Соломʼянський суд Києва розпочав розглядати по суті справу за обвинуваченням у держзраді співробітника СБУ в Херсонській області Олексія Сидоровича.
Йдеться про державну зраду у формі шпигунства — передачу інформацію, що становила державну таємницю.
Сидорович працював заступником начальника інформаційно-аналітичного відділу СБУ в Херсонській області. У період із 16 червня по 15 липня 2021 року, тобто протягом одного місяця, на робочому місці він нібито збирав і готував для передачі російським спецслужбам відомості, у тому числі ті, які були йому ввірені як посадовій особі і становили державну таємницю.
Обвинувачений начебто розголосив матеріали оперативно-розшукових справ Херсонської СБУ — акумульовану інформацію щодо політичної і виборчої ситуації в регіоні. У переданих повідомленнях йдеться про місцевих політиків, представників місцевої влади і громадських діячів, згадуються регіональний осередок ОПЗЖ, «спроби організації нетипової співпраці між місцевими націонал-патріотичними об’єднаннями» і дії, спрямовані на дискредитацію мера Херсона Ігоря Колихаєва. Також, за версією слідства, він інформував щодо проведення антитерористичних тактико-спеціальних навчань підрозділів СБУ на території Херсонського морського порту.
Останнє, що Сидорович нібито встиг зробити, — це передати ворожій стороні відомості про заплановані командно-штабні навчання на території польового артилерійського складу і приїзд на Херсонщину тодішнього замголови СБУ Руслана Баранецького.
21 липня 2021 року Служба безпеки України затримала Сидоровича і пенсіонера свого ж відомства Андрія Гутора, який звільнився у 2014-му.
Повідомлялося про викриття і припинення діяльності агентурної мережі ФСБ РФ на території Херсонської області. Московським куратором мережі вважається кадровий офіцер ФСБ РФ Віталій Король, який спеціалізується на Україні. У 2015-2016 роках він перебував на окупованій частині Донбасу в складі оперативної групи ФСБ під позивним «Мангуст».
Вважається, що Сидорович передавав секретну інформацію Гутору (залишав в електронній пошті у розділі «Чернетки»), а той, у свою чергу, шифрував за допомогою спеціальної програми і надсилав представнику ФСБ Королю. Сидоровича і Гутора взяли під варту з альтернативами заставами у близько 3 і 4 мільйони гривень. Та за плином часу застави щоразу зменшувались.
24 грудня 2021-го у Шевченківському районному суді при продовженні запобіжного заходу суддя Марина Антонюк зменшила Гутору заставу до 908 тисяч гривень.
Через два тижні адвокат Валентин Рибін заставу вніс. Після 24 лютого 2022 року адвокату і клієнту слід простиг. Проросійсько налаштований Рибін як батько трьох дітей зміг під час війни перетнути кордон і виїхав в Іспанію. А Гутор вирушив в окупований Херсон, де, за інформацією правоохоронців, долучився до керівництва окупаційною службою безпеки.
Прокурор переконав суд стягнути заставу за Гутора в дохід держави — на користь Збройних сил України. Самого підозрюваного оголосили в розшук і розслідування продовжували заочно. А до закону внесли зміни, дозволивши суддям не визначати заставу підозрюваним і обвинуваченим у державній зраді.
Інший підозрюваний — Сидорович — залишився в українському СІЗО і його рідня, навпаки, евакуювалася з Херсона на Київщину. У кінці червня минулого року матеріали кримінальної справи скерували до суду для розгляду по суті. В одне із підготовчих судових засідань прийшла дружина Сидоровича. Дивлячись на чоловіка у скляній кабіні вона сказала: «Я вірю, що ти цього не робив. Я знаю тебе 30 років. Тут була і буде Україна».
Сидорович категорично заперечує, що має проросійські погляди, але Гутор, схоже, ні. Свого часу при обшуку в нього вдома знайшли багато комуністичної і російської символіки, зокрема: 13 георгіївських стрічкок і дві стрічки в кольорах прапора Російської Федерації, фото будівлі ФСБ РФ, розпізнавальні знаки ФСБ РФ (7 шт.), шеврон з кольором прапора РФ та з написами «РОССИЯ ФСБ», сім-карту російського оператора.
Знайшлися також 17750 російських рублів і дружина Гутора, яка оскаржувала їх арешт, говорила, що ці гроші є спільною власністю подружжя і накопиченнями для купівлі автомобіля.
Після звільнення Херсона в листопаді минулого року Гутор, за даними правоохоронців, виїхав до тимчасово окупованого росіянами Криму.
Сидоровичу ж в Україні загрожує від 12 до 15 років позбавлення волі. Тому він попросив про колегіальний розгляд трійкою суддів. У Шевченківському суді Києва, куди спершу надійшов обвинувальний акт, не вдалося сформувати колегію суддів, тому що багато із них брали участь у справі на досудовому слідстві — продовжували запобіжні заходи, арештовували майно та ін.
Справу передали в Соломʼянський суд, де наприкінці січня цього року завершили підготовче засідання і призначили обвинувальний акт до розгляду.
Захист наполегливо клопотав про повністю закритий судовий розгляд, хоча має намір спростувати, що інформація, передача якої інкримінується Сидоровичу, була таємною.
«Експертна комісія СБУ дала якусь довідку, що це нібито була секретна інформація, а ми і обвинувачений зазначаємо, що це загальна інформація… Ми будемо доводити, що вона містилась і міститься в загальнодоступній мережі інтернет і на той час вона там була. Але щоб довести, що обвинувачений не брав ніякі дані саме з секретних документів, ми маємо порівняти ці секретні докумени. Тобто самі [оперативно-розшукові] справи побачити. Ми будемо просити витребувати ці документи», — пояснював адвокат Віталій Гончаров.
Сидорович підтримував ідею закритих слухань, кажучи, що будуть обговорюватися питання службової документації, порядку внутрішнього діловодства СБУ, що є інформацією з обмеженим доступом. Для встановлення істини він би не хотів, щоб це виходило назовні. Також адвокат підкреслив, що свідки обвинувачення є діючими працівниками СБУ.
Прокурор Сергій Труш, у свою чергу, сказав, що матеріали негласних слідчих дій уже розсекречені і в інших доказах державної таємниці нема. Управління СБУ в Херсонській області всі таємні документи давним-давно знищило, оскільки готувалось до окупації.
Вислухавши такі пояснення, суд вирішив, що підстав для закритого засідання протягом усього судового розгляду немає.
15 лютого у суді оголосили короткий виклад обвинувального акту. Прокурор Сергій Труш сказав, що у справі є 20 томів матеріалів і 14 свідків.
Сидорович повідомив, що вину не визнає і розкритикував висунуте обвинувачення.
— Написано, що я діяв із мотивів непогодження з політикою керівництва держави, що підтримував проросійські погляди і пропагував ідеї «русского мира», що я умисно надавав допомогу представнику іноземних організацій. Багато місця приділено діям Особа_1 і Особа_2, про які я не знав і не міг знати. Вказано, що я передавав відомості, які становлять державну таємницю і цитуються відомості суспільно-політичного характеру — фактично відкриті, про політичну боротьбу і таке інше. Я не можу усвідомити, від чого мені захищатися.
Адвокат Гончаров говорив про неконкретність і незрозумілість обвинувачення. Наприклад, йдеться про те, що Сидорович діяв із корисливих мотивів і що Гутор у листуванні з ефесбешником Королем звітував йому про виплату грошової винагороди Сидоровичу. І при цьому в обвинувальному акті не називаються жодні суми коштів.
Імена спільників обвинуваченого замінено на Особа_1 і Особа_2. Але з контексту зрозуміло, що Гутор нібито передавав інформацію, отриману від Сидоровича, кадровому працівнику ФСБ Королю. Наразі обвинувальні акти щодо обох направлено до Шевченківського райсуду Києва, їх планують судити заочно.
Але захисник каже, що поки вина Гутора і Короля не є встановленою вироками суду, звинувачувати Сидоровича є не логічно і, крім того, не береться до уваги таке поняття як ексцес виконавця.
— Сидорович не може нести відповідальність за дії виконавця злочину… Передача будь-якої інформації співробітнику ФСБ РФ не охоплювалось умислом Сидоровича. Про існування співробітника ФСБ РФ Сидоровичу не було відомо взагалі.
Після повномасштабного вторгнення Росії в опалу до президента потрапили багато топпосадовців СБУ, які нібито наближали прихід російської влади. Наприкінці березня-початку квітня минулого року президент України Володимир Зеленський позбавив звання генерала ексначальника ГУ внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова і нині його діяльність розслідується як державна зрада. Втратив звання ексначальник Управління СБУ в Херсонській області Сергій Криворучко. У березні 2022-го помічник начальника управління СБУ в Херсонській області, керівник Антитерористичного центру, полковник Ігор Садохін також був затриманий за державну зраду.
16 липня 2022 року затримали ексголову кримської СБУ Олега Кулініча. А вже наступного дня президент Зеленський усунув з посади голови СБУ Івана Баканова через велику кількість зрадників та колаборантів у відомстві. У серпні на Кіровоградщині очільника відомства Олександра Наконечного знайшли мертвим у дворі власного дому з кулею в голові. У вересні за держзраду схопили екскерівника Харківської СБУ Романа Дудіна.
Сьогодні захист Сидоровича стверджує, що деякі посадовці СБУ, а саме Наумов, Криворучко і Садохін, були інціаторами його переслідування. У матеріалах кримінальної справи є документи за їх підписами.
— Збір первинних матеріалів, які прокурор вважає доказами, відбувся під керівництвом та за участю саме цих осіб. І Наумову, і Криворучку, і Садохіну до початку повномасштатбного вторгнення рашистів в Україну було життєвою необхідністю відводити від себе підозру у співпраці з ворогами. Робили вони це шляхом нібито викриття в зраді інших працівників СБУ, які не бажали грати за їх правилами, перекручуючи та підтасовуючи окремі події. Їм потрібно було відвертати увагу від своєї зрадницької діяльності, — говорив адвокат Гончаров у вступній промові у засіданні суду 15 лютого.
Сидорович прослужив в СБУ майже 27 років. Обіймав посади оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого, головного спеціаліста, певний час виконував обовʼязки начальника відділу Управління СБУ в Херсонській області. З 2007-го працює заступником начальника інформаційно-аналітичного відділу СБУ в Херсонській області, мав доступ до інформації з грифом «таємно» і «цілком таємно» і, як наголошує захист, проходив із цього приводу не одну перевірку. Тобто внутрішня безпека СБУ і контррозвідка протягом багатьох років не помічали проросійських поглядів Сидоровича. Захист переконує, це свідчить про те, що таких поглядів взагалі не було.
Обвинувачений розповів суду, що давно мав право виходу на пенсію, але його чомусь не відпускали. Він ще у 2018-му подавав рапорт на звільнення, але отримав відмову. У 2020-му йому порадили готуватися до звільнення, але із незрозумілих причин звільнення відклали і сказали продовжити службу. Тепер Сидорович припускає, що тоді виник задум використати його кандитуру для приховання злочинних дій інших осіб.
При вирішенні чергового клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор сказав, що Гутор на допиті під час досудового слідства повідомив, що розповідав Сидоровичу, що він є агентом ФСБ РФ. Також у матеріалах НСРД нібито зафіксовано, що Гутор говорив, що платив Сидоровичу гроші за інформацію.
Адвокат обурився виступом прокурора, кажучи, що нічого подібного в матеріалах справи нема.
— Я знайомився із допитом Гутора. Немає там жодного слова, що Гутор казав Сидоровичу, що він працює на ФСБ РФ… Він повідомляв Сидоровичу, що працює на грантову кампанію, тобто займається аналізом передвиборчих перегонів і тому потрібна ця суспільно-політична обстановка.
Сидорович розповів, що втікача Гутора вважав своїм знайомим і спілкувався з ним без шифрування. На певній стадії процесу він планує довести суду, що інформація, передана Гутором працівнику ФСБ РФ, фактично не відповідала дійсності і була застарілою.
Захист каже, що відомості про суспільно-політичну обстановку в Херсонській області не могли бути таємницею і подібне регулярно публікується у ЗМІ. І тим більше, не могли фіксуватись СБУ в оперативних документах із грифом «таємно». Мовляв, якщо учасники передвиборчих перегонів не мають наміру шкодити інтересам держави, то СБУ не має підстав фіксувати і збирати таку інформацію. А якщо дані щодо громадських активістів і політичних діячів просто так збиралися, то це було незаконно.
Обвинувачений попередньо згоден дати показання суду, але хоче зробити це в кінці.
Суд вирішив розпочати розгляд із дослідження письмових доказів, які прокурор має доставити в середині березня.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
20
0
20
20
