Шевченківський суд Києва 3 листопада допитав Віталія Сергєєва, який перебував у близьких стосунках з убитою Іриною Ноздровською і в пресі його навіть називали її нареченим.
Чоловік працює в Автобазі управління справами Апарату Верховної ради.
Сергєєв розповів, що вони з покійною підтримували зв’язок близько 6 місяців, а з серпня 2017-го їх стосунки стали на паузу. Він лише зрідка дзвонив Ірині. У день її зникнення близько 13 години вкотре зателефонував і запропонував надіслати їй 100 доларів, оскільки в той час у Ноздровської начебто були матеріальні труднощі.
Ввечері, коли рідня жінки заявила про її зникнення, Сергєєв зі своїм татом, а також батьком Ноздровської сіли в машину і об’їжджали село.
Сергєєв стверджує, що близько опівночі бачив підозрілий коричневий автомобіль Reno біля будинку Россошанських. Коли вони проїздили повз, то незнайомець, який стояв поряд з автівкою, начебто шось поклав у багажник, закрив його і світло погасло.
Як розповів свідок, вони під’їхали до тої самої автобусної зупинки, де, за версією слідства, пару годин тому стався напад і вбивство. Однак нічого підозрілого не помітили: «Посмотрел, никого у магазина. Лампочка одна светится».
Ще у вечір зникнення Ірини її дочці написав деякий Андрій Хілько, який уже знав, що її мати зникла, і запропонував зустрітися. Із цим чоловіком Ноздровська почала контактувати за кілька місяців до вбивства. Наступного дня на зустріч дочка зниклої жінки пішла із Сергєєвим.
«У меня есть предположение, что она сейчас жива. Надо не тянуть время. Это связано с госзакупками. Кто-то что-то от нее хочет… У меня есть связи, есть знакомые. Донесли, что она еще жива. Это связано с тендерами. Нам надо поторопиться», — передав свідок слова Хілька. Співрозмовник запропонував їхати і подавати заяву про зникнення у Печерський відділок поліції, хоча таку заяву вже зареєстрували у Вишгороді, але Хилько все одно сказав, що треба.
Але під відділком поліції Сергєєв з Анастасією Ноздровською передумали заходити в приміщення і вернулися в село. Наступного дня Хілько продовжував писати дочці Ноздровської і пропонувати версії.
31 грудня під вечір Сергєєв з батьками Ноздровської та сусідом ще раз об’їхав село, оглянули також закинуту ферму, але нічого не знайшли. Коли Сергєєв заганяв машину на подвір’я, то дивакуватий сусід Дуняків (батьків Ноздровської) заявив щось на кшталт: «Ищете — не найдете. Найдете на кладбище или в мусорнике».
Наступного дня, 1 січня, вирішено оглянути територію довкола села, поділивши її на сектори. Волонтери зібралися біля магазину, щоб розбитися на групи. Як пригадує Сергєєв, прибуло багато людей, зокрема, голова профспілки МВС і колишній радник міністра Авакова Ілля Кива з групою осіб в чорних масках. Поки Сергєєв пояснював людям, що де знаходиться, надійшла інформація, що Іри більше немає. Хтось закричав, заплакав. Сергєєв побіг пішки через село.
— Полиция не пустила… Я питаю поліцію: «Кесарево єсть?» — «Это не ваше дело». Чувства были очень тяжелые в этот момент», — пригадував свідок.
До чоловіка одразу підійшов слідчий і запропонував поїхати з ним у Вишгородський відділок поліції і «все розповісти».
На місці начальник відділку Бежук одразу взяв у Сергєєва його телефон і кудись вийшов.
Перші дві-три години чоловік розповідав правоохоронцям хто є хто в цій історії — про друзів і сусідів вбитої, тощо. Поступово в кімнаті збиралося все більше людей. Один поліцейський прийшов «з комп’ютером» — пізніше з’ясувалося, що це поліграф. Сергєєва запитували про Россошанського, чи вірить він, що та сім’я могла вбити Ірину. Також свідок повідомив поліції про конфлікт Ноздровської з нардепом Антоном Яценком щодо тендерів.
Далі поліцейські запропонували Сергєєву «стандартну процедуру» — поліграф проходиш і їдеш додому. Перевірка тривала 30-40 хвилин.
— Поотвечал. Убивал? — Не убивал… А потом ця людина, що слєдоватєль… Єслі я не ошибаюся, єсть на допиті Юрія Вікторовича [Россошанського], каже: «Ну вот смотри, полиграф указывает, что это ты сделал». А у меня мобилизационный характер… Опа! Все, маска с лица слетела. Говорю: я не понял, вы мне обвинение предъявлять будете? На какой основе?. «Да вот посмотрел, у тебя все бъет, полиграф показывает»… Как раз в это время Бежук, который с группой следователей отлучились из этого кабинета, возвращается и говорит: «Нет, не он. Вот камеры». Вони їздили до мене додому шукати, туда в Київ, у нас камери в під’їді якраз були. Я ж расказывал, где я был в тот вечер. У нас 29 числа в 16 часов закончилось рабочее время в Автобазе… Я часа в 4-5 еще крутился на Ленинградской площаде, у себя, на районе, телефон себе искал. Они поехали и знайшли это все. Получалась такая картина, что мені нічого не пред’являють официально, но говорят, что это я сделал, что я ее убил. А Бежук вернулся и говорит: вот у него алиби, там не был. Но тут врывается мій батько, пропустили его, с адвокатом… Эти следователи, что с Киева, сразу так немножко присели: «Ты иди давай», — розповів Сергєєв.
Згодом, відповідаючи на запитання адвоката, свідок уточнив, що поліцейський, який говорив йому, що поліграф підтверджує його вину, є на відео, коли Россошанський зізнається у вбивстві.
«Видео там, где Юрий сознается, что он совершил убийство. Он говорил: «Я Вас понимаю, Юрий Викторович». Вот эта людина була», — додав Сергєєв.
У судових засіданнях досліджувалися два подібні відео — вечір 7 січня 2018-го, коли з Россошанським спілкувалися Андрій Нєбитов (теперішній начальник поліції Київської області) і Сергій Тіхонов (на той час — начальник Департаменту карного розшуку Нацполіції). Інше відео — ранок 8 січня, коли був лише Тіхонов. Свідок каже, що це один із них.
— Следователи эти киевские задавали питання типа: «Любили ли вы случайный секс в кустах». Я говорю: нет, такого быть не может, мы люди нормальные… А они все эту версию крутят и крутят: «А у вас такого не было, таких порывов не было?».
Поліцейські вилучили у Віталія ніж.
— Ножик хозяйственный у меня все время был на поясе. В селах ездить без ножа страшно… Места темные, люди дикие. Сами кто там был, знает. По ночам. С Киева приезжаешь — ух, жуть берет просто, — пояснював він.
Раніше на допиті Сергєєв розповів слідчим, що Ноздровська вела якусь земельну справу і розраховувала на винагороду. У протоколі написано, що начебто йшлося про заробіток у 100 тисяч доларів.
Свідок сказав, що насправді сума була 10 тисяч і Ноздровська вступила у справу щодо захисту фермера Безреброго, який мав судовий спір за землю — понад 4 гектари в Черкаській області.
Присяжний Горинський сказав, що 29 грудня 2017-го близько 18 години на телефон Ноздровської був дзвінок від Сергєєва, та сам він цього не пригадує. Свідок каже, що, дізнавшись про зникнення жінки, справді багато дзвонив їй, але з іншого номера. Присяжний Горинський повідомив, що інформація з основного телефона Серєєва відсутня, локацію відстежити неможливо.
Суддя Слободянюк запитав Россошанського, чи йому відомо щось про автомобіль, який бачив свідок у ніч з 29 на 30 грудня біля його будинку. Обвинувачений відказав, що автівки такої марки не знає і до нього ніхто не приїздив.
Мати Ноздровської стверджує, що недавно, місяць тому, бачила цю машину біля помешкання Россошанських. «У селі ходять слухи, що замість Россошанського була його жінка», — сказала мати вбитої Катерина Маркуріївна. Раніше Ольга Россошанська відмовилась давати показання в суді як член сім’ї обвинуваченого.
Дочка Ноздровської подала клопотання, щоб Россошанського допитали на поліграфі.
— Ви погоджуєтесь? — запитав суддя.
— На данный момент уже нет, — відповів Россошанський.
— Значить, він там був, — зробила висновок Катерина Маркуріївна.
— Раніше Ви повідомляли про готовність пройти поліграф. Зараз зазначаєте, що не готові. З чим це пов’язано? Чому раніше була така позиція, а сьогодні вона змінилася? — звернувся суддя до Россошанського.
— Я проходил полиграф 5-го числа (05.01.2018 — ред.) два раза. Я говорил в присутствии Лучинской.
— В матеріалах справи таких нема даних. А зараз пропонується, щоб суд призначив експертизу. Чому Ви не готові пройти поліграф за рішенням суду? — поцікавився суддя.
— Хай сидить довічно! – відреагувала мати загиблої.
— Я отвечу позже.
— Ви відмовляєтесь пройти? — уточнив суддя.
— На данный момент — да, Ваша честь.
— Чи правильно розуміє суд, що Вам, можливо, потрібен час до наступного засідання, щоб погодити питання із захисником щодо проведення експертизи?
— Захисник здесь не при чем.
— Ви зазначаєте, що на цей час Ви не готові, відмовляєтесь. А на який час Ви будете готові?
— Я думаю, что никогда.
— Значить, він там був, убивав… — сказала потерпіла.
Прокурор Кривошея констатує, що без згоди Россошанського поліграф провести не можна. Адвокат обвинуваченого Олексій Цибенко підтверджує це.
— За даних обставин клопотання не підлягає задоволенню, але я хотів би звернути увагу… Якщо б Россошанський погодився, щоб проводили перевірку на поліграфі, це не доводить винуватість і не спростовує. Кримінальний процесуальний кодекс вказує, що в такій ситуації потрібно користуватись іншими джерелами доказів. Можливо, ми почуємо в останньому слові, чому Россошанський відмовився від проходження поліграфу.
Суддя пояснив, що обвинувачений має право давати показання або відмовитися, тому Россошанського не можна змусити до перевірки на поліграфі.
Водночас суддя підкреслив, що, з урахуванням обставин справи, пройти поліграф було б доцільно. Суд може згодом ще раз розглянути таке питання, якщо Россшанським передумає.
У наступному засіданні планується допитати потерпілих — родичів Ноздровської.
***
Ірина Ноздровська зникла ввечері 29 грудня 2017-го, повертаючись з Києва додому в селі Демидів. Її знайшли мертвою 1 січня 2018-го у річці біля села. На тілі було 17 ножових поранень.
За кілька днів вину на себе взяв односелець Юрій Россошанський, чий син два роки тому збив машиною на смерть молодшу сестру Ірини. Подія викликала сильну ворожнечу між двома сім’ями. Россошанський пояснював, що Ноздровська начебто не давала його рідним проходу, обзивала його вбивцею, тому ввечері на зупинці маршрутки біля магазину він убив її, щоб нарешті настав спокій, а тіло відніс за півтора кілометра і скинув у річку.
Після передачі справи до суду Россошанський змінив показання, кажучи, що раніше взяв на себе злочин, піддавшись по суті шантажу правоохоронців в обмін на звільнення його сина, який відбував тюремне покарання за смертельну ДТП. Крім того, йому обіцяли звинувачення у вбивстві в стані афекту і максимум 2 роки позбавлення волі. Та психіатрична експертиза афект не підтвердила і Россошанський опинився на лаві підсудних із перспективою 15 років за ґратами або навіть і довічного ув’язнення.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
