Ленінський районний суд міста Харкова визнав колишнього співробітника ДП «Ізюмське лісове господарство» винним у колабораційній діяльності.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 11 жовтня.
Чоловік працював у лісгоспі з 2003 року. Із початку березня по вересня 2022-го місто Балаклія Харківської області, в якому він мешкав, контролювали російські військові. До початку літа окупанти жили в приміщеннях лісгоспу в Балаклії. Влітку вони покинули територію підприємства і тоді обвинувачений, начебто, за вказівкою невстановлених представників окупаційної влади почав наводити там порядок.
За версією обвинувачення, чоловік став директором створеного росіянами «Балаклейского лесного хозяйства». Його дії правоохоронці кваліфікували як добровільне зайняття посади, повʼязаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території (ч.5 ст.111-1 ККУ).
У судовому засіданні чоловік вину не визнав і говорив, що погодився працювати у звʼязку з відчуттям загрози своєму життю та життю своєї родини. Наприкінці липня до нього додому, начебто, приїхали російські військові. Його скрутили, натягли пакет на голову і силою повезли в окупаційну адміністрацію. Там йому представили нового «мера», розпитували ким працював. Далі повідомили, що він мусить відновити лісгосп, відремонтувати деревообробний цех, але будь-яку посаду не пропонували.
Чоловік скликав збори працівників і запропонував долучитися до прибирання. Після цього кілька разів до лісгоспу приїздили військові РФ та перевіряли, що вони зробили, забирали його для доповіді в адміністрацію до «мера».
Обвинувачений пояснив, що під час окупації він не намагався виїхати, оскільки не було куди їхати. Ніякого російського підприємства на базі лісгоспу, на його думку, створено не було. Вони тільки прибирали сміття, бите скло, траву косили, замінили шифер на цеху, позабивали вікна щитами. Взагалі працювали приблизно 10-11 днів. Коли були сильні обстріли, то на роботу не виходили. Про оплату взагалі мови не було. Приблизно 8-10 вересня 2022 року вже українські військові зайшли до міста.
У суді допитали свідків із числа працівників лісового господарства. Вони підтвердили, що обвинувачений скликав їх на збори щодо роботи. Дізнавшись, що це буде робота на «рашку» багато хто із них відмовлявся і їх не змушували.
Прибиральниця лісгоспу пригадала, що приблизно 11-13 серпня 2022 року до неї прийшли обвинувачений та колишня бухгалтерка. Вони кликали її виходити на роботу в лісгосп. Почувши відмову, колишня бухгалтерка відповіла: «Що не хочеш працювати на Росію?! Тоді давай сюди ключі. За тобою місце ніхто тримати не буде. Будемо іншу шукати». Обвинувачений сам не говорив, що будуть працювати на Росію. Але свідок так зрозуміла, що працювали вони на Росію, адже української влади на той час не було.
За оцінками очевидців, на зборах було від 15 до 35 людей. Обвинувачений розповідав їм, що працюватимуть при тій владі що прийшла, що треба навести порядок, відремонтувати цех, підготувати обладнання для роботи. При цьому виглядав спокійно, не хвилювався, на примус не скаржився. Присутніх переписали на аркуш. Щодо оплати новий «директор» казав, що поки сам не знає, що він їздив до військової адміністрації, щоб організувати лісгосп і отримати гарантії. Перші місяці працюватимуть безоплатно, а потім за гроші.
Люди прибирали в лісгоспі після прильотів, ремонтували дах, забивали вікна, але грошей їм не видали. Один чоловік ремонтував дах і хотів взяти оплату дошкою. «Директора» свідок майже не бачив, бо вранці той їздив до окупаційної адміністрації, до так званого «білого дому». Коли він тільки не запитував, де начальник, йому відповідали «він на нараді», в «білому домі».
Свідки говорили, що можливість виїхати з окупованої території була, зокрема через дамбу в селищі Печеніги. Один із місцевих жителів виїхав до Вінниці.
Дружина обвинуваченого розповіла, що чоловік допомагав родичам. Його батько тяжко хворів і у 2023-му помер від раку, а мати інвалід і не виходить з дому, потребує сторонньої допомоги. Дружина стверджувала, що бачила, як її чоловіка затримали росіяни і затягнули в машину. При цьому солдат пригрозив, що інакше дасть йому лопату і він буде закопувати свою сімʼю. Через 3-4 години чоловік вернувся і розповідав, що говорив наче з мером міста, що треба привести лісництво у порядок та працювати.
Знайома сімʼї показала, що була в них у гостях, коли почувся грюкіт у ворота. Вона нібито бачила, як обвинуваченого вдарив прикладом автомата російський солдат, як окупанти били його по плечам. Але згодом свідок уточнила, під час розмови обвинуваченого з військовими була в домі. Пізніше від дружини обвинуваченого вона дізналась, що чоловіка не було пару годин і що росіяни змушували його навести порядок у лісництві.
У підсумку чоловіка визнали винним. Суд звернув увагу на показання свідків, які не погодились працювати на окупаційну владу. Тобто існувала можливість відмовитись від пропозиції працевлаштування. Свідки говорили, що на той час їм також було важко, проте вони не йшли співпрацю з окупантами. Крім того, деякі працівники лісгоспу за власним бажання звільнилися і забрали свої трудові книжки без ніякого тиску.
До показань дружини обвинуваченого суд поставився критично, оскільки вона заінтересована в йогов виправданні. Другий свідок захисту про примус до обвинуваченого дізналася від його дружини. Ці свідки бачили, шо приїздили військові РФ та застосували до обвинуваченого фізичну силу, змусили їхати із ними, однак не чули, що військові РФ змушували його зайняти керівну посаду на підприємстві.
Суд призначив покарання у вигляді 6 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Чоловікові додатково забороняється на 12 років обіймати посади, повʼязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Обвинувачений перебуває під вартою із 28 вересня 2022-го, тому вважається, що більше 2 років свого тюремного строку він уже відбув.
22
0
20
20
