Рубіжанський міський суд Луганської області виправдав ексзамдиректора з комерційних питань КП «ЛО «Фармація».
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 5 лютого.
За версією обвинувачення, 10 червня 2014 наказом міністра охорони здоров’я «ЛНР» на базі Обласного аптечного складу КП ЛО «Формація» був створений склад медичних виробів, які поставлялись з РФ для надання першої медичної допомоги та лікування бійців «ЛНР».
На обвинувачену цим наказом покладено функції з організації роботи гуманітарного складу, зберігання, обліку та доставки лікарських засобів до лікувальних закладів. На цьому наказі начебто є підписи «міністра» і самої обвинуваченої.
Жінка провину не визнала, заперечувала, що їй було щось відомо про цей документ. На комунальному підприємстві вона працювала з 2002 року. Завжди був гуманітарний склад. Наприклад, вона отримувала препарати для такого складу під час епідемії «свинячого грипу».
З кінця травня 2014 жінка перебувала на лікарняному. Після виходу на роботу на нараді директор комунального підприємства повідомив, що став міністром охорони здоров’я «ЛНР». В суді обвинувачена пояснювала, що раніше мала з директором нормальні стосунки, а після призначення «міністром», намагалась спілкуватись з ним якомога менше, оскільки тяжко говорити з чоловіком, який має при собі автомат та пістолет. Ставши міністром, шеф проводив наради по понеділкам, вона доповідала про те, що робиться з асортиментом товару, які проблеми по поставках.
Через місяць, приблизно всередині липня 2014, жінка з родиною виїхала з Луганська на підконтрольну Україні територію – у Сєвєродонецьк і очолила роботу «Фармації» там. Покинути Луганськ їй порадив один з заступників командира 80 бригади, яка була розташована в аеропорту, та цій бригаді вона надавала допомогу медикаментами. Їй вдалось взяти папку з документами, які стосувались діяльності складу медикаментів, що вона потім віддала в правоохоронні органи. Трохи більше, аніж через рік, після виїзду з Луганська їй повідомили про підозру.
У матеріалах справи була копія наказу «міністра». Тому експерти не могли категорично стверджувати, що на ньому є підпис обвинуваченої. Адже вони досліджували зображення, а не підпис.
Усі сумніви щодо доведеності вини необхідно тлумачити на користь обвинуваченої.
Працівники «Фармації», допитані як свідки, пояснювали, що бачили наказ про створення гуманітарного складу, який прийшов по електронній пошті, але чи має відношення до діяльності цього складу обвинувачена, їм не відомо.
Більше того, джерело отримання копії наказу «міністра ЛНР» та інших документів (розпорядження, листа завідуючого, службової записки, супровідних листів) не відоме. Це суперечить ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та вимогам КПК України, оскільки яким чином зазначені документи опинились в працівників СБУ в Луганській області, прокурор не пояснив.
Крім того, обвинувачення базувалося на матеріалах НСРД – записах телефонних розмов неідентифікованих осіб, які повідомляють, що саме ця жінка займалася організацією гуманітарного складу.
Те, що особи не ідентифіковані не відповідає вимогам КПК, оскільки в ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування у такому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання. У даному випадку в ухвалах суду унікальна ідентифікація відсутня.
Жінку виправдали за недоведеністю складу злочину.
20
0
20
20
