Стрільця терористичної організації «Донецька народна республіка» Павла Гребенюк визнали винним у порушенні законів та звичаїв війни.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 10 жовтня.
Обвинувачений народився у місті Жданівка Донецької області, має середню спеціальну освіту, у 2010-2011 роках проходив військову службу за призовом, був стрільцем 1 взводу ІІ відділення роти почесної почесної варти.
У 2019-му Гребенюк отримав паспорт «ДНР». 26 лютого 2022-го його призвали військовослужбовцем 3 стрілкового взводу 1 роти 5 батальйону 109 полку «Народної міліції ДНР».
7 квітня 2022 року він потрапив у полон в районі села Архангельське Херсонської області. Командир загону повідомив, що на околицях села українські військові помітили спостережний пост противника у складі пʼяти осіб, які перебували у житловому будинку. З початком штурму один бойовик сил противника вистрелив з автомата однією короткою чергою і вистрибнув у вікно та зник у невідомому напрямку. Інших чотирьох військовослужбовців, в тому числі обвинуваченого, було взято в полон.
Потім стало відомо, що всі затримані мали громадянство самопроголошеної «ДНР», були призвані за мобілізацією та проходили службу у 3 стрілецькому взводі 1 стрілецької роти 5 стрілецького батальйону 109 полку «Народної міліції ДНР». На спостережному посту вони виконували бойове завдання — охороняли підступи до ділянки можливої переправи у брід в районі Зарічного.
У липні 2022 року Галицький райсуд Львова визнав Гребенюка винним у державній зраді, участі у незаконному збройному формуванні і терористичній організації. Вироком суду йому призначили 12 років увʼязнення.
Потім стало відомо, що Гребенюк жорстоко поводився з місцевим населенням у селі Іванівка Бериславського району Херсонської області (село звільнили 2 липня 2022 року). Під час окупації Гребенюк прострелив селянинові ногу.
Потерпілий впізнав свого кривдника на фото в Фейсбуці, коли Служба безпеки України інформувала про полон чотирьох окупантів. Побачивши це фото, він звернувся із заявою про злочин.
У суді чоловік розповів, що на початку березня 2022 року до їх села зайшли ворожі солдати, тероризували все село, забирали майно, одяг, їжу, автівки. Він і двоє сусідів пішли до лісу пошукати їжу та питну воду. Раніше в селі стало відомо, що українські військові накрили артилерією цю засідку окупантів і ті покинули її та розійшлися по селу. Місцеві сподівалися, що солдати залишили там якісь продукти.
У лісі чоловіків затримали два бурята і троє «росіян», серед яких був Гребенюк, який махав автоматом, стріляв біля їх ніг та тулубу, погрожув убивством. Обвинувачений нецензурно лаявся, звинувачував чоловіків, що вони є корегувальниками, і вистрелив потерпілому в ногу. Куля пройшла через стопу на виліт. Буряти перевʼязали рану і Гребенюк хотів відвезти «партизанів» до керівництва, але не знайшов автомобіля. Тому чоловіка на мопеді доставили додому. Лікарні в селі не було, медичний пункт солдати знищили. Окупанти не дозволяли нікому виїхати з окупованої території. Рана стопи не загоювалось, медикамантів не було. Тому в травні 2022 року потерпілий із дружиною, ризикнувши, виїхали на велосипедах до першого українського блокпосту і повернулися додому тільки після деокупації. Потерпілий працював на тракторі-комбайні, носив цивільний одяг, не мав зброї. Обвинуваченого він просив покарати суворо.
Гребенюк у судовому засіданні вину не визнав. Він стверджував, що Іванівці взагалі не був і нічого подібного не робив, скаржився, що росіяни пововодилися із мобілізованими з «ДНР» як із живим щитом. Приблизно в квітні 2022 року їх перевезли до Архангельського, розмістили на блокпості. Десь 5 квітня почались активні дії артилерії з боку Росії та ЗСУ. Вони стояли біля мосту в селі Зарічне. Командири наказали повертати назад мирне населення, а хто буде робити супротив, того вбивати. Був випадок, коли місцева жителька прохала пропустити її в Зарічне, бо вона доглядала там за інвалідом. Вони перевезли цю жінку і цим видали себе. 7 квітня ЗСУ почали обстріли, кажучи, щоб здавались в полон. Вони вирішли здатись без бою. Гребенюк розповідав, буцімто, мирне населення прохало, щоб їх не вбивали, бо вони їм допомагали.
Його особисто не було в селі Іванівка, там був 5-й батальйон. Їм наказали спостерігати та стримувати ЗСУ, воювати. Вони не входили у контакт із місцевими жителями. У Кочубеївці солдати виводили людей до ферми, їх взвод супроводжував місцеве населення. Він бачив, як забирали автівки та медикаменти у населення, але вважає, що це не було мародерством. Він вищий, ніж особа, яку описують свідки. Пройшло надто багато часу та неможливо встановити бачили його свідки чи когось іншого. У нього була невеличка борода та автомат Калашникова. У 2010-2011 роках він проходив військову сдужбу в Одесі і в основному вони марширували. Йому було відомо про початок війни, але добровільно він воювати не пішов. Він нікого не вбивав, при першому контакті з ЗСУ здався у полон. Гребенюк наполягав, що не стріляв у людей, бо це підтверджував детектор брехні, який він проходив тричі.
Проте жителі Іванівки повідомили, що бачили Гребенюка. У тому числі, його впізнали чоловіки, які ходили з потерпілим у ліс збирати російські пайки. Їм на зустріч на сірому авто з буквою «Z» виїхали пʼятеро російських військових, серед яких був обвинувачений, і стали шукати в них патрони. Один із очевидців описав, що Гребенюк мав рябий шарф на шиї і маску на бороді. Інший запамʼятав, що той був із рудою бородою і мав при собі автомат.
Свідки бачили обвинувачаного, коли той їздив на мопеді по селу, шукаючи авто, щоб відвезти когось до свого керівництва, проте не знайшов. Через 20-30 хвилин після цього потерпілого привезли на цьому мопеді додому і його жінка ходила та шукала медикаменти, кажучи, що чоловікові прострілили ногу.
З урахуванням попереднього вироку суд призначив Гребенюку остаточне покарання — 15 років увʼязнення із конфіскацією майна.
20
0
20
20
