У четвер, 2 грудня, судді і присяжні Шевченківського суду винесли вирок у справі про пособництво у вбивстві російського політика Дениса Вороненкова, який перед смертю емігрував в Україну і отримав українське громадянство.
Правоохоронці запропонували ієрархічну схему, на чолі якої були російські спецслужби, які доручили ораганізацію виконання злочину колишньому чоловікові дружини Вороненкова — кримінальному авторитету Владіміру Тюріну, який, у свою чергу, залучив співучасників в Україні.
Але верхівка піраміди так і залишилась недосяжною для правоохоронців. Причетність російських спецслужби і персонально Тюріна поки що не підтверджується доказами, а звучить скоріше як гіпотеза. Тим більше, що вдова Вороненкова, яка першою стала обвинувачем Тюріна, потім змінила свою позицію, що призвело до скасування йому підозри. Більше про це та версії слідства можна прочитати у попередньому матеріалі.
Втім непритягнення замовників і організаторів насправді не є однозначною поразкою розслідування. Власне, на це і вказує вирок.
Суд ухопився за кілера Павла Паршова — його вина у вбивстві очевидна і не заперечується. Щоправда, під час нападу його смертельно поранив охоронець Вороненкова. Відтак, на радість замовникам, він уже ніколи не заговорить. Однак причетність інших співучасників можна довести через їх зв’язок із Паршовим.
Ярослав Левенець, який вважається одним із виконавців, приїхав до Києва за два дні до злочину. Згодом під час обшуку в квартирі на вулиці Трьохсвятительській, де тимчасово проживав Левенець, знайдено його квиток на поїзд зі станції П’ятихатки 21 березня.
Камери відеоспостереження під’їзду фіксували, що цією квартирою в цей же час користувався виконавець вбивства Паршов. Відомо, що Левенець і Паршов були знайомі, зокрема, служили в АТО у складі добровольчого батальйону «Донбас». Також на Донеччині добровольцем «Правого сектору» воював і Тарасенко на прізвисько «Фізрук». Ще одна спільна риса всіх трьох — проблеми з правоохоронними органами. Зокрема, Паршов і Левенець підозрювалися у фіктивному підприємництві і відмиванні грошей. Тарасенка з 2016-го судять у Новомосковському суді Дніпропетровської області за низку злочинів, у тому числі грабіж, крадіжку і хуліганство.
У день вбивства о 6.46 ранку Тарасенко прибув на центральний столичний автовокзал. Там його зустрічає Левенець. Це все знімають зовнішні камери відеоспостереження.
З метою конспірації чоловіки ідуть на відстані кількох метрів один від одного і сідають в сірий «Део Ланос». У подальшому ця машина фіксується камерами на вулицях Києва. За словами Тарасенка, Левенець попросив його сісти за кермо.
О 9.20 камери вже фіксують спільне пересування Левенця і кілера Паршова на відстані 5-7 метрів один від одного.
На перехресті вулиць Сагайдачного та Ігорівської Паршов перейшов на правий бік вулиці, а Левенець залишився на лівій стороні і спостерігав за обстановкою і тим, як Паршов сідає в машину, за кермом якої має бути Тарасенко.
Після 10 години авто з’являється на бульварі Шевченка. Об 11.27 з машини виходить кілер Паршов і вбиває Вороненкова, а сірий «Ланос» об 11.30 рушає з місця злочину і їде на Хрещатик, далі фіксується на Південному мосту, в районі Харківської площі, на трасі Київ-Харків, потім у Полтавській області.
У подальшому за місцем проживання свідка Лебедя в селі Черешки на Дніпропетровщині виявлено численні елементи автомобіля «Део Ланос». Господар пояснив правоохоронцям, що в квітні 2017 року Тарасенко привіз йому машину без документів і сказав розібрати на запчастини. Не знайшовся ідентифікаційний номер машини, а її елементи мали сліди загорання, що могло вказувати про спробу спалення
Переконуючи, що Лебедю віддана не машина, якою він їздив по Києву, а його власна, Тарасенко не надав ніяких підтверджуючих документів.
Слідчі встановили попереднього власника автомобіля, який у березні 2017-го продав його, давши оголошення в інтернет. Чоловік розповів, що покупець не показав ніяких документів і назвав неіснуючу адресу свого проживання. Він як таксист знав, що такого номеру будинку не існує, але не став акцентувати на цьому увагу. За деякими відмітинами на бампері він впізнав продану машину.
Суд робить висновок, що доводи Тарасенка на свій захист є непереконливими та нелогічними.
«Всі учасники злочину — Тарасенко, Левенець, Паршов — 23 березня 2017 року, у день вчинення вбивства Вороненкова, вживали заходів конспірації… Не користувалися мобільними телефонами, перебуваючи на вулиці, не наближались один до одного, трималися на певній відстані, користувалися автомобілем, який був оформлений на підставну особу… Вказані обставини свідчать про узгодженість їх дій», — зачитав головуючий суддя Циктіч.
За версією самого Тарасенка він приїхав з Павлограда до Києва, щоб домовитися з Левенцем про створення всеукраїнської громадської організації. Але вже за кілька годин покидає столицю через малозрозумілий конфлікт із Паршовим, нібито залишаючи йому авто, за кермо якого його посадив Левенець. При цьому Тарасенко Левенця про свій від’їзд взагалі не повідомляє і добирається додому попуткою. На думку суду, Тарасенко знав, куди вирушав кілер Паршов, коли покидав машину.
Суд вважає, що провина Тарасенка доведена поза розумним сумнівом і призначає йому 12 років ув’язнення, як і просив прокурор.
Один із охоронців Вороненкова розповів суду, що якийсь незнайомець фотографував автомобіль, яким пересувався політик. Також він помічав сірий «Ланос», який стежив за колишнім депутатом, але номер його не запам’ятав, а Лося не бачив. Інший охоронець на прізвище Стрельцов супроводжував Вороненкова 21 березня (за два дні до вбивства) і того дня він помітив, що за політиком стежить хлопець у сірому спортивному костюмі і червоних кросівках (таке взуття мав кілер Паршов).
Охоронці Вороненкова сказали, що бачили Лося у дворі будинку, але він не викликав підозр своєю поведінкою і його сприймали як охоронця одного з мешканців будинку, а саме Василенка.
Проаналізувавши докази і показання свідків, суд дійшов висновку, що обвинувачений Лось до вбивства жодного відношення не має. Суд приймає ту версію, що Юрій Василенко у березні 2017-го найняв харків’янина своїм охоронцем, пообіцявши житло і 1000 гривень платні на день. Василенка і Паршова Лось не знає.
Камери відеоспостереження в ЖК «Діамант» також не підтверджують, що Лось слідкував за загиблим.
Оскільки в справі фігурує багато інших підозрюваних, а також невстановлених осіб, суд розпорядився, щоб докази були збережені.
***
Почувши вердикт суду, Тарасенко широко посміхається до виправданого Лося. Коли судді вийшли із залу скляний бокс оточили журналісти, а також товариші обвинувачених, які прийшли їх підтримати.
Хтось із знайомих запитував Тарасенка, чи вплинула на вирок «відсутність адвоката». У грудні минулого року обвинувачений розірвав договір із захисником Владом Добошем, оскільки не мав коштів для оплати його послуг. Після цього суд кілька разів залучав Тарасенку адвокатів із Центру безоплатної правової допомоги, але обвинувачений хотів приватного. Зрештою, він уклав договір з адвокатом Мариною Ващенко, яка говорила, що вона від Української республіканської партії.
Засідання понад пів року зривалися і здебільшого саме через неявку нового адвоката. У свою чергу, Ващенко скаржилась, що їй не дають доступу до матеріалів, суд проявляє упередженість і заявляла йому відвід просто перед дебатами. Зрештою, у своїй дебатній промові Ващенко висловилася досить коротко, кажучи, що не мала доступу до всіх матеріалів справи.
У вироку суд передбачив, що тримання під вартою з 15 по 20 червня 2017-го буде враховано у термін позбавлення волі як один день за два. Зауважимо, що є позиція Великої палати Верховного суду з цього питання (постанова № 663/537/17), що має подвоюватися весь термін попереднього ув’язнення у разі, коли злочин скоєно у період дії «закону Савченко».
Лось і Тарасенко, які останні чотири роки удвох утримувалися під вартою, обійнялися на прощання.
Лось закинув рюкзак на плече. Конвоїр відчинив “клітку” і випустив його. Поки вирок не набув законної сили він має обов’язок з’являтися до суду за першою вимогою. Прокуратура вже пообіцяла оскаржувати виправдання Лося як необґрунтоване.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
