Колишнього начальника поліції громадської безпеки Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області визнали невинуватим у хабарництві.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 1 серпня.

За матеріалами справи, в червні 2012-го поліцейський, сидячи в машині, отримав від підприємця 4000 гривень за прикриття торгівлі харчовими продуктами і цигарками у невстановлених місцях. Приблизно через місяць він нібито одержав ще 6000 гривень і був затриманий.

У судовому засіданні колишній правоохоронць просив його виправдати і переконував, що це була провокація хабара з боку співробітника Управління внутрішньої безпеки в Харківській області ДВБ МВС, який був куратором його райвідділу. Пояснював, що співробітник внутрішньої безпеки попросив допомогти його знайомому — тому самому підприємцю.  

Останній консультувався у нього щодо торгівельної діяльності, але нічого не платив.

З бардачка автомобіля обвинуваченого вилучили 6000 гривень, але він стверджує, що не брав їх і ці гроші йому підкинули. Під час затримання певний час був вільний доступ до автомобіля. Сліди люмінесцентної фарби на одному з пальців пояснює тим, що з підприємцем обмінявся рукостисканням. А ще, коли його затримали, то прискали в обличчя газовим балончиком, тому він нічого не бачив і потім витирав обличчя серветками, які також могли бути з люмінесцентною речовиною, або коли надівали кайданки, також могли помітити йому руки.

Дії поліцейського кваліфікували як одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище (ч.3 ст.368 КК).

У 2014-му Київський райсуд Харкова визнав провину доведеною і призначив 5 років увʼязнення. Однак потім цей вирок скасували і справа слухалась повторно.

У 2016-му суд знову визнав експоліцейського винуватим, але помʼякшив кваліфікацію до шахрайства і зловживання службовим становищем (ч.1 ст.190, ч.1 ст.364 КК). За сукупністю злочинів покарання склало 3 роки обмеження волі із штрафом у 8500 гривень. І водночас засуджений звільнявся від відбування покарання за амністією. Проте згодом і цей вирок за скаргою прокурора скасували.

Коли справа слухалася тим же судом утретє, підприємець, котрий був заявником і головним свідком вже помер. Тому в засіданні дослілили його показання під час попереднього розгляду. 

У 2014-му цей чоловік розповідав, що звертався до відділку поліції щодо торгівлі овочами. Черговий направив його до керівництва. Поліцейський погодився, щоб він торгував у недозволеному  місці, якщо буде платити у місяць спочатку 2 тис. грн.,  потім 4 тисячі. Коли, плата стала більше 4 тисяч, він звернувся за заявою про злочин.

У матеріалах справи міститься заява до УВБ в Харківській області, в якій громадянин просить перевірити законність дій працівників Дзержинського відділу поліції, які заважають йому торгувати.

Суд вважає, що ця заява не відповідає вимогам КПК 1960 року. Зокрема не вказана посадова особа, яка відібрала заяву, не складено відповідного протоколу, заявник не був попереджений про кримінальну відповідальність за неправдивий донос. Тому виключається можливість використання такої заяви як допустимого джерела доказу.

Крім того, суд вирішив, що оперативно-розшукова діяльність у цій справі здійснювалась оперативними працівниками УВБ в Харківській області незаконно, оскільки в матеріалах справи відсутня постанова начальника органу внутрішніх справ про заведення оперативно-розшукової справи відносно обвинуваченого.

Через такі порушення суд не зміг встановити, чи дійсно була заведена оперативно-розшукова справа, а якщо і була заведена, то чи були наявні законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів.

Усі докази, отримані у рамках оперативно-розшукової справи, визнані недопустимими.

У судовому засіданні обвинувачений пояснив, що відбулося силове затримання, лобове скло його авто розбили правоохоронці, вказані як поняті у протоколі огляду, на нього наділи кайданки, бризнули балончиком у очі, поклали на землю у наручниках.

Із фото та відео огляду місця події вбачається, що автомобіль справді був із розбитим лобовим склом. Обвинувачений витирає очі та обличчя серветками, в нього червоні очі.

Видно, що дверцята з боку пасажира під час огляду місця події відкриті, біля автомобіля багато незнайомців. 

Тобто незадовго до обшуку справді існував неконтрольований доступ невизначеного кола осіб, в тому числі з числа співробітників правоохоронних органів, до автомобіля обвиуваченого, де були виявлені грошові кошти.

Суд дійшов висновку, що протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки слідчу дію проведено з істотним порушенням вимог процесуального закону та без згоди особи, яка була фактично затримана і була власником автомобіля.

Після огляду машини, під час якого вилучено гроші, прокурор чи слідчий не звернулися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на проведення обшуку.

Крім того, суд вваєає, що в діях правоохоронних органів були ознаки провокації.

Із матеріалів справи відомо, що майже за рік до подачі заяви про злочин, яка стала приводом до порушення кримінальної справи, стосовно обвинуваченого вже було заведено оперативно-розшукову справу. Це, на думку суду, свідчить про певну зацікавленість правоохоронних органів до обвинуваченого.

За поясненнями в судовому засіданні вдови заявника, її покійний чоловік був безробітний, чим заробляв на життя їй невідомо, вона особисто ніколи не нічим не торгувала. Одного разу чоловік їй сказав, що треба поставити торгову точку, бо його в поліції попросили це зробити.

Відсутні будь-які дані, що заявник вів торгову дільність на території Дзержинського району міста Харкова, що є зоною відповідальності обвинуваченого.

Із роздруківки телефонних дзвінків вбачається, що в травні-липні 2012 року заявник багато разів спілкувався із оперативним працівником управління внутрішньої безпеки поліції, а потім прийняв його заяву про злочин та проводив оперативно-технічні заходи відносно обвинуваченого.

Беруться до уваги і пояснення обвинуваченого про те, що цього чоловіка для консультації до нього направив саме оперативник УВБ і в його телефонній книзі контакт записаний саме як «від N».

Дії заявника, на думку суду, мали активний пошуковий і навʼязливий характер, спрямований на надання неправомірної вигоди, саме він був ініціатором зустрічей з обвинуваченим.

Така поведінка з урахуванням телефонних зʼєднань дає підстави вважати, що мала місце провокація.

Водночас не надано доказів, що обвинувачений давав будь-кому із підлеглих вказівки щодо дільності цього підприємця.

Суд постановив колишнього поліцейського виправдати за відсутністью в його діях складу даного кримінального правопорушення.

21

0

20

20