Орджонікідзевський районний суд міста Харкова визнав вчительку-пенсіонерку винною у колабораційній діяльності.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 15 жовтня.
У селі Великі Хутори Купʼянського району Харківської області жінка працювала вчителькою музики і малювання. Під час окупації села вона стала виконувати обовʼязки директора сільської гімназії.
У матеріалах справи є указ окупаційної адміністрації від 1 липня 2022 року про призначення обвинуваченої на посаду на підставі особистої заяви, а також трудовий договір за підписом обвинуваченої. Ці документи знайшли в селі після звільнення в вересні 2022-го Збройними силами України.
Нова «директорка» школи закликала місцевих жителів направляти дітей на навчання, проводила інвентаризацію майна і української літератури для її подальшого вилучення як «нацистської», отримала від представника окупаційної влади флешку з навчальними програмами РФ і організувала в сільсраді святкування 1-го вересня 2022 року. Також почала підготовку гімназії до нового навчального року: за особистим підписом склала російською мовою відомість на канцелярське приладдя для першокласників і та список учнів.
У судовому засіданні жінка провину визнала в повністю і щиро каялась. Пояснила, що працювала вчителем понад 26 років, а потім вийшла на пенсію за вислугою років, брала активну участь у розвитку школи. 19 травня 2022 року школа сильно постраждала від обстрілу: не було жодного вцілілого вікна, розбито дах. Вона вживала заходів для ремонту школи, дуже хвилювалась, що учні школи будуть вимушені їздити в інше місто на навчання. Директорка школи виїхала. Їй неодноразово пропонували стати в.о. директора, та вона, начебто, відмовлялася, але не припиняла просити призначену окупантами старосту про ремонт школи. Розуміла, що все закривається, школу готують до виїзду, тому складала списки майна, щоб зберегти його. 24 серпня 2022 року повинна була надати список першокласників для подарунків, список дітей, щоб замовити автобус. Але 26 серпня повідомила старості, що готова укласти «угоду», дала свій паспорт і диплом, щоб показати що бере на себе відповідальність за школу. 29 серпня їй сказали приймати школу, видали флешку з документами, із зразками програм і статуту школи.
Обвинувачена підписала трудовий договір, що на посаду призначається з 1 липня із зарплатою 35 тисяч російських рублів, але переконувала суд, що фактично директором школи стала з 26 серпня. Літературу не чіпала, нічого не вилучала, техніку сховала в бомбосховищі. Пояснила, що усвідомлювала, що РФ напала на Україну, бачила блокпости, техніку, але мала на меті лише зберегти школу, щоб діти не їздили до іншого міста, свято осені для першачків проводила на українській мові.
Один із очевидців тих подій передав слідчим відеозапис свята першого дзвоника 2022 року, на якому чутно спілкування і спів російською мовою.
Показання суду дали пʼятеро свідків, включаючи сина обвинуваченої.
Жителька села Великі Хутори розповіла, що знала обвинувачену як учительку музики та малювання. Бачилась із нею в центрі, в магазині і та особисто сказала, що її призначили директором школи. Свідок була один раз на батьківських зборах влітку 2022 року, де обвинувачена розповідала про підготовку школи до навчального процесу і початок шкільного процесу в листопаді 2022 року, що буде навчання на російських підручниках, що історії України не буде однозначно.
Інша жінка розповіла, що на святі 1 вересня було приблизно семеро дітей і роздавали морозиво. Староста від окупаційної влади казала, що все буде добре, відремонтують школу, проведуть опалення, будуть дороги. Під час свята були конкурси, давали книжки якогось українського автора. Навчання фактично не починалося, школа ще не була відремонтована, книг вони не отримували, вчителів не було.
Іншій жінці пропонували працювати бібліотекарем у школі. У липні 2022 року вона спілкувалась із обвинуваченою як із директором школи і чула, як та говорила, що книжки українською мовою треба прибрати. На святі осені були першачки і їм «директорка» школи видала портфелі з канцелярією, вірші були як на російській мові, так і на українській, а на плакаті на стіні було написано «Єдіний народ».
Син обвинуваченої розповів, що школа в їх селі була одна з найкращих, мати працювала вчителем музики і мистецтва, дуже багато зусиль віддала для школи. Він на момент окупації проживав і працював у Харкові і про те, що сталося, знав зі слів сестри. Із листопада 2022-го чоловік служить у лавах ЗСУ. Вважає, що мати дбала про збереження школи, її ремонт, щоб школа працювала. Він особисто був проти, щоб мати зверталася до окупантів, але вона самостійно прийняла таке рішення. Маму дуже багато знають в селищі, вона опікувалась школою. Син просив помʼякшити матері вирок.
Обвинуваченій на сьогодні виповнилося 62 роки і вона доглядала свекруху, якій 93 роки.
Суд призначив покарання у вигляді 1 року і шести місяців увʼязнення. Після звільнення засудженій на 10 років забороняється обіймати посади в державних органах, в органах місцевого самоврядування, в державних комунальних установах, організаціях та підприємствах, повʼязаних зі сферою освіти.
Жінка утримується під вартою з 29 січня 2024 року. Тобто близько половини свого тюремного строку вона вже відбула в умовах СІЗО.
21
0
20
20
