Теплицький районний суд Вінницької області виправдав двох ревізорів-інспекторів податкової служби від звинувачень в отриманні неправомірної вигоди.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на текст вироку від 27 травня.
У 2019 році ГУ ДПС у Вінницькій області проводила перевірку ТОВ «Виробник-Агро» за останні три роки.
За версією обвинувачення, податківці озвучили заступнику директора компанії умову, що за успішну перевірку потрібно заплатити — мінімум 15 тисяч доларів. За цю винагогроду розмір штрафних санкцій буде змешено до 300 тисяч гривень. В іншому випадку компанію чекає максимальний штраф.
15 тисяч доларів представник фірми нібито поклав за вказівкою податківця йому в портфель. За кілька хвилин на вулиці, коли ревізори ще вирішили викурити по цигарці, до них підійшли працівнкии Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції і ТУ ДБР в м.Києві. Автомобіль чиновника обшукали і вилучили портфель, в якому знайшли ці гроші.
Додатково одному з обвинувачених також інкримінували службове підроблення, а саме, що він підробив підпис одного із колег в акті перевірки. Тому що інспекторів початково було троє, але один із них виконав свою частину роботи і далі участі не брав.
Обвинувачені інспектори свою вину категорично заперечували. Той, у кого знайшли гроші в портфелі, говорив, що не знає, як вони туди потрапили. В офісі компанії перебували сторонні люди і портфель був без постійного нагляду. Чоловік вважав, що гроші йому підкинули.
Аналізуючи матеріали негласних (слідчих) розшукових дій, суд встановив, що спілкування заявника із обвинуваченими та іншими працівниками «Виробник-Агро» стосується побутових тем, як-то пошук канцелярського обладання, використання побутової техніки, заповнення документів, роз’яснення виявлених порушень за результатами податкової перевірки, процедуру сплати штрафу та ін. Немає жодних розмов про коригування результатів перевірки чи умисне спотворення її результатів.
Суд з’ясував, що в протоколі відображено фразу, яка насправді на відеозаписі відсутня.
Обвинувачений: (нерозбірливо) В портфель, в портфель… А де направлення їхнє? У мене, да?
Заявник: Все?
Обвинувачений: Да, ви нас проведете?
Заявник: Ну пошли.
Але відеозаписом не зафіксовано, що обвинувачений говорив таку фразу, як «в портфель, в портфель», навпаки, обстановка і контекст подій не зумовлювали її промовлення.
Далі в протоколі зазначено, що через дві хвилини відбувається передача грошей:
«У коридорі П кладе до портфелю К грошові кошти (далі нерозбірлива коротка розмова)».
Але суд на відео цього не побачив. Після виходу осіб із кабінету протягом однієї хвилини неможливо роздивитися рухи і пересування учасників сцени. За 14 секунд до нібито моменту передачі коштів на відео є лише чорний екран. Коли зображення відновлюється, то перед заявником стоїть особа, яку неможливо ідентифікувати, так само, як не можна розпізнати її рухи, тим більше сприйняти їх як перекладання речей до портфелю. На відео не вдається ідентифікувати будь-що, візуально схоже, на гроші. Всі ці події не супроводжуються ніякими розмовами. Тому суд робить висновок, що момент перекладання неправомірної вигоди до портфелю податківця не можна вважати зафіксованим і встановленим.
Заявник у своїх показаннях плутався щодо дат, сум хабара і фактичних обставин, тому суд вважає їх недостовірними. Версія заявника суперечить іншим доказам у справі.
Ще за місяць до імовірної передачі хабара податківці внесли до журналу реєстрації актів перевірок дані про нарахування ТОВ «Виробник-Агро» штрафу на 254 тис. грн. Це відповідало сумі, яка була зазначена в фінальному акті перевірки, за який начебто передавався хабар. Записи в журналі ГУ ДПС у Вінницькій області зроблено в хронологіній послідовності з іншими записами, що виключає, на думку, суду їх дописування у журнал вже після затримання податківців. Суд не отримав пояснення, як податківці могли просити хабар за зменшення штрафних санкцій в акті перевірки, який вже зареєстрували.
За версією самих податківців, представник підприємства подав на них заяву, інсценував злочин, щоб не платити штраф. Дійсно, обидва примірники актів перевірок були вилучені Державним бюро розслідувань, що в подальшому не дало податковій скласти документи, за якими сплачуються грошові зобов’язання. У результаті компанія не сплатила до бюджету ні копійки. Коли ж навесні 2021-го після зняття карантинних обмежень «Виробник-Агро» спробували перевірити повторно, то ревізорів просто не впустили.
Суд визнав недопустимими ключові докази обвинувачення, вилучені за результатами обшуку автомобіля податківця. Суд вирішив, що обшук, без доборовільної згоди володільця і власника та без попередньої ухвали суду, проводився незаконно.
Прокуратура намагалась представити цей обшук як невідкладний, пов’язаний із урятування майна і переслідуванням злочинців. Але суд з цим не погодився.
Допитаний як свідок понятий, а також інший обвинувачений, повідомили, що ніякої загрози знищення авто і речей у ньому не було.
Крім того, підозрюваних затримано о 16.40, а обшук машини почали тільки о 22.05. На думку суду, це дозволяє виключити таку підставу для проникнення до транспортного засобу, як переслідування.
Ще за десять днів до затримання слідчий ДБР давав доручення працівникам Вінницького управління ДВП НП провести слідчі дії і встановити автотранспорт фігурантів. За шість днів до викриття слідчому надіслано інформацію, що податківець їздить на машині Opel, зареєстрованій на його дружину.
Тобто слідчий ДБР попередньо збирав інформацію і, очевидно, ретельно готувався до завершального етапу операції із викриття корупційного злочину, оскільки ще за 6 днів до затримання мав дані про автівку, якою користується податківець. Тому суд вважає, що слідчий мав заздалегідь подбати про судову ухвалу на обшук.
Вважаючи обшук незаконним, суд визнав недопустимими як доказ і гроші, які передавались як хабар, а також інші вилучені речі.
Під питанням опинилась і почеркознавча експертиза, яка проводилась по примірнику акта перевірки з портфеля податківця. Однак для неї суд зробив виняток із правила «плодів отруєного дерева», оскільки аналогічний примірник акта видав правоохоронцям заявник. «Відомості, які зафіксовано у недопустимих доказах, що були об’єктами дослідження, отримані додатково з інших джерел доказування, які надані суду та є допустимими», — написано у вироку.
Втім, обвинувачення у підробленні підпису ревізора суд також визнав недоведеним. Експертиза показала, що підпис виконаний не тою особою, але визначити, що підпис підробив саме обвинувачений виявилось неможливим «через недостатність у зразках ознак для встановлення або заперечення тотожності їх виконавця в будь-якій (категоричній або ймовірній) формі».
Чоловік, від імені якого начебто підроблявся підпис, стверджував, що підписував раніше такий акт і результати перевірки там зазначено правильні. Підписи на документах видаються схожими на його, але він не певний, чи саме він їх поставив, буває, що розписується так, що потім не може ідентифікувати власний підпис.
Оскільки обвинувачені заперечували факт отримання хабара, то суд, посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі «Берлізев проти України», відмовився аналізувати доводи захисту щодо провокації. Захист проти провокації передбачає, що особа визнає скоєння діяння, але стверджує, що це сталося внаслідок підбурювання з боку поліції.
Водночас суд зазначив, що доводи захисту щодо штучного створення доказів можуть перевірятися і досліджуватися в рамках іншого кримінального провадження.
Суд виправдав обох податківців за недоведеністю скоєння ними злочину і за відсутністю події злочину.
22
0
20
20
