Києво-Святошинський суд Київської області продовжує розглядати справу ексміністра закордонних справ Леоніда Кожари, обвинуваченого в в умисному вбивстві.
Наразі триває дослідження письмових доказів. 8 червня, зокрема, оголошувались протоколи огляду відеозаписів нагрудних камер поліцейських, які прибули в село Чайки Києво-Святошинського району Київської області до будинку Кожари у вечір загибелі його гостя Сергія Старицького 21 лютого 2020 року.
Ці записи цікаві тим, що на них можна почути і побачити поведінку господарів будинку в перші години після смерті бізнесмена Старицького.
Правоохоронці зустрічають дружину експосадовця Марину Козерод біля паркану домоволодіння. Вона вітається і просить прибрати собаку. Водночас спілкується ще із кимсь по телефону, каже, що прибула поліція і додає: «Нет, пистолет наш».
Група поліцейських заходить всередину будинку і бачить Кожару, який сидить біля столу, похиливши голову. Козерод продовжує говорити по мобільному: «Вот ваши коллеги уже приехали… Бывший глава канала «Интер». Они бывшие друзья. Он все время к нам приезжал… Приехал. У него такая маленькая собачка. Сидели, выпивали, все хорошо… Я вино чуточку перепила. Отдыхали, музыка, та-та-та… Что-то разговаривали. Слышу: выстрелы. Испугалась». До Козерод підходить поліцейський і цікавиться з ким вона розмовляє. Та відповідає, що з його колегами.
Далі працівник поліції запитує про пістолет. Господиня пояснює, що його Кожарі подарувало Ізраїльське консульство. У цей час Кожара намагається підвестися зі стільця, але дружина каже йому сидіти, а сама іде узяти документи, які хоче подивитися поліцейський. Вона повідомляє, що загиблого звуть Сергій Старицький, він хвалився їм своєю третьою дружиною Женічкою, якої вони ні разу особисто не бачили, тільки на фото.
Близько 22.30 нагрудна камера полійцейського фіксує, що у вітальні на дивані сидить Кожара і грає на гітарі та співає іноземною мовою.
— Яким чином він приніс пістолет?
— Я вообще не знаю. Я ему говорю, что вот есть пистолет.
— А зачем Вы вытянули пистолет?
— А в чем проблема?!
Поліцейський розпитує дружину Кожари про загиблого. Та розповідає, що Старицький ділився з ними особистим, зізнався, що на той момент жив із дружиною роздільно. Розмову перериває репліка Кожари: «Это был мой самый близкий друг».
— А Вы принесли и дали ему пистолет зачем? — звертається до ексміністра співробітник поліції.
— Хвастается. Он когда выпьет, всем хвастается, — відповідає за чоловіка Козерод. — Вы что не видите, что он расстроен.
Кожара знову озивається: «Не это… А причем здесь я?».
Його заспокоює Козерод: «Ты не при чем, просто спрашивают откуда взялся пистолет».
— Как он выстрелил? Он резко взял?
— Да, к сожалению, — відповів Кожара.
— А Вы пытались его остановить или не успели?
— Пытался… У меня есть, у меня есть… Мы все друзья. Почему? За что?.. Что я должен делать?
— Да ну ничего, Ленечка, — заспокоює Козерод.
— Нет, я должен.
— Вы ж могли что-то сделать? — запитали працівники поліції.
— Да, я могу сделать. Потому что Советский союз…
— Не в глобальном плане…
— Они вместе вспоминали, как учились, — пояснила Козерод.
— Но почему? Куда он делся? Почему я должен? — запитує Кожара.
Після останніх слів ексміністр знову починає співати.
Працівник поліції виходить з кімнати, наказуючи господарям залишатися на місці. Кожара підводиться. Дружина його заспокоює, а він її відштовхує.
— Борисовна, а те очки, которые лежат? — цікавиться поліцейський.
— Это Ленечки. Он их всегда носит.
Кожара ходить кімнатою і відмовляється сісти. Зрештою, він видає: «Я защищал свой дом». Козерод відповідає: «Ленечка, нас никто не атакует». Кожара продовжує: «Я буду до последнего». Дружина повторює: «Нас никто не атакует».
Господар починає вести себе агресивно, Козерод його заспокоює.
— А что случилось? — запитує Кожара.
— Сейчас ребята разберутся, — запевняє дружина.
— Я не понимаю, почему он умер.
— Мы разбираемся, — каже поліцейський.
У відповідь Кожара лютує так, що йому надівають кайданки.
Ближче до 12 ночі господарі і поліція все ще в будинку та з’ясовують обставини загибелі гостя. Кожара співає. Правоохоронець пропонує ексчиновнику пройти алкотест і він погоджується. Фіксується наявність алкоголю в крові — 2,25 проміле.
Кожара спілкується по телефону.
— Приехали ребята. Меня арестовали. Я не понимаю за что. Если можно, чтобы приехали. Полиция приехала. Я даю трубку.
Однак правоохоронець відмовляється говорити по мобільному.
Далі знову триває спілкування господарів із поліцейськими. Кожара повідомляє, що зброєю його нагородили у 2014-му.
— Чи був конфлікт? — питає працівник поліції.
— Ніхто нікого. Вибачте, я не знаю, — говорить Кожара і просить зняти наручники, погоджується вести себе спокійно, проситься вийти покурити, та його не пускають.
Далі лунає фраза Кожари: «Блин, я все равно буду расстреливать, кто мне будет угрожать». Працівники поліції відповідають, що йому ніхто не погрожує. «Маришка, пришли ребята. Почему? Заставляют и все. Блин, я буду стрелять!.. Меня последние шесть лет преследовали, били окна и так далее. У меня есть оружие, да. И стреляю всех кто мне… Да, в 2012-2014 годах я был министром. До последнего буду отбиваться, буду стрелять… Мне угрожают, меня постоянно бьют… Нахожу постоянные угрозы, постоянно обращаюсь. Каждый день угрозы. Но я устал бояться и вас всех буду расстреливать, всех, кто мне угрожает, буду расстреливать».
Ексміністр бере гітару, починає співати і ще раз повторює: «Да, но мне постоянно угрожают».
Наступний відеозапис показує ту ж сцену в кімнаті. Кожара щось розповідає: «Вместе проживали… Здесь стояли такие ребята, они организовывали. Маришка, какой там Майдан. Там всех перестреляю…».
Діалог між подружжям.
— Почему? Что случилось? — питає Кожара.
— Случилось на полу. Приїхала поліція, — відповідає Козерод.
— Что случилось, Мариш?
— Ну я не знаю. Я слушала музыку. Ты взял пистолет, ушел на кухню. Потом я опять сплю-сплю. Слышу звук… Ты сидел чуть дальше от меня.
— Да ты что?!
— Серьезно говорю, честное слово. Мы з тобой оба были пьяны
Жінка проситься вийти покурити. Кожару не відпускають.
— Ну меня забирают?
— Никуда тебя не забирают, — заспокоює Козерод. Вона відчиняє вікно, щоб покурити.
— А почему это, Мариш?
— Не знаю. Сережа с пистолетом в руке лежит на полу.
— Почему с пистолетом?
— А пистолет ты ж ему начал показывать.
Кожара просить дружину піти і принести з його машини дозвіл на зброю.
Далі чутно, як жінка говорить з кимсь по телефону.
— Сергій у нас на кухні з кулею в голові… Каже, він вистрелив сам у себе. Але Льоня боїться, щоб його не забрали.
Козерод переповідає, що вони з гостем сиділи за столом і вживали алкоголь. Танцювали, виходили на вулицю курити. Вона відчула, що забагато випила і лягла на дивані. Почула вистріл, який лунав не на вулиці. «Я підходжу. Все — Сергій на підлозі з пістолетом у руках. Льонечка там трохи далі так сидів. Леонід Олександрович сидів на колінах трохи далі. Ось цей [пістолет], який подарували з ізраїльської країни. У Льонечки є дозвіл, я знаю», — говорить Козерод.
— І Ви нічого не пам’ятаєте? — запитує Кожару працівник поліції.
— Я вообще не понимаю, почему он взял этот пистолет. Вообще не понимаю.
— Він узяв пістолет і вистрелив?
— Вообще не понимаю, чего ты его трогаешь. Вообще не понятно. Но у меня есть, да, у меня много оружия. Почему его взял вообще?!
Адвокат Денис Ломанов заявив про недопустимість цього протоколу як доказу. «Вирвані з контексту певні хвилини розмови, які, на думку захисту, були вигідні органу досудового розслідування… Я навіть увагу звернув на стиль тексту, де певні фрази виділяються або капслоком, або жирним шрифтом, щоб звернути увагу, сконцентрувати на хибних факторах…», — пояснював він.
Головна претензія, що відеозаписи, по яких складені ці протоколи, начебто є копіями, а не оригіналами (записи з обладнання скопійовані на карти пам’яті — ред.). Тому захист стверджує про відсутність оригіналів доказів. У наступних засіданнях ці відео ще мають відтворюватися і адвокат знову буде говорити про їх недопустимість. Суд дасть оцінку доказам у нарадчій кімнаті.
У справі є заява Марини Козерод від 26 березня 2020 року про зізнання у вчиненні кримінального правопорушення (казусу). Жінка пише, що в будинку проводився слідчий експеримент, до якого її не залучали, хоча вона наполягала на своїй участі. Вона неодноразово висловлювала бажання дати свідчення і, в тому числі, могла б дати пояснення під час слідчого експерименту, але їй було відмовлено. Козерод зазначає, що сама зверталася з письмовими заявами до правоохоронців і просила її допитати.
У зізнанні жінка викладає власну версію подій. Переповідає, що 21 лютого приблизно з 14.55 вони з чоловіком приймали в гостях Сергія Старицького. Кожара товаришував з покійним майже 40 років, який часто бував у них вдома. Того дня чоловіки вживали горілку. Ввечері сп’янілого Старицького мав забрати водій. Козерод свідчить, що між 21 і 22 годиною побачила у вітальній гостя з пістолетом у правій руці і здогадалась, що це зброя її чоловіка, тому що близько 19 годин бачила, як Кожара ховав свій пістолет у полицю шафи. Перед цим вона чула розмову, як чоловіки оглядали зброю. Козерод стверджує, що запитала випившого Старицького, навіщо йому пістолет. А той відповів, що хоче на терасі вистрелити в повітря. Козерод начебто вимагала в гостя зупинитися, в тому числі, щоб не тривожити спокій сусідів. При цьому на допомогу Кожари не розраховувала, оскільки він в цей час перебував на другому поверсі будинку і почувався зле, був сильно п’яний. Козерод розповідає, що стала між виходом на терасу і Старицьким, щоб не дати пройти. На прохання віддати пістолет гість не реагував. Тоді жінка двома руками обхопила праву кисть Старицького. А останній лівою рукою її відштовхував і одночасно підняв правицю з пістолетом догори. Будучи значно нижчою за Старицького, Козерод, за її ж версією, мусила докладати зусиль, щоб опустити руку чоловіка зі зброєю. Коли вона тягнула руку Старицького донизу, той, тримаючи зброю в напрямку до себе, почав втрачати рівновагу і падати. Коли руки Козерод стискали кисть Старицького, пролунав постріл.
Навесні 2020-го цю заяву Козерод зачитувала в закритому судовому засіданні Шевченківського суду Києва, коли її чоловіку обирали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Однак жінці не повірили і слідчі пред’явили підозру в дачі завідомо неправдивих показань.
Таку версію подій Марина Козерод озвучувала і у вересні 2021 року в Києво-Святошинському суді, коли допитувалась як свідок у справі Кожари.
Колишній міністр закордонних справи Леонід Кожара провів у слідчому ізоляторі понад 1,5 роки. Він вийшов на свободу в грудні 2021-го, коли суд зменшив йому суму застави з 7 до 2,7 млн грн. Це сталося, коли потерпілих і свідків вже було допитано.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
