Шевченківський суд Києва повернувся до відкритих слухань у справі про теракт під будівлею парламенту.
31 серпня 2015 року Верховна Рада в першому читанні проголосувала президентський законопроект про внесення зміни до Конституції у частині децентралізації — про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Під парламентом сталися сутички і від пожбуреної у натовп бойової гранати загинули четверо нацгвардійців.
Гранату, за версією слідства, кинув 21-річний боєць батальйону «Січ» Ігор Гуменюк. Його ровесник, боєць добровольчого батальйону «Карпатська Січ», Сергій Крайняк начебто запалив димову шашку, щоб відволікти людей і допомогти Гуменюку зробити вибух.
У січні 2018 суд ухвалив проводити розгляд у закритому режимі на прохання потерпілих, від яких надійшла письмова заява, що присутні у судовому засіданні особи висловлюють погрози та образи щодо них та їх покійних синів. Відтак було прийнято рішення, що в залі залишаться тільки учасники процесу: прокурори, обвинувачені, адвокати, потерпілі та їх представники.
Але оскільки нічого таємного в засіданнях не відбувалося, то організували відеотрансляцію в мережу інтернет. Однак 4 лютого 2022-го з технічних причин суд не зміг забезпечити трансляцію і прийняв рішення повернутися до відкритих слухань.
ЗАПОБІЖНИЙ ЗАХІД ЯК ПОКАРАННЯ
6 років і 5 місяців під вартою без вироку утримується Ігор Гуменюк.
Прокурор Сергій Герасим всі ці роки називає ті самі ризики: ухилення від суду і можливе скоєння нового злочину. Раніше при затриманні у Гуменюка вилучили невикористану бойову гранату.
Потерпілі за найсуворіший запобіжний захід. «Чотири смерті, чотири нацгвардійці, в тому числі, наша дитина, — каже мати загиблого. — Хай понесе заслужене покарання».
Адвокат Олександр Свиридовський зауважує, що потерпілі ототожнюють запобіжний захід із покаранням. На його думку, прокурор не має жодних доказів на підтвердження ризиків. Суду надавали характеристику із СІЗО, де Гуменюк виключно позитивно характеризується.
Живий приклад — обвинувачений Крайняк, якого суд звільнив у травні минулого року після більше 4,5 років у СІЗО. Тепер хлопець взагалі не має ніякого запобіжного заходу, але не втік і прибуває на засідання.
Свиридовський в черговий раз передав суду клопотання про зміну запобіжного заходу для Гуменюка з численними посиланнями на рішення ЄСПЛ.
У випадку засудження до обвинувачених буде застосовано норму про один день у СІЗО за два дні позбавлення волі (так званий “закон Савченко”).
В останньому засіданні 10 лютого Гуменюка намагалися взяти на поруки четверо осіб, серед яких колишній нардеп-”свободівець” Андрій Іллєнко.
«Жахлива ситуація, загинули невинні люди… Але, на мій погляд, час, який перебуває Ігор в ув’язненні, більш ніж достатній, щоб встановити абсолютно всі обставини і визначити винуватість чи невинуватість людини», — сказав Іллєнко.
Інший поручитель — ексдепутат Київради від «Свободи» Володимир Назаренко, військовий побратим Гуменюка, учасник АТО. «Знаю з дуже порядної сторони, він є патріотом, зробив все, щоб захищати нашу державу (Гуменюк і Крайняк мають статус учасника бойових дій за участь в АТО — ред.)… Він ніколи не міг би вчинити тих злочинів, які йому інкримінують… Навпаки те, що він поїхав на фронт, показує, що він бажає охороняти мир та спокій наших громадян…», — повідомив Назаренко.
Однак суд вкотре продовжив тримання Гуменюка під вартою на 2 місяці.
ВІДЕОЗАПИС ЯК ДОКАЗ
У засіданні 10 лютого досліджувалося відео «Вибух бойової гранати під ВР і поранення міліціонера в штатському».
«Крайняк біжить з цією димовою шашкою. Ось Гуменюк, згідно висновку експертизи… Він зараз дивиться в сторону і кидає… На відео навіть видно саму гранату», — коментує відео прокурор Герасим.
Запис невідомого автора, зроблений з вікна другого поверху будівлі парламенту, слідчий виявив на платформі YouTube. У матеріалах справи він такий не один.
Є відео цих подій різних авторів та з різних ракурсів. Однак саме останнє використали для портретної експертизи, яка встановила, що гранату кидав Гуменюк.
Адвокат Свиридовський каже, що якість відео не дозволяє ідентифікувати особу.
Захисник нагадав, що в суді вже дивилися подібне відео, відзняте кореспондентом «Радіо Свобода», імовірно, на більш професійну техніку. Але чомусь не воно, а аматорське відео з телефона, стало об’єктом експертизи. Свиридовський переконаний, що автора запису можна було знайти, адже на YouTube чи в соцмережах необхідна реєстрація.
«Суд втретє дивиться те саме відео, яке нічого не змінює ні в ракурсі, ні в подіях, — зазначив адвокат Олександр Заруцький. — Навіть я у контактних лінзах і поверх вдягаючи окуляри не бачу того, що описує прокурор… Експертиза потретна сказала, що встановити категорично, чи на відео зафіксований, зокрема, мій підзахисний [Крайняк] — неможливо».
СВІДОК ІВАНОВ
Прокурор надав протокол пред’явлення особи до впізнання. Деякий громадянин Іванов Володимир Іванович 31 серпня 2015 року проходив вулицею Грушевського біля Верховної Ради, де відбувався мітинг. Свідок помітив хлопця 20-25 років, який кинув у натовп предмет, схожий на гранату. Прослідувавши за ним, Іванов добре запам’ятав зовнішність. Чоловік впізнав Гуменюка на фотознімку: за формою голови, носа, кольором волосся, тощо.
Так само Іванов ідентифікував Крайняка як чоловіка, котрий кинув димову шашку, відвертаючи увагу натовпу.
«Як особа могла йти по вулиці Грушевського на відстані десь 150-200 метрів і побачила в натовпі?!», — дивується захисник. На його думку, свідок — агент правоохоронних органів і прізвище його не Іванов, хоча документів на підтвердження цього в матеріалах справи нема.
Іванов також брав участь у слідчому експерименті на площі Конституції. Чоловік розповів, що 31 серпня 2015-го біля парламенту відбувався мітинг, учасники якого кидали в правоохоронців димові шашки і петарди. Він пояснив, що звернув увагу на двох молодиків, які брали в цьому активну участь. Свідок вказав місця, де по відношенню до нього стояли Гуменюк та Крайняк. На дані позиції помістили статистів. Гуменюк, за словами свідка, був невисокого зросту в темно-зеленій футболці, чорних шортах із червоними вставками по боках і довжиною трохи нижче коліна, на голові чорна кепка з ґудзиками по боках. При собі хлопець мав рюкзак і на обличчі — медичну пов’язку. Крайняк був вищий, носив чорну футболку, військові черевики, обличчя прикривав хустинкою у чорно-білу клітинку, мав сонцезахисні окуляри і рюкзак, з якого діставав димові шашки.
Іванов помітив, як Гуменюк нібито кинув у бік правоохоронців предмет циліндричної форми, значно менший за димові шашки, після чого пролунав гучніший вибух і було багато постраждалих. Свідок розповів, що Гуменюк відбіг, присів біля куща, відкрив рюкзак і змінив футболку, зняв медичну пов’язку й попрямував до пам’ятника Ватутіну. Там до нього підійшов Крайняк, спустивши з обличчя хустину. Іванов розповів, що одразу звернувся до працівників поліції і повідомив про причетність двох хлопців до подій на площі Конституції. Далі правоохоронці почали переслідувати цих осіб у Маріїнському парку.
«Треба було перевірити, як він міг побачити. Він впізнає за волоссям, формою носа, хоча зазначає, що були в масках. Вбачається, що взагалі слідкував. Напевне, це був оперативний працівник, який з самого початку і до кінця здійснював відеофіксацію, проте нам не надано жодних доказів, — реагував адвокат Свиридовський. — За відсутності натовпу як можна проводити відтворення?! Тут є явні ознаки недостовірності, недопустимості».
Ще один слідчий експеримент біля пам’ятника генералу Ватутіну проводився за участі свідків Шевченка і Миколаєнка, який були оперативними працівниками поліції. Свідки пояснили, що близько 13.40 почули вибух, який відрізнявся від звуків піротехніки, оскільки був більш гучним і потужним. Шевченко з Миколаєнком стояли на алеї, що є входом до Маріїнського парку, і поблизу знаходились ще кілька поліцейських, до яких підійшов чоловік (свідок Іванов — ред.) і сказав, що бачив, хто кинув гранату в правоохоронців на площі Конституції, і що зараз ця особа зі спільником пересувається Маріїнським парком у бік станції метро «Арсенальна». Свідок Іванов пояснив поліцейським, що гранату кидав нижчий хлопець. Шевченко і Миколаєнко почали наздоганяти і побачили, як на вулиці Грушевського 34/1 товариші розсталися: Гуменюк пішов на метро, а Крайняк — у напрямку Кріпосного провулку.
Біля каси метрополітену на станції «Арсенальна» до Гуменюка підійшли троє працівників поліції у форменому одязі, яким він показав документ. Хлопця запросили до пункту поліції праворуч від входу до метро.
«Незрозумілий свідок [Іванов], який у натовпі величезної кількості народу, задимлення, де всі кидали димові шашки, пакети, відбувались бійки… Він як рентгеном побачив через натовп, запам’ятав всі риси обличчя і, більше того, повідомив це оперативним працівникам… Це штучно створений доказ. Не міг він бачити і запам’ятати цих осіб», — прокоментував адвокат Свиридовський.
Обвинувачений Крайняк повідомив, що йому не дали ознайомитися з цими доказами, тому він не має що сказати суду. Гуменюк також висловитися не захотів.
У свою чергу, адвокат Заруцький анонсував, що заявить суду відвід з огляду на прийняті ним рішення щодо дослідження доказів. Захист неодноразово заявляв, що суд «не дає їм докази» і фактично «перейшов до письмового провадження», а їхня участь у процесі є формальною.
***
10 лютого суд планував проводити засідання із 12 години і «до упору». Та за 2,5 години виявилося, що в прокурора закінчилися докази. Точніше кажучи, останню партію він планує доставити наступного тижня.
Суд запропонував змінити порядок і допитати потерпілих — родичів загиблих. Однак ті виявилися неготовими.
Прокурор сказав, що, оскільки письмові докази закінчуються, то в найближче засідання він вже може привести перших свідків.
Окрім загиблих є інші постраждалі від вибуху гранати, які залишились живі. У попередніх засіданнях говорилося, що у справі 144 потерпілих і кількасот свідків.
Наступного тижня з 14 по 18 лютого засідання планують проводити щодня о 14 годині.
Додано: через хворобу одного з захисників всі засідання 14-18 лютого скасували.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
20
0
20
20
