Велика палата Верховного суду оприлюднила рішення, яке має поставити крапку в суперечці між суддею Хмельницького окружного адміністративного суду Іриною Козачок та Кваліфікаційно-дисциплінарною комісію адвокатури Хмельницької області.
Козачок працює на посаді судді з 2012 року. У липні 2016 вона подала документи до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області для складення іспиту і отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Однак після успішного складення іспиту та проходження стажування КДКА відмовила судді у видачі свідоцтва.
З 10 лютого 2017 у судді Козачок закінчилися повноваження, тому що закінчився її п’ятирічний строк повноважень. Раніше судді вперше призначалися на посаду лише на 5 років, а потім очікували, щоб президент призначив їх на посаду безстроково. На практиці президент зволікав із такими призначеннями і судді роками залишалися на посадах без повноважень, не розглядаючи справи, але отримуючи зарплату… Лише у 2016 парламент проголосував зміни до Конституції, щоб у подальшому судді призначалися виключно безстроково.
Але суддя Козачок подавала документи для здобуття статусу адвоката ще коли мала повноваження судді. Зрештою, навіть після закінчення строку повноважень вона залишалася у штаті суду і мала суддівську зарплату. І не планувала покидати цю сферу, тому що у грудні 2018 таки була призначена президентом на посаду судді безстроково і продовжує здійснювати правосуддя по сьогодні.
Посвідчення адвоката суддя хотіла отримати за принципом: щоби було, якщо закон не забороняє його мати.
Спочатку, у травні 2017, КДКА області навіть виготовила для Козачок посвідчення і призначила дату складання присяги. Але у день приведення до присяги попереднє рішення скасували і посвідчення адвоката Козачок знищили.
Суддя почала відстоювати своє право в суді.
Тернопільський окружний адміністративний суд у липні 2017 року в позові Козачок відмовив. Міркування були такі, що перебування особи на посаді судді є несумісними із зайняттям адвокатською діяльністю, а тому суддя не може набувати статус адвоката, який нерозривно пов’язаний із такою діяльністю.
Суддя з цим не погоджувалась, кажучи, що чинне законодавство не обмежує право суддів на отримання адвокатського свідоцтва.
Львівський апеляційний адміністративний у листопаді 2017-го позовні вимоги судді задовольнив частково. Суд зобов’язав Раду адвокатів Хмельницької області прийняти в судді присягу адвоката і видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Суд вважав, що обставини несумісності усуваються, якщо суддя-адвокат у триденний строк подає до ради адвокатів регіону заяву про зупинення адвокатської діяльності.
Свої моральні страждання через відмову у видачі свідоцтва суддя оцінювала у 25 тисяч гривень, але суд стягувати компенсацію відмовився, не побачивши доказів заподіяння моральної шкоди.
У грудні того ж року Козачок свідоцтво отримала і з’явилась у реєстрі адвокатів, подавши одразу заяву про зупинення адвокатської діяльності, оскільки наразі працює суддею.
Але КДКА паралельно оскаржила до Верховного суду рішення апеляції, яким її зобов’язали видати таке свідоцтво.
В Україні непоодинокі випадки, коли адвокати починали працювати суддями і призупиняли адвокатську діяльність. Але йшлося про адвокатів, які на момент складання іспитів і присяги адвоката суддями не були.
У даній ситуації мова про діючу суддю, яка склала іспит і 6 місяців стажувалася під керівництвом адвоката.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатів доводила в суді, що не могла прийняти присягу в Козачок (діючої судді), оскільки це б автоматично утворювало конфлікт інтересів у розумінні антикорупційного законодавства України. Одночасне перебування особи під дією двох присяг – судді та адвоката – начебто є неможливим, оскільки їх тексти суперечать один одному.
Побачивши у даній справі виключну правову проблему (відсутність сталої судової практики і невизначеність на нормативному рівні) Верховний суд у вересні 2020-го передав її на розгляд Великої палати.
Велика палата дійшла висновку, що претендуючи набути право на зайняття адвокатською діяльністю (складаючи іспити та проходячи стажування), суддя вступає у позапроцесуальні відносини з Радою адвокатів регіону, адвокатською спільнотою.
Комітетом Міністрів Ради Європи створено Консультативну раду європейських суддів (далі – КРЄС), яка ухвалює висновки щодо принципів та правил поведінки суддів.
Стандарти взаємодії суддів та адвокатів, запроваджені КРЄС, допускають можливість стажування суддів у юридичних фірмах та адвокатів у судах з метою взаєморозуміння між двома професіями. Саме таку мету мають переслідувати судді й адвокати, перебуваючи кожен у своєму статусі.
На думку Великої Палати Верховного Суду, стажування діючої судді протягом шести місяців під керівництвом адвоката з метою отримання адвокатського свідоцтва виходить за межі допустимих сфер відносин між суддями та адвокатами. Але це не поширюється на осіб, звільнених з посади судді, в тому числі за заявою про відставку.
Хоча чинне законодавство України не містить конкретно визначеної заборони діючим суддям складати кваліфікаційний іспит та проходити стажування з метою отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, але участь судді в таких процедурах ставить під сумнів його незалежність та безсторонність.
Більше того, Україна не належить до країн, в яких шляхи суддів та адвокатів не перетинаються та для яких КРЄС рекомендує досягнення взаємопорозуміння між професіями за допомогою стажування. В Україні адвокати за умови усунення обставин несумісності (подачі заяви про припинення адвокатської діяльності) можуть стати суддями.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що практика допуску суддів до кваліфікаційного іспиту та стажування з метою отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є послідовною та суперечить забороні, встановленій в антикорупційному законодавстві.
У своїй позовній заяві суддя Козачок наполягала на тому, що не має наміру поєднувати адвокатську діяльність з перебуванням на посаді судді. Наголошувала що, отримуючи свідоцтво адвоката, лише реалізує своє право на отримання такого свідоцтва і не допускає порушень вимог щодо несумісництва, оскільки не здійснює адвокатську діяльність.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що, отримуючи адвокатське свідоцтво, особа вже стає суб’єктом адвокатської діяльності у розумінні закону про адвокатуру та без укладення договору про надання правової допомоги, без отримання доходу, може у будь-який час надати іншу правову допомогу клієнту.
Верховний суд вважає, що у розумінні закону «Про судоустрій і статус суддів» не можна відокремити мету отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від бажання надавати (платно або безоплатно) правову допомогу. Саме з метою займатись адвокатською діяльністю особа отримує відповідне свідоцтво.
Бажання отримати доступ до професії адвоката, перебуваючи у статусі судді, не виглядає легітимним та суперечить меті антикорупційного законодавства.
Отримавши свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, суддя ставить під сумнів незалежність цих двох інститутів один від одного.
20
0
20
20
