Комунарський районний суд Запоріжжя виніс виправдувальний вирок у справі про одержання неправомірної вигоди за можливість поховання на закритому кладовищі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 2 липня.
У січні 2017-го чоловік прибув на кладовище «Південне», де поховані його батько і бабуся, бажаючи забронювати місце поруч для своєї ще живої матері. Він звернувся до завідувача, але той нібито відповів, що кладовище закрите і поховання неможливе, хоча питання можна вирішити за окрему плату. Після такої розмови чоловіка написав заяву в правоохоронні органи і поїхав з міста. У травні 2017-го йому зателефонували працівники поліції і сказали, що треба підійти на кладовище і уточнити, яку суму хабара там хочуть. Відтак на наступну зусторіч чоловік поїхав із записуючою апаратурою.
У суді, допитаний як свідок, він зізнався, що з 1996 року по 2001 роки працював у Комунарському райвідділі міліції.
За версією слідства, завідувач кладовища, наглядачка, яка була на той час дружиною завідувача, і прибиральник утворили злочинну групу для вимагання грошей.
Громадянин передав прибиральнику 19 тисяч гривень — 10 тисяч на облагородження могил своїх родичів і ще начебто 9 тисяч на бронювання місця.
Обвинувачені провину не визнавали і пояснювали, що насправді вся сума йшла на облаштування могил — укладку плитки і т.п. Прибиральник віддав 12 тисяч директору, бо той мав можливість купити матеріали зі знижкою, а решту залишив собі за роботу.
Згідно з Інструкцією про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України, поховання померлих або їх праху після кремації дозволяється лише на діючих і напівзакритих кладовищах. В останньому випадку лише за наявності вільного місця в огорожі або ніші близького родича. В окремих випадках, за рішенням місцевих органів влади, дозволяється поховання урн з правом в могилу чи колумбарну нішу близьких родичів і на закритих кладовищах.
Кладовище «Південне» є закритим. Зі слів заявника, його мати була жива на травпнь 2017 року. Громадянин бажав отримати місце для захоронення на майбутнє, тому відповідне рішення місцевого органу влади він не отримував. З огляду на таке, ані працівники кладовища за відсутнос рішення місцевої влади, в силу своїх службових повноважень, не могли надати місце для під поховання матері свідка поза межами огорожі. Тому суд дійшов висновку, що об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у діях обвинувачених відсутня.
Крім того із записів НСРД не вбачається обговорення неправомірної вигоди. Завідувач кладовища повідомляє, що воно закрите, місць не дає. Далі розмова ведеться лише між прибиральником та заявпиком і обговорюється можливість захоронення біля існуючих могил родичів. Суть розмови не дає суду зробити висновок, що прибиральник пообіцяв виділити два місця для майбутнього поховання родичів. Взагалі розмова складається з окремих слів, не завжди складених в речення.
Заявник стверджував, що завідувач сказав йому можливість вирішення питання за гроші ще у січні того року, після чого він звернувся із заявою про злочин. Але із запису НСРД видно, що заявник при зустрічі не впізнав завідувача. Коли його підвели до директора, спитав: «А де інший?», на що той відповів: «У розшуку». Суд дійшов висновку, що заявник у травні 2017 року бачив обвинуваченого вперше, що спростовую його версію про те, що гроші вимагали раніше.
Крім того, через два роки після подій із хабарем, у ніч на 1 травня 2019-го на кладовищі «Південне» хтось звалив на землю надгробні пам’ятники із 12 могил. А також ще пам’ятник повалено вдень.
У скоєнні цього звинуватили прибиральника кладовища.
Раніше на поминальному тижні в обвинуваченого нібито стався конфлікт з приводу його поведінки у магазині. Протягом декількох місяців він начебто постійно чіплявся до покупців, просив продукти, гроші. Йому пригрозили викликом поліції, на що працівник кладовища відказав, що вони відповідатимуть своїми мертвими. Наступного дня на кладовищі були пошкоджені пам’ятники родичів чоловіка, який пообіцяв подзвонити в поліцію, та ще інших людей. Обвинувачений давно працював на кладовищі, допомагав прибирати могили, знав де хто похований. Незабаром пам’ятники загадково відремонтували, тому деякі потерпілі вже застали їх відновленими, зі слідами цементу.
Суд вирішив, що недоведено, що саме обвинувачений скидав пам’ятники. У матеріалах справи був протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка, який пояснив, що 2 травня разом зі своїми колегами бачив, як колишній працівник кладовища біжить, а за ним женеться ще один працівник (ім’я якого він не знає). Останній кричить обвинуваченому зупинитися, оскільки він бачив, як останній ногою, вдарив по пам’ятнику, від чого він впав.
Але суд цей протокол слідчого експерименту не прийняв судом до уваги, оскільки в протоколі не зазначено коли і який пам’ятник було пошкоджено. Крім того, протокол містить показання свідка з чужих слів. У судовому засіданні цей свідок сказав, що йому невідомо, хто має відношення до пошкодження пам’ятників.
22
0
20
20
