Через два з половиною роки Зарічний райсуд Сум завершив розгляд справи про хуліганське справляння природніх потреб на пам’ятний знак Героям Майдану.
Подія сталася ще 29 червня 2018-го близько 2 години ночі. Тоді патрульні, проїжджаючи повз сквер Героям Небесної Сотні у Сумах, помітили двох людей, які збиткувалися над меморіальною дошкою та фільмували цей процес.
«Виражаючись нецензурною лексикою, публічно оголили свої статеві органи та справили природні потреби на меморіальну дошку з написом «На цьому місці буде встановлено пам’ятник Героям Майдану, патріотам України, які віддали своє життя під час революції Гідності», знімаючи вчинення своїх протиправних дій на мобільний телефон», – йдеться в матеріалах справи.
Зловмисниками виявилися мешканці Чернігівщини, Владислав Оглобля та Андрій Варнацький, які тоді навчалися в сумському виші. Побачивши поліцейських, вони хотіли втекти, намагалися позбутися телефону, один із них викинув паспорт. Але їх все ж затримали, а Nokia чорного кольору – вилучили. При огляді телефона знайшли записане відео. Молодиків звинуватили в хуліганстві групою осіб, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом.
«Не получаеться, или шо? Я не могу на камеру? Да?»
Після обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту один із тоді ще підозрюваних, Андрій Варнацький, на камери журналістів просив вибачення за свої дії перед народом України, пояснював, що зробив це через те, що був сильно п’яний (молодики вживали пиво). Та пізніше в суді вину обидва так і не визнали.
Зняте відео стало головним доказом обвинувачення. Його досліджували кілька засідань. На ньому чітко видно напис на пам’ятнику і обвинувачені навіть його виразно вимовляють, справляючи потребу.
«На цьому місці буде встановлено пам’ятник Героям Майдану», – читає один з них. «Не получаеться, или шо? Я не могу на камеру? Да?», – запитує він в свого товариша. При цьому хлопці сміються, перепитують одне в одного, «як називається пам’ятник», обговорюють свої дії.
Під час всього судового розгляду Оглобля і Варнацький вели себе досить впевнено, з самого початку заперечували, що на відео саме вони.
На запитання прокурора, чи впізнає свій голос, один із них відповідав, що не знає.
Адвокат Світлана Щербак озвучила версію захисту. Хлопці йшли вулицею і раптом Варнацький десь загубився. Оглобля включив камеру на телефоні та пішов у сквер. Там сів на лавку і до нього підійшли люди в формі, які спитали, що він там робить, заламали йому руки та забрали телефон. У сквері знайшовся і Варнацький. Його теж затримали, робили обшук, лазили по кишенях.
Варнацький пояснив, що вони з Оглоблею спочатку пили пиво, тоді пішли до скверу і просто стояли. А далі він відчув, як його «заламують» поліцейські. Він не розумів за що, бо нічого не скоїв.
Сам Оглобля в суді говорив, що гуляв з Варнацьким, пили пиво, а коли попрощалися, то включив на телефоні ліхтар, щоб собі світити. Йшов біля скверу, тоді прийшли патрульні, які запитали, що він там робить. Варнацький підійшов, щоб за нього заступитися перед патрульними, а потім обом наділи кайданки та відвезли їх до відділку.
Оглобля пояснював, що вилучений телефон ззовні схожий на його. Але підтвердити чи спростувати, що це його мобілка, у суді не зміг. Адвокат говорила, що в протоколі не вказано, звідки взявся цей телефон і кому належить, тож жодного відношення до обвинувачених він не має. А саме відео з нього не може доводити винуватість підсудних, адже там не видно їх облич.
Обвинувачений Оглобля вважає, що відео – головний доказ – на цей телефон могли «підкинути» з іншого пристрою. Через це в суді допитували фахівця з інформаційних технологій. Спеціаліст розповів, що відео, напевно, створено за допомогою саме вилученого телефону, а вірогідність того, що воно було звідкись перекинуте досить мала.
Адвокати просили суд не брати до уваги показання патрульних, які є свідками у справі. Патрульний нібито не міг побачити, що хтось справляє потребу, бо над дорогою ростуть дерева і цього не видно крізь листя. Інший патрульний, на їхню думку, не міг спостерігати таку подію, бо був за кермом авто. До того ж, адвокати кажуть, що відстань від дороги до пам’ятного знаку близько 50 метрів і з такої відстані розгледіти щось неможливо.
За матеріалами справи, змив та контрольний змив з поверхні таблички меморіальної дошки і каменю провели у день події. Але експертиза не виявила слідів відповідної рідини на місці справляння потреби, відтак захист вважає, що доказів вини немає.
Це був тільки камінь, який стояв у сквері
Офіційно пам’ятник Небесної Сотні у Сумах відкрили 2020-го року. До того це був пам’ятний знак у вигляді кам’яної брили з табличкою «Тут буде пам’ятник Героям Майдану, патріотам України, які віддали свої життя під час Революції Гідності». Його у сквері Героїв Небесної Сотні оплатили та встановили небайдужі сумчани. На цьому місці проходять пам’ятні заходи та покладання квітів.
Але на момент події пам’ятний знак не перебував на балансі Сумської міськради. Тому, як вважають адвокати обвинувачених, він не становив жодної історичної чи культурної цінності. Це було головним аргументом сторони захисту в суді.
«На той момент ця споруда не мала ніякого юридичного значення. Існує законодавство, яке чітко визначає сам порядок встановлення пам’ятних дошки чи знаку. У нас на тому місці відомі особистості ніяких дій не вчиняли, ніякі події там не відбувалися, там не проживали ніякі ні письменники, ні композитори. Обставини обвинувального акту, що це меморіальна дошка, не відповідають дійсності», – пояснює адвокат Світлана Щербак.
«Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» ніякий історичний чи культурний об’єкт не мав місця на той момент. Це був тільки камінь, який стояв у сквері», – каже адвокат Олександра Ковальова.
Обвинувачені переконували суд визнати їх невинуватими. Варнацький наголошував на тому, що ні в підозрі, ні в обвинувальному акті не розписано, хто саме знімав відео та яку саме природню потребу вони справляли. Адвокати закликали суд винести виправдувальний вирок через відсутність достатніх доказів.
Прокурор просив призначити три роки обмеження волі. На його думку, молодики чітко і зрозуміло висловлювали своє ставлення до об’єкту, як до пам’ятника. На його думку, відсутність пам’ятника на обліку у відповідних органах, не може вплинути на суть кваліфікації правопорушення.
Цілеспрямовані, демонстративні, усвідомлені та зневажливі дії
На оголошення вироку ні обвинувачені, ні їхні захисники не з’явилися. До показань обвинувачених суддя поставився критично, бо, на його думку, вони спростувалися доказами у справі. На відео видно справляння потреби та чітко зафіксовано пам’ятний знак, що означає цілеспрямовані, демонстративні, усвідомлені та зневажливі дії. У вилученому мобільному телефоні було багато селфі Владислава Оглоблі. Висновок експерта свідчить про те, що відео знято саме на цей телефон. Суд не вважає доказом невинуватості висновки експертиз змивів з пам’ятника, адже сліди рідини міг змити дощ.
«Напис на знакові містить чітке посилання на те, що він відображає та символізує пам’ять частини суспільства, чиї родичі, чи близькі загинули під час подій 2013-2014 років. Він не може тлумачитися двозначно», – зазначив у вироку суддя Олексій Сибільов.
Законність чи незаконність встановлення пам’ятного знаку або його назва не дозволяють справляти природні потреби на такі об’єкти.
Суд визнав Владислава Оглоблю та Андрія Варнацького винними та призначив покарання у вигляді обмеження волі на чотири роки. Та, враховуючи молодий вік, відсутність судимостей, а також позитивні висновки органу з питань пробації, суд звільнив їх від відбування покарання з іспитовим строком на три роки.
Олена Жила, для сайту «Судовий репортер»
22
0
20
20
