Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області визнав громадянку винною в крадіжці і дачі хабара.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 29 травня.
4 травня 2022 року в обідній час жінка зайшла у магазин «Цукерочка», що на вулиці Привокзальній у місті Шепетівка. Купуючи цукерки і каву, вона помітила мобільний телефон на поличці біля прилавку і забрала його собі. Вартість телефона з чохлом і сім-картою оцінювалась у 1676 гривень.
Згодом, даючи показання у суді, обвинувачена пояснила, що в магазині крім неї та продавця нікого більше не було. Побачивши телефон, вона нічого не запитувала, а попросила пачку кави з верхньої полиці. Коли продавчиня відволіклась, щоб подати їй каву, одразу поклала телефон собі в господарську сумку, розуміючи, що це телефон не продавця, оскільки він лежав не на робочому місці продавця, а на поличці.
Жінка наголошувала, що в кишеню нікому не лізла і вважає телефон знахідкою. Вона взяла його, щоб повернути власнику за винагороду, оскільки залишилась без роботи, її скоротили на пошті, була безробітна і хотіла отримати пару сотень на каву та цукерки. Обвинувачена вважала, що якби одразу повернула телефон
По приїзду додому телефон розрядився, але обвинувачена не стала ним займатись і пішла доїти корову. Того ж дня до селянки приїхали співробітники поліції і вона відала їм мобілку.
Виявилося, що телефон залишив на прилавку попередній покупець. Згодом на вулиці хлопець хотів зателефонувати матері і виявив, що телефона немає. Він повернувся у магазин і вони з продавцем шукали його мобілку, в тому числі, розпитували торгівців на ринку неподалік. Зі свого мобільного продавчиня неодноразово дзвонила на загублений телефон, проте на дзвінки або ніхто не відповідав, або брали слухавку і мовчали, чутно було тільки шум вітру.
Продавчиня пригадала, що перед цим у неї жінка купувала каву. Дістаючи для неї коробку з верхньої полиці, продавчиня чула молодіжний рингтон на мобільному телефоні, що не характерно для старшої жінки. Пізніше того дня та сама жінка підходила до магазину і цікавилась, чи не знайшов хлопчина свій телефон і їй повідомили, що він все ще його шукає. Зрештою, у чохлі з телефоном хлопець також носив свій паспорт громадянина України.
У липні минулого року селянка прибула на допит до слідчого запропонувала йому хабар за закриття справи: написала на аркуші паперу «2000». Через тиждень вона принесла гроші і була затримана.
У суді жінка вину не визнала. Пояснила, що говорила слідчому, що телефон не крала, а знайшла його і просила слідчого розібратися. На аркуші паперу написала сама «2000» та дала його слідчому. Він цей аркуш забрав, а тому зрозуміла, що це значить згоду на її пропозицію. Слідчий словесно вимог про дачу хабаря не висловлював, проте нібито подав їй папір, і так провокував її на дачу неправомірної вигоди. Через тиждень слідчий наказав приїхати. Її привезли із залізничного вокзалу на автомобілі поліції. Гроші принесла, щоб поліцейський її більше не викликав, справу закрив та не притягував її до кримінальної відповідальності.
Співробітник поліції розповів, що жінка запропонувала «вирішити питання», говорила, що знає як це робиться, написала цифри на аркуші паперу, який взяла у нього на столі. Він повідомив рапортом безпосереднього керівника, після чого було внесено відомості до ЄРДР. Через тиждень обвинувачена зателефонувала і повідомила, що вона на залізничному вокзалі в Шепетівці і попросила її підвезти до відділу поліції. Оскільки сам він був зайнятий, то повідомив своє керівництво і її підвіз інший поліцейський. Потім у кабінеті відвідувачка поклала йому гроші на стіл. Слідчий говорив їй, що розцінює це як хабар, але це не зупинило обвинувачену. Між ними відбувся такий діалог:
Л: «Добрий день.»
С: «Добрий день, сідайте. То що з цією крадіжкою телефона?»
Л: «Ну, так як домовлялись, стільки привезла».
С: «То за що ви привезли?»
Л: «Не знаю, то мене не цікавить».
С: «Як не знаєте?»
Л: «Те, що написала, те і даю, ой, все».
С: «Нє, то за що? За те, що телефона вкрали?»
Л: «Ну не вкрала, я ж тобі розказувала, всьо як не може бути. Вкрасти — це витягнути з кармана, з сумки, ну все розказала».
С: «А ви що зробили? Зрозумів».
Л: «Свою вину, я розказала всю правду. Так всьо, все це вам».
С: «То що це таке?»
Л: «Ну що це таке, ну що можу то…»
С: «Ну як це назвати? Як це зрозуміти?»
Л: «Ну а що ви з мене хочете, що ви з мене хочете?»
С: «Ви розумієте, що це неправомірна вигода? Називається «хабар»
Л: «Я ж тоже не це, зрозумійте мене тоже правильно, то що всьо, розходимось?»
С: «Я розумію, що це хабар».
Після цього в кабінет зайшли інші працівники поліції і повідомили відвідувачці, що вона затримана. Слідчий пригадував, що обвинувачена у цей момент ще намагалась сховати гроші, забравши їх зі столу в руку.
Захист намагався переконати суд у провокації хабара, але безуспіщно. Із протоколу про результати негласної слідчої (розшукової) дії вбачалося, що саме обвинувачена наполегливо пропонувала неправомірну вигоду за закриття справи. І жінка навіть у своїх показаннях підтвердила, що слідчий не висловлював їй вимог щодо хабара. І що вона сама написала на аркуші паперу цифри «2000», її ніхто до цього не примушував.
Обвинувачена раніше не судима, одружена, має двох дорослих синів, один із яких зараз на військовій службі.
Орган пробації дав висновок, що виправлення жінки можливе без позбавлення волі і вона не становить високої небезпеки для суспільства.
Проте обвинувачена не визнавала усіх обставин злочинів, зокрема, кажучи, що телефон знайшла та мала намір його повернути за винагороду і не вбачає у своїх діях ніяких порушень, По епізоду з хабарем, як вважає суд, вину жінка визнавала формально, а саме, що написала цифри «2000». І це не свідчить про щире каяття.
Водночас один із злочинів є корупційним (ч.3 ст. 369 КК) і закон не дозволяє суду призначити за нього умовне покарання.
Відтак жінку за сукупністю злочинів засудили до мінімально можливого строку позбавлення волі на 5 років.
22
0
20
20
