збагачення та декларування недостовірної інформації (ч.3 ст.368-2, ст.366-1 Кримінального кодексу України).

За версією детективів, Лідія Гаврилова у 2015–2017 роках отримала у власність активи на загальну суму майже 10 млн грн, законність походження яких не підтверджена доказами, а їхня вартість значно перевищує законні доходи посадовця.

Йдеться про квартиру і паркомісця, позашляховик 2016 р.в., дорогі меблі, техніку, а також золоті зливки і готівку – 112,8 тис доларів і 8,5 тис євро – вилучені детективами при обшуку.

На переконання слідства, голова Держаудитслужби внесла завідомо недостовірні відомості до щорічних е-декларацій за 2015 і 2016 роки. Зокрема, не задекларувала автомобіль і два паркомісця свого колишнього чоловіка, з яким, за даними слідства, сімейні відносини фактично не припинила.

Подробиці читайте у матеріалі – Справа голови Держаудитслужби: пожаліли шпіца