Вінницький районний суд Вінницької області визнав колишнього священнослужителя винним у поширенні матеріалів, що виправдують збройну агресію РФ.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 26 січня.
До повномасштабного вторгнення обвинувачений був настоятелем кількох храмів УПЦ МП на Вінниччині. Із початком повномасштабної війни ці громади перейшли в українське православʼя і чоловік залишився без роботи.
Із копії особової справи заштатного клірика Вінницької єпархії УПЦ вбачається, що останній був нагороджений грамотами УПЦ МП, служив у РПЦ МП з 2016 року, а з 2021 року — в УПЦ МП, але 4 травня 2022-го звільнений за штат з правом переходу в іншу єпархію.
Опинившись без роботи, священник розгорнув активну діяльність в інтернеті.
У російській соцмережі «Вконтакте» він публікував антиукраїнські дописи релігійної спрямованості. 22 вересня 202 він поширив публикацію із групи, що починається реченням: «Сегодня Отечество наше, Русь, историческая Русь проходит через тяжелые испытания. Мы знаем, что происходит на Украине…».
Також у месенджері Telegram він створив спільноту «Приход Святых Царственных Мучеников-Страстотерпцев и Блаженной Матроны Московской», в яку, зокрема дублював публікації з каналу «Пресс-служба Патриарха Московского и всея Руси». Із пояснень обвинуваченого, у групі було 4-5 людей, включаючи його дружині людей, з якими він познайомився на богослужіннях. Назва спільноти — це день його хіротонії, день, коли його посвятили в священники.
24 серпня 2022 року він поширив допис, що починається словами: «Заявление о том, что УПЦ никакого отношение не имела к Московскому Патриархату — это апогей лжи, которая началась робкими ссылками на то, что в регистрационных документах Минюста УПЦ зарегистрировали без приставки МП…».
За висновком експерта, у вищезгаданих матеріалах містяться публічні заклики в непрямій формі до насильницької зміни і повалення конституційного ладу та захоплення державної влади.
У судовому засіданні обвинувачений визнав скоєне у повному обсязі. Суду пояснив, що, начебто, не усвідомлював, що його дії є порушенням законодавства. Водночас розумів, що мережа «Вконтакте» заборонена в Україні і заходив на сайт через програму VPN та створив акаунт, використовуючи дівоче прізвище своєї матері. Про те, що розміщенням дописів може впливати на людей, не розумів, робив пости, щоб їх обговорювати. У «Вконтакте» у нього «в друзях» приблизно 10-20 людей і переважно вони з Росії. Після 2014 року його попросили перевестися в єпархію московського патріархату, щоб не виходити з московського патріархату потрібно було поїхати в Росію і там служити. Він кілька років шукав там місце і знайшов у Пензенській області, на батьківщині свого батька. Після деякого часу служіння він повернувся в Україну, бо у нього там виникли непорозуміння з російським єпископом. У Росії служив менше року.
Обвинувачений розповів, що на сьогодні все ще є священнослужителем, але юридично поза штатом. За місцем свого проживання він проводить молитовні служби для своєї родини. На даний час розуміє, що поширення таких дописів було незаконним, дії Росії та московського патріархату не підтримує. Після спілкування з працівниками СБУ більше ніяких публікацій не робив. Чи згадує у своїх молитвах патріарха московського патріархату обвинувачений суду сказати не може, бо це є молитовне (інтимне) спілкування. За «руській мір» ніяких молитв не читає, бо вважає, що молитва політики не стосується. Кається у вчиненому і визнає, що це було необдумано і безглуздо.
Прокурор у судових дебатах просив врахувати, що обвинувачений, хоч і визнав вину, але під час допиту надав загальні показання, кажучи, що це були необдумані кроки і що він не розумів, що робив, однак злочини скоєні у період активної фази війни в Україні. Тому прокурор вважає, що обвинувачений не розкаявся і не жалкує про вчинене.
Також представник обвинувачення посилався на те, що під час досудового розслідування священник перебував у розшуку і надав медичні документи, які мають ознаки підроблення, що є предметом оцінки в іншому кримінальному провадженні.
Захисник просив для обвинуваченого умовне покарання.
Аналізуючи показання обвинуваченого, суд зауважив, що він не у повній мірі розповідав про всі відомі йому обставини, кажучи, що дещо не памʼятає. Суд не визнав його щире каяття і жодних обставин, які помʼякшують покарання, не побачив. Адже цей чоловік, будучи дорослою людиною, не міг не усвідомлювати подій, які відбуваються в Україні, зокрема, з 24 лютого 2022 року — із початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України.
Суд не знайшов підстав для застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна з огляду на наявність на утриманні обвинуваченого трьох неповнолітніх дітей.
У підсумку священника засудили до 2 років увʼязнення, хоча прокурор просив 3.
У жовтні минулого року цього чоловіка викликали до слідчого на допит, але він не прийшов. Повідомлення про підозру передали його дружині. Більше 10 днів священник перебував у розшуку, поки його не затримали в селі Пултівці Вінницької області. Обвинувачений потім пояснював, що переховуватися не думав, а, нібито, посварився із дружиною, був в емоційно збудженому стані, тому поїхав до Львова, забувши мобільний телефон удома.
22
0
20
20
