Шевченківський суд Києва провів чергове засідання із дослідження доказів у справі про вбивство Ірини Ноздровської.

Про це повідомляє «Судовий репортер». 

Суддя вирішив клопотання потерпілої Дуняк (матері Ноздровської) щодо звернення Офісу генпрокурора у зв’язку із заявами Россошанського про визнання вини під тиском поліції.

Суд отримав відповідь з Офісу генпрокурора, що лист суду переслали до прокуратури Київської області. Звідти ще в березні 2020 надійшла відповідь, що підстав для внесення даних до ЄРДР і початку досудового розслідування не встановлено. Але для проведення службового розслідування інформацію скеровано до Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції в Київській області. Також матеріали направлено до ДБР м.Києва. 6 травня з ДБР надійшла відповідь, що об’єктивних обставин, які би свідчили про скоєння працівниками злочину не встановлено.

Також потерпіла Дуняк клопотала, щоб суд зобов’язав прокурора внести відомості до ЄРДР, але їй відмовили. Головуючий роз’яснив, що з цього приводу треба звертатися до слідчого судді.

Водночас від управління Нацполіції в Київській області надійшов лист із клопотанням заходів безпеки щодо учасників у цьому кримінальному провадженні. У листі не конкретизувалося щодо кого конкретно. Відомо, що заходи такі вживалися і до дружини обвинуваченого Россошанського. Зазначалося, що потреби в таких заходах начебто більше нема, оскільки погроз і ризиків щодо учасників не фіксувалося, підозрюваного було встановлено і поміщено під варту.

Потерпілі були проти скасування заходів. Мати вбитої повідомила, що отримувала погрози і зверталася у правоохоронні органи, про це вона, в тому числі говорила раніше у судових засіданнях. Був проти також прокурор, вказуючи на непрості стосунки між потерпілими і родиною обвинуваченого. У підсумку суд у скасуванні заходів безпеки відмовив, зазначаючи також про неконкретність клопотання поліції.

Далі суд повернувся до дослідження доказів – аудіозаписів спілкування Россошанського зі слідчими. Адвокат обвинуваченого Олексій Цибенко сказав, що має клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими. Суд повідомив, що вислухає це клопотання після вивчення всі аудіозаписів. Цибенку дозволили висловитися тезово з приводу записів, які звучали в минулому засіданні.

Захисник вкотре сказав, що під виглядом НСРД фактично проводився допит Россошанського в СІЗО. Адвокат повідомив, що доручення на проведення слідчих дій захисту не відкривалося, воно відсутнє у матеріалах справи і зіслався на практику Верховного суду що невідкриття доручення на проведення НСРД є підставою для визнання доказів недопустимими. Спілкування із Россошанським розпочато за відсутності захисника, натомість слідча запевняє підозрюваного, що адвокат у дорозі і везе передачку.

Слідча: Я булу готовить документы на экспертизу психиатрическую, психологическую. Будемо з’ясовувати стан.

Россошанський: В Павловскую больницу?

Слідча: Ні, в Глеваху поїдем.

Россошанський: Меня в наручниках будут так далеко везти?

Слідча: Це недалеко, це стаціонар. Будемо надіятись, що Глеваха Вам цей стан афекту підтвердить. І все буде…

Россошанський: 116? (умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання – прим.)… Как мне говорил….

Слідча: Аброськін.

Оперуповноважений: Аброськін і Тіхонов.

Слідча: Да.

Россошанський: И Васильевич говорил, и Андрей Анатольевич, что здесь у тебя 100% 116-я.

Відтак адвокат Россошанського посилається на цей діалог, як підтвердження, що працівники поліції обіцяли його підзахисному більш м’яку кваліфікацію.

У суді демонструвався запис розмови, коли Россошанський вже у присутності захисника розповідає, які записки залишав для рідних. Так, ще до того, як здатись правоохоронцям, він написав записку на обгортці від зошита і залишив у дружини на роботі, коли її не було в кабінеті. У записці він намалював схему родинного поховання на кладовищі, показуючи, де його похоронити.

«Если что со мной случится, я не выдержу, или инфаркт, или что. У меня голова лопается. На красном листе бумаги от тетрадки обычной за две копейки. Я написал и на работе оставил… Если со мной что-то случится, написал, чтоб похоронили…. там место есть на этом кладбище…. Участок, вот третий вход сверху, справа, прямо…. Оля Россошанская, Виктор Иванович Россошанский, брат мой, а потом мое место…», – пояснив він.

Намір самогубства він заперечив і пояснив, що боявся за своє життя і здоров’я, із фільмів знав, що у в’язницях б’ють, припускав, що не витримає серце, що з ним розправляться ще до суду і слідства, тому про всяк випадок написав таку записку.

Россошанський казав, що вісім днів чекав, коли за ним прийдуть. Бо після зникнення Ноздровської вже всіх опитали, а його ні.

Водночас у записці Россошанський стверджував, що «цього не робив», пізніше додав що в дружини була істерика

«Во всем виновата власть, несправедливые суды, прокуроры… Апелляционный суд, Обуховский суд – это две паскудные инстанции. Вся эта ложь, грязь, свидетели левые, клевета», – говорив Россошанський, маючи на увазі суд над своїм сином за ДТП, в якому загинула молодша сестра Ноздровської.

Слідча резюмувала пояснення так, що злочин Россошанський скоїв через «безпомічність правової системи і беззаконня судової системи».

Ще одну записку він вже після затримання написав дочці і просив берегти маму.

У розмові зі слідчою він пригадав, що 7 січня пізно ввечері у відділок прийшов Аброськін – перший заступник голови Нацполіції. Россошанський розповідав, що Аброськін був там до 4 ночі і пообіцяв безпеку йому, сину і сім’ї. Але слідча стала його поправляти, що Аброськін поїхав рано, а вночі це був Тіхонов – начальник Департаменту карного розшуку Національної поліції. Втім, Россошанський наполягав, що Аброськін точно був до половини 1 ночі.

На записі чути, як Россошанський вкотре описував свої стосунки із Ноздровською, кажучи, що все сталося через неї. Зокрема що вона довела свою молодшу сестру Світлану і та сама кинулась під машину його синові, від чого і загнула.

«Если бы эта Ноздровска не прыгала, живы были бы все, все было бы нормально. Дима может вышел бы… Последнее это уже нечеловек была. Ей все можно, ей все дозволено. Корочка депутата, корочка журналиста, корочка активиста, корочка правозахисника. Каких только ксив не было…», – говорив він.

Ці слова викликали сильне обурення матері Ноздровської, яка стала кричати, що вона невинувата, що Россошанський виховав поганих дітей – проститутку і наркомана. Суддя Слободянюк повідомив, що через поведінку потерпілої не може продовжувати розгляд. Судді і присяжні покинули зал. Наступне засідання планується на 26 серпня.

В одному з минулих засідань Россошанський заявив, що на стадії розслідування взяв на себе вину під тиском поліції, оскільки його шантажували долею сина, який перебував за ґратами. У випадку зізнання йому нібито обіцяли максимум два роки позбавлення волі.

***

1 січня 2018 року Ірину Ноздровську знайшли мертвою в річці біля села Демидів Вишгородського району Київської області. Причиною смерті стали колото-різані рани на шиї.

У злочині звинуватили Юрія Россошанського — батька Дмитра Россошанського, який у 2015 році машиною збив на смерть молодшу сестру Ірини. Остання займалась розслідуванням цієї справи і добивалась засудження винного. Між двома сім’ями два роки тривав сильний конфлікт. Ноздровська та її родичі начебто постійно при зустрічі називали Россошанського-батька вбивцею.

За два дні до смерті Ірини суд не відпустив під амністію сина Россошанського, засудженого за ДТП до 7 років в’язниці. У молодого чоловіка не виявили в крові алкоголю, тобто не було обтяжуючої обставини і він підпадав під амністію. Але через відсутність записів судового засідання суд скасував вирок і відправив справу на новий розгляд до першої інстанції, продовживши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У липні 2019 Апеляційний суд підтвердив вирок Россошанському-молодшому – 7 років позбавлення волі. У січні 2020 він вийшов на свободу за амністією.

20

0

20

20

Please follow and like us: