Вирок за вбивство школяра у Нижній Апші: дві правди одної трагедії:

Минулого тижня медіапростір сколихнуло чергове рішення суду – про пом’якшення вироку за вбивство школяра на Закарпатті.

Це сталося три роки тому в селі Нижня Апша Тячівського району Закарпатської області.

Село вважається найбагатшим у Закарпатті. Понад 97% населення – румуни. Більшість працюють за кордоном і живуть заможно. Помпезні будинки тут не рідкість.

Всю Україну облетіли світлини забризканого кров’ю столового гарнітуру.

Василь, учень 7 класу, запросив до себе додому на 2 роки старшого товариша, якого також звали Василь, і в результаті сварки вбив ножем – не менше 27 колото-різаних ран голови, шиї, тулуба та кінцівок.

Прокуратура кваліфікувала це як умисне вбивство (ч.1 ст.115 КК України). Сторона захисту стояла на версії, що вбивство сталося у стані сильного душевного хвилювання, коли людина не може повністю керувати своїми діями.

Процес був закритий для публіки, оскільки судили неповнолітнього – на момент скоєння злочину хлопцю було 14 років.

У травні 2019 Мукачівський міськрайонний суд визнав юнака винним за статтею 116 ККУ, а саме в умисному вбивстві у стані сильного душевного хвилювання. Школяра покарали 3 роками і 6 місяцями ув’язнення із максимально можливих 4 років. Також суд стягнув на користь потерпілих 1,5 млн грн моральної шкоди.

Вирок оскаржили. Сторона обвинувачення наполягала на 15 роках ув’язнення. Захисник просив пом’якшити уже призначене тюремне покарання.

11 лютого 2021 Львівський апеляційний суд зменшив Василю строк тюремного ув’язнення до 3 років. Це означає, що в другій половині березня його мають відпустити на свободу.

Прокуратура пообіцяла оскаржувати рішення до Верховного суду, вимагаючи максимального – 15 років за ґратами. А мукачівські ЗМІ вже вийшли із заголовками про звільнення «тячівського вбивці».

ГРОМАДСЬКІСТЬ ПЕРЕКРИВАЛА ВУЛИЦІ

Сьогодні ця справа, можливо, трохи призабута, а жителям інших регіонів України і не надто відома.

Як уже говорилося вище, судовий процес проходив закрито. Але резонанс був такий високий, що деякі подробиці так чи інакше просочувалися назовні. Зрештою, обурені недостатньо рішучими діями правоохоронців люди для сильнішого ефекту приносили на акції протесту фото закривавленого вбитого.

Свого часу саме завдяки тиску громадськості неповнолітнього підозрюваного три роки тримали під вартою без права звільнення під заставу. Будь-які послаблення запобіжного викликали не лише гнівні коментарі в інтернеті, а й вуличні акції.

14-річного Василя арштували з самого початку, але 5 квітня 2018 суд призначив юнаку більш м’який захід – цілодобовий домашній арешт із забороною покидати місце свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду. Як пояснювали у прес-службі Ужгородського міськрайонного суду, суддею було враховано не тільки неповнолітній вік підозрюваного і вимоги Конвенції про права дитини, а й те, що батьком померлого, подано нотаріально завірену заяву, що він жодних претензій до підозрюваного не має.

Сім’ї обох хлопців спілкувалися і навіть дружили. Батько обвинуваченого Василь Турда на прес-конференції розповідав, що наступного дня після вбивства мав зустріч із Михайлом Попом (батьком вбитого хлопця) у сільраді в присутності свідків. Поплакавши, Поп начебто запропонував Турді профінансувати будівництво дитсадка в селі – аби заклад носив ім’я його покійного Василя. Зійшлися на сумі 50 тисяч доларів. Турда одразу в приміщенні сільради передав потерпілому 20 тисяч, які після недавньої події носив із собою. Наступного дня батько вбитого хлопця написав розписку, що не має до них жодних претензій матеріального чи морального характеру.

Батьки загиблого хлопця потім заявили журналістам, що пропозицію грошей прийняли в шоковому стані. Мовляв, Турда просив якось пом’якшити покарання його синові. Однак вони різко змінили свою думку, коли вже через три тижні побачили вбивцю на свободі.

18 квітня 2018 у Нижній Апші місцеві влаштували мітинг. Селяни перекрили трасу Мукачево-Рогатин. На вулицю вийшло близько 500 обурених людей. Дорогу блокували майже 8 годин.

Фото – prozak.info

Мітинг так само відбувався під будинком підозрюваного. Місцеві жителі заявили, що бачили, як хлопець порушував домашній арешт.

Працівники поліції під крики розлюченого натовпу провели Василя з матір’ю до машини і поїхали у відділок. За кілька днів, 23 квітня 2018, апеляційний суд повернув Василя під варту.

12 грудня 2018 року, коли справа вже слухалась по суті і були досліджені деякі докази, суд призначив юнаку альтернативний запобіжний захід у вигляді 141 тис. гривень застави. Хоча в засіданні начебто ніхто із сторін не просив про заставу, виходило, що суд призначив її за власним бажанням.

Рішення знову викликало протести – люди перекрили ту саму трасу Мукачево – Рогатин, палили шини. Через два дні суд виправив “описку” – видалив із рішення про продовження запобіжного заходу речення про заставу.

ПРОСТІШЕ ЗРОБИТИ З ДИТИНИ МАНІЯКА

20 грудня 2018 батьки Василя, його адвокат Наталія Романик і товариш провели прес-конференцію у Львівському прес-клубі. Там вони озвучили свою версію події, відзначаючи, що що на Закарпатті донести свою позицію не можуть за відсутністю незалежних медіа. Справедливості ради, можна відзначити, що більшість матеріалів у ЗМІ справді висвітлювали саме позицію потерпілих.

«Крім вас, яким цікавий смак крові, скандал і все решта, є багато інших, кому цікаво зробити з дитини маніяка. Це правоохоронці. Простіше назвати дитину маніяком, розслідувати особливо тяжкий злочин. Бо це показник», – говорила адвокат. При цьому вона підкреслила. що сама є мамою трьох синів і висловлювала своє співчуття батькам вбитого.

«Цікаво робити з дитини маніяка також натовпу. Конкретні люди, жителі Нижньої Апші, також інші, які чують про цю справу, керуються страхом. Це наші первісні інстинкти. Вони нас штовхають швидше повірити якимось страшним історіям, ніж розбиратися у фактах», – сказала Романик.

Хлопця направляли на комісійну експертизу і лікарі, психіатри та психологи близько місяця спостерігали його в умовах закритого закладу. Висновок експертів був таким: Василю не притаманна жорсткість та інкриміновані дії не вкладаються в його особистість, він не міг керувати своїми діями. Саме цим пояснюється велика кількість ударів – Василь завдавав удари, бо не міг зупинити своє тіло, яке було керовано страшною злістю, удари завдавалися стереотипно.

Як розповідає адвокат, хлопчик, який загинув, тривалий час знущався над Васильком. «Стягував штани в кафе у присутності дівчат. Ви розумієте, яке це приниження для підлітка, який зростає… і утверджується як мужчина?! Зняти штани прилюдно – це ганьба. Наскільки це травматично для дитячої психіки! Цей хлопчина вимагав гроші, систематично… Фізично бив Василька. Це теж підтверджується матеріалами справи, показами свідків, які говорили, що він нападав, вони борсалися, намагався душити в коридорі і їх розтягали однокласники», – розповіла Романик.

У той трагічний день Василь запросив свого на два роки старшого кривдника, якого теж звали Василь, до себе додому начебто, щоб подружитися. Василь хотів купити дружбу зі старшим і сильнішим хлопцем, який його тероризував. Уже пізніше стане відомо, що Василь звертався до старшого брата і просив допомогти, бо один хлопець не дає йому проходу.

Після того, що трапилося, батьки картають себе, що не були достатньо уважні до сина. Мама Василя сказала, що раніше на сина не було ніяких скарг, він був слухняний, дружив з усіма і був дуже до неї прив’язаний. Хоча останнім часом вона помічала, що син іноді повертався у брудному одязі і пояснював, що впав. Жінка шкодує, що не знала всього і син їй не відкрився. Батьки переконують, що ніхто не вчить і не посилає свою дитину убивати, співчувають горю потерпілих, бо «за свою дитину кожен голову положить». «Как ответить другу, что мой сын убил твоего сына?!» – емоційно запитує батько обвинуваченого.

На прес-конференції був присутній товариш Василя, який допитувався як свідок у суді. Він стверджує, що покійний у його присутності вимагав у Васі гроші. Якось вони опинилися в одній компанії і там стали скидатися на алкоголь і цигарки. Старший Василь підійшов до Васі: «Уставился на него и грозным тоном, без слова «пожалуйста» сказал: «Вася, давай сюда деньги. Давай больше, чем у всех, у тебя ведь есть деньги». Так описував очевидець ту сцену.

Приводом для підліткового булінгу адвокат називає те, що Вася походить із багатої сім’ї. І подальший ажіотаж довкола цієї справи начебто підігрівався з тої ж причини.

ОСТАННЯ КРАПЛЯ

14 березня 2018 Вася запросив до себе в гості старшого Василя і ще одного хлопця. Близько 17.40 господиня будинку, мати Васі, ще бачила в кімнаті сина двох його товаришів. Жінка поїхала кудись у справах. А о 18:17 її син зателефонував та повідомив, що вбив свого гостя.

Події підтверджуються даними запису камери відеоспостереження, що надали власники будинку, тобто батьки Васі. Із запису видно, що хлопці зайшли всередину близько 17 год., згодом один із них залишає це місце, після чого повертається додому мати підозрюваного. Інші сторонні особи начебто не заходять до будинку та не виходять з нього.

Версія захисту така, що старший Василь Поп взяв телефон Васі Турди і знайшов там фото дівчини – першого кохання Васі. Поп став глумитися над дівчинкою, обзивати її, заявив, що мав з нею оральний секс і зараз малий Василько зробить йому те саме. Ці слова він супроводив жестом розстібання ширінки.

Адвокат пізніше, запитуючи свого підзахисного, що сталося, почула: «Понимаете, я не мог этого сделать. Я мальчик, мальчики этого не делают». Тобто обвинувачений сприймав поведінку загиблого як посягання на свою статеву недоторканість.

Василь пам’ятає, як побіг на перший поверх за ножем і потім кудись ударив свого кривдника… Далі він механічно завдавав удари не лише по тілу, а й предметам поруч.

За версією слідства, Василь завдавав удари своєму тезці, який сидів за комп’ютерним столом. Потерпілий намагався втекти і врятуватися. Василь наздогнав його в столовій кімнаті на першому поверсі.

Першою на місці злочину начебто опинилась мати Васі, якій він сам зателефонував і зізнався, що накоїв. Жінка розповідала, що син не міг піднятися, його не слухалися ноги.

Згодом експерти дадуть таке пояснення стану Василя: спочатку він пережив емоційне збудження, що мобілізувало процеси в організмі, далі – фаза афективного вибуху, що характеризувалась частковим звуженням свідомості, фрагментарністю сприйняття і домінуванням переживань, зниженням контролю аж до рухових стереотипів; остання стадія – фізична і психологічна астенія – безсилля і втрата пам’яті. «Я ничего не помню, а потом я уже помню, когда лежу в луже крови»,- цитувала адвокат свого підзахисного.

ЄДИНИЙ ОЧЕВИДЕЦЬ ЗЛОЧИНУ СУДОМ ДОПИТАНИЙ НЕ БУВ

На час вбивства у будинку був ще один підліток. Він проходив у справі як свідок. В одній із ухвал суду наведені його показання на стадії слідства: вони грали в комп’ютерні ігри, між двома Василями виник конфлікт, після чого молодший Василь вийшов з кімнати, а вони продовжили грати і в цей час він почув як старший Василь крикнув «Ні!» і, повернувшись, побачив, як молодший Василь перерізає старшому шию. Злякавшись він вибіг з кімнати і втік додому, де розповів усе мамі.

В одному телесюжеті про цю справу журналісти спілкувалися із учнями школи, які розповідали, що цей третій хлопець нібито хизувався їм, що останній удар Василю Попу завдав саме він. Також школярі говорили, що Вася Турда мав якийсь список із 13 осіб – тих, над ким мав знущатися, і запрошував їх до себе додому.

Потім на судовому засіданні мати цього третього хлопця розповіла, що її сину СМСками надходили погрози вбивством. Показань у суді він так і не дав. Працівники поліції не знайшли його за місцем проживання. Сільрада дала довідку, що юнак проживає в Італії.

«Справді неповнолітній хлопчик не був допитаний в суді, – розповідає адвокат обвинуваченого Наталія Романик. – Була допитана його мати, яка пояснила, що після трагедії селом поповзли чутки про начебто причетність її сина до вбивства. Син отримував погрози. З цього приводу вона зверталася в поліцію та повідомляла про це прокурора. Жодних заходів правоохоронцями вжито не було, а тому побоюючись за сина, вона відправила його тимчасово проживати у іншу країну. На моє запитання від кого надходили погрози, з боку сім’ї Турди чи від інших людей. Відповідь була – з боку потерпілих. Додатково поясню, що причетність цього хлопчика (свідка – ред.) до вбивства не була встановлена жодною експертизою. Заяви з боку потерпілих про начебто причетність цього хлопця є нічим іншим як спробою нагнітання емоційного накалу навколо ситуації з метою маніпуляції громадською думкою, адже значно легше керувати переляканими мешканцями села, виводити їх на пікети, закликати вчинити самосуд».

СУД НЕ ВРАХУВАВ ВІДЕОЗАПИС З КАМЕРИ У СУСІДНЬОМУ ДВОРІ

Адвокат потерпілих Василь Мишинчук переконаний, що суд безпідставно змінив кваліфікацію дій обвинуваченого.

«За такими надуманими мотивами, як, наприклад, що сторона захисту не ознайомилась із тим відео, на якому видно поведінку підозрюваного після вбивства. Це відео з камери відеоспостереження, встановленої на сусідньому будинку, яке повністю знімає подвір’я будинку обвинуваченого, – розповідає адвокат Мишинчук. – Жодного стану душевного хвилювання там немає. На що спирається суд, коли кваліфікує? Вони спираються на покази самого обвинуваченого… Стан афекту експертиза якраз заперечила і визнала, що він міг усвідомлювати значення і наслідки своїх дій. Це просто сторона захисту так перекручує… На відео видно, як після вбивства він зі своїм товаришем вийшли у двір, походили, побігали по підсобних приміщеннях, знайшли одіяло і потім те одіяло було в кімнаті. Це відео чогось визнали недопустимим доказом. Це відео не було надано на дослідження експертам, які постановляли експертизу судово-психіатричну. Діяв заплановано і заздалегідь усвідомлено. Було 100% готування до скоєння злочину… На жаль, він іще не повнолітній. Суд іде в закритому режимі і цим користуються судді».

***

Аргументи, якими керувався суд, наразі не відомі навіть сторонам процесу і навряд чи будуть розголошуватися, оскільки слухання були непублічні. Але ми все ж розпитали адвокатів, які могли бути причини зменшити строк ув’язнення.

«Симпатією до обвинуваченого суд точно не може керуватися. Призначення покарання має юридично-математичний алгоритм, де суд іноді не може інакше поступити. Наприклад, покарання обмежується нижньою та верхньою межею санкції конкретної статті. А у випадку вчинення злочину неповнолітнім, згідно правил призначення покарання за злочин середньої тяжкості, яким є вбивство у стані сильного душевного хвилювання, не може бути призначено більше 4 років. Це верхня межа, яка можлива за наявності якихось обтяжуючих обставин. В нашому випадку обтяжуючих обставин не було. Тому підстав призначати покарання близьке до верхньої межі теж не було. Львівський апеляційний суд ухвалив, як кажуть, соломонове рішення, призначивши строк покарання достатній для особи неповнолітнього», – вважає захисник засудженого Наталія Романик.

Представник потерпілих Василь Мишинчук припускає, що завдяки такому рішенню апеляції юнак зможе просто втекти.

«Те, що скосили йому пів року… Термін оскарження три місяці. Судді прекрасно знали, що за три місяці справа у Верховний суд не піде… Через місяць його випустять. А через три місяці воно піде до Верховного суду. А ще через пів року його просто вивезуть за кордон», – каже Мишинчук. Які мотиви можуть бути в суду для пом’якшення покарання він не уявляє і додає: «Здоровому глузду це не підвладно. Я розумію, що все це тільки для того, щоб його звільнити до того, як це буде переглянуте Верховним судом».


Ірина Салій, «Судовий репортер»

error0
fb-share-icon0
Tweet 20
fb-share-icon20

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *