Малиновський суд Одеси стягує за рахунок коштів державного бюджету 2 млн грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на рішення від 23 липня.
Позов чоловіка було задоволено ще у квітні 2018 року, але державна казначейська служба рішення оскаржила і суму компенсації зменшили з 2 мільйонів до 500 тис. грн.
У жовтні 2019 Верховний суд скасував попередні рішення і повернув справу до першої інстанції.
Наразі невідомо, чи будуть оскаржувати нове рішення правоохоронні органи або казначейство. Відомо, що всі співвідповідачі заперечували проти задоволення позову, управління МВС відзиву взагалі не надало, а казначейство пропонувало чоловікові вдовольнитися 900 євро, які йому стягнуто за рішенням Європейського суду.
23 серпня 2010 року близько 20 год. на площі Соборній в Одесі між двома молодими чоловіками та обвинуваченим В’ячеславом Граціотовим і його дівчиною сталася бійка. Один із молодиків отримав смертельне поранення.
Після затримання співробітники міліції незаконно відібрали у підозрюваного явку з повинною, яку той підписав, не розуміючи юридичного значення обставин, викладених у документів. Тиск з боку міліції та порушення права на захист встановлено Апеляційним судом Одеської області в ухвалі від 11.08.2017.
Чоловік з самого початку не спростовував свою участь у бійці та завдання тілесного ушкодження загиблому. Але згодом захисник роз’яснив йому права та юридичну кваліфікацію його дій, що він перебував у стані необхідної оборони, оскільки захищався від нападу групи осіб (дві особи), а тілесне ушкодження завдав випадково без умислу, що також підтверджувалось показаннями іншого учасника бійки – третього молодка, одразу допитаного співробітниками міліції.
Після затримання підозрюваний три доби провів у Портофранківському відділку міліції в «кімнаті доставлених та затриманих», в умовах, які не передбачають таке тривале перебування людини.
27 серпня 2010 суд ухвалив взяти чоловіка під варту. Після оголошення рішення суду про обрання запобіжного заходу підозрюваний від тяжких хвилювань, фізичного виснаження і струсу головного мозку, отриманого під час бійки, втратив свідомість та йому було викликано швидку допомогу, яка доставила його до лікарні.
1 вересня 2010 апеляційний суд звільнив Граціотова на підписку про невиїзд. У грудні того ж року чоловіку пред’явлено обвинувачення і справу скеровано до суду для розгляду по суті.
У квітні 2013, після двох з половиною років розгляду, Приморський райсуд м. Одеси (суддя Осіік Д.В.) повернув справу до прокуратури для організації додаткового розслідування.
02.07.2013 р. ухвалою Апеляційного суду Одеської області постанову Приморського суду Одеси від 12.04.2013 р. скасовано як незаконну, а справу направлено до суду першої інстанції для нового судового розгляду.
При надходженні до Приморського районного суду справу розподілено на суддю Деруса А.В., який почав дослідження доказів у справі спочатку.
17.12.2014 р. прокурором під час судового засідання оголосив про відмову від обвинувачення.
13.02.2015 р. Приморський районний суд Одеси (суддя Дерус А.В.) виніс постанову про припинення кримінальної справи у зв’язку із відмовою від підтримання обвинувачення прокурором.
07.04.2015 р. ухвалою Апеляційного суду Одеської області постанову Приморського суду Одеси від 13.02.2015 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для нового судового розгляду.
19.11.2015 р. після чергового повного дослідження усіх доказів Приморський суд Одеси (суддя Попревич В.М.) знову направив справу до прокуратури для організації додаткового розслідування.
Справа була повторно направлена на додаткове розслідування за тими ж підставами, що і два роки тому, що враховано Апеляційним судом Одеської області, який скасував рішення про додаткове розслідування, а справу направив до суду першої інстанції для нового розгляду.
Після надходження справи до Приморського суду Одеси, вона була розподілена на суддю Каплю А.І., який четвертий раз повністю дослідив усі обставини і докази у справі, але звільнився з посади до винесення вироку, в результаті чого справу почав розглядати спочатку, п’ятий раз, суддя Приморського суду Одеси Іванов В.В.
27.12.2016 р. прокурор виніс постанову про відмову від обвинувачення. Потерпілий скористався своїм правом та продовжував підтримувати обвинувачення у суді.
10.05.2017 р. Приморським районним судом м. Одеси (суддя Іванов В.В.) постановлено вирок, яким Граціотова виправдано та визнано невинуватим у вчиненні злочину за ст. 124 КК України – умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони.
11.08.2017 р. Апеляційний суд Одеської області вирок залишив без змін, а апеляцію представника потерпілого без задоволення. Виправдувальний вирок набрав законної сили.
10.10.2017 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ відмовив представнику потерпілого у витребуванні кримінальної справи. Даних щодо відкриття касаційного провадження по цій справі або подання касаційної скарги на цей час немає.
Загальний строк перебування позивача під судом і слідством складає 7 років 1 місяць та 12 днів. Гарантований законом мінімум компенсації за такий період становить 401 тис. грн. Але з урахуванням усіх перелічених у позовній заяві факторів, які характеризують глибину душевних страждань позивача та їх тривалість, суд визнав вимоги на суму 2 млн грн.
Позивач розповів, що протягом семи років його справу не розглядали, а виносили рішення, якими розгляд лише затягувався. Увесь час розслідування і розгляду кримінальної справи, він змушений був перебувати під тягарем обвинувачення у злочині, в результаті якого загибла людина, а він сам та його рідні взагалі сприймали це обвинувачення як обвинувачення у вбивстві. Ці та інші обставини викликали у нього відчуття приниження, повної безпорадності перед державою, зневіру у намірах суду та прокурора встановити істину у справі, відчай від того, що знову і знову його змушували пригадувати обставини трагічних подій, коли від його рук (хоча і не навмисно) загинула людина, що він хотів забути та не пригадувати ніколи. При кожному новому розгляді цієї справи оголошували одні і ті самі документи, допитували одних і тих самих свідків, які в певний момент просто перестали з’являтись до суду. Станом на 2010 рік хлопець навчався в Одеському національному політехнічному університеті. Проте у зв’язку із затриманням, тривалим лікуванням, а потім необхідністю постійно з’являтись для участі у слідчих діях та судових засіданнях, він пропустив багато занять в університеті. Він був змушений на деякий припинити навчання і здавати іспити та заліки в індивідуальному режимі. Він не мав можливості планувати своє життя на свій розсуд, що також заважало його постійному працевлаштуванню для забезпечення нормального рівня життя своєї родини в разі одруження. Перебуваючи під запобіжним заходом у вигляді підписки про невиїзд, позивач не міг вільно переміщуватись за межі міста Одеси, в якому зареєстрований. Раніше чоловік був членом альпініського клубу, займався альпінізмом, але через підписку про невиїзд був позбавлений права на вільну реалізацію своїх уподобань.
Суд вважає очевидним той факт, що наявність запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та сам факт розгляду кримінальної справи відносно позивача, безумовно взагалі позбавляли його будь-якої потенційної можливості реалізації своїх конституційних прав на переміщення як по території України, так і за її межами, що позбавляло особу можливості робити будь-які кроки щодо пошуку відповідної роботи або реалізації уподобань, пов’язаних з переміщенням за межі свого мешкання.
За даними психологічної експертизи, ситуація призвела до кардинальної зміни життя позивача. Суттєво порушений його психологічний стан і соціальне функціонування. Внаслідок безпідставного затримання правоохоронними органами і притягнення до кримінальної відповідальності і тривалого розгляду справи в суді були втрачені значні особистісні ресурси позивача – життєвий час, матеріальні витрати, моральні сили, повноцінне соціальне функціонування тощо, деякі з втрат можуть виявитись непоправними.
20
0
20
20
