27-річний житель Камʼянського Дніпропетровської області Максим Боковенко звинувачується у передачі ворогу інформації про обʼєкти критичної інфраструктури.

Сам він переписку не заперечує, але каже, що він не зрадник, бо сфотографував не те, про що його просили і «ввів в оману ворога». Адвокат іронізує: «Тобі треба героя?!».

Прокурор сміється, бо проводились НСРД і всі розмови записані. 

Перед засіданням у Шевченківському райсуді Києва захисник дзвонить батькові обвинуваченого і пропонує їм поспілкуватися по гучному звʼязку. Чоловік потрапив до лікарні. У розмові з сином він хвилюється і переконує його визнати вину.

— Сыночек, просись-просись: «Я виноват, я виноват». Чтоб не так сильно наказывали тебя. Чтоб не забрали квартиру. Бо статья 114-я от 8-ми и конфискация имущества… 

Максим заспокоює тата, а захисник поруч говорить, що це не останнє засідання і вироку сьогодні ще не буде. «Я роблю все, що надо, но статья ж така — від 8 років», — каже адвокат.

«Легкий заробіток»

Із короткого тексту обвинувального акту відомо, що в січні 2023 року мешканець Камʼянського листувався у Telegram із користувачем Барт Серж, який має російський номер телефону. Боковенко начебто погодився збирати інформацію і, зокрема, робити фото, відео обʼєктів, що цікавили росіян. За один обʼєкт йому пообіцяли 150 доларів США на банківську картку. 

16 січня Боковенко поїхав знімати місцевий металургійний завод — вхід і прилеглу територію. Передавши шість фото і одне відео, того ж дня хлопець отримав гроші.

18 січня обвинувачений відправив замовнику фото Камʼянської районної державної адміністрації, де також розміщувався ЦНАП. 

У суді молодий чоловік не заперечує скоєне.

— Факт вини визнаю, частково. Но я добавлю, що я ввів в оману ворога, — каже Боковенко і, називаючи адреси, пояснює, що сфотографував не той будинок, що його просили, а знімав звичайну пусту будівлю.

— Він хотів заплутать ворога, щоб високоточні ракети десь не у важливий обʼєкт, а в громадський туалет попали, — підтримує свого підзахисного адвокат Анатолій Юрченко. 

Оскільки Боковенко не повністю визнає провину, прокурор запропонував досліджувати всі докази.

Суддя Марина Антонюк вирішила розпочати із допиту обвинуваченого.

— З ворогом списувався на сайті robota.ua… Не сайт, а в телеграмі єсть канал на robota.ua, який представляє вакансії іменно по місту Камʼянське. І там я наткнувся «Нужны деньги — напишите», типа легкая работа, легкий заработок. Я написав, начали діалог… Я зразу не зрозумів: ворог не ворог. А коли він мене на обʼєкти… Потім я зрозумів, що ворог і начав його в оману вводить.

— Барт Серж вам запропонував яку працю? — уточнила суддя.

— Робити фотографії заводу. На що я погодився і зробив не фотографії заводу, а фото в іншому місці… (називає адресу — ред.). Далеко од цього.

— Там військові люди були? — запитав прокурор.

— Нє. 

— А чого ви в переписці пишете, що там велика група людей?..

— Дві машини поліції.

— І ви сфотографували?

— Там не було поліції, це вимушено, шоб ворог…

— А що там було?

— Я повідомив, що там поліція, а поліції там не було. Я в оману ввів. 

Прокурор каже, що за адресою, куди їздив Боковенко, дислокувалися військові.

— Зараз я про це знаю. На той момент я бачив, що там ЦНАП… Ворог мене просив зробити воєнкомат, на що я ухилявся-ухилявся. Там є переписка і все видно, що я не зробив військкомат. На наступний день ворог перенаправив мене… Я одразу замітив, що ЦНАП написано. Я походив і в ітогє зробив не фото ЦНАПа. На що ворог мені відповів: «На фото плохо видно». І все, на цьому все закінчилося, — повідомив Боковенко, маючи на увазі, що був затриманий.

Адвокат попросив обвинуваченого пояснити, чому він на це згодився.

— Заробить грошей. Не було зразу такого патріотізма, щоб ввести ворога в оману. Тоді робив заради грошей.

— Такі гроші… Ви ж знаєте, люди погибають ні в чому не повинні. Війна! Що це за гроші?! Вибачте мені, за 200 доларів Україну продавать?! — говорив адвокат.

— Ввійшов я в залежність від ігрових автоматів. Кошти я програвав.

— І що із-за ігрових автоматів смерть нести?

— Смерть я не думав нести. Я викручувався, що роблю не важну… не інфраструктуру ніяку, не шкоджу громадянам України. По пустій будівлі бити ворог не буде, а єслі буде, то там нікого немає, а потратить свою ракету.

— Тобто ви хотіли заплутать ворога і виснажить його військово?!

Боковенко погоджується на таку версію подій. На запитання судді, коли виникла подібна ідея, відповідає, що це сталося на самому початку. Він нібито радився з другом, розповів, що є можливість заробітку і той запропонував йому скачувати фото з інтернету або знімати інші будівлі. 

Після кількох місяців у слідчому ізоляторі Боковенко запевняє, що тепер не пішов би на діалог із ворогом. Те, що зробив раніше, називає самоуправством, бо він ні з ким не порадився, не заявив у поліцію, що на нього вийшов російський агент. 

— Я гадаю, що ця людина в Україні, — припускає Боковенко про користувача з ніком Барт Серж. — У нього деякі слова суржиком виходили. Замєтно, що пише не як москаль.

— Суржиком… Ну в Москві також половина… українського походження, — зітхає адвокат. — Ви каєтесь у тому, що вчинили?

— Я каюсь. 

— Знаєте, що ваш батько хворіє?! Мені його шкода.

— Каюсь… Як не крути, це злочин. Це ракета когось зацепить, когось не зацепить. Слава богу, не було нічого, не прилетіло. Дай бог, і не буде.

«Будєм помогать дєлать побєду»

На мобіліці Боковенка в месенджері Телеграм слідчі виявили ключові докази — спілкування з російським куратором. 

Прокурор оголосив переписку в судовому засіданні.

Користувач на імʼя Барт Серж запитав, чи може хлопець поїхати за певною адресою, якщо ні, то це доручать іншому виконавцю, переконує звертатися, бо подібна робота завжди є. Боковенко наче сумнівається, що зможе виконати завдання, обговорює модель телефона. Барт Серж пропонує допомогти купити нову мобілку — надіслати 100 доларів вперед із розрахунку на майбутню співпрацю.

— Да, это мне выгодно. Я безработный, а на войну не хочу, — відписує Боковенко.  

Незабаром росіянин надіслав перше завдання — зняти пару фото і за можливості невелике відео по периметру маталургійного заводу. Після виконання хлопцю пообіцяли ще 100 доларів.  Боковенко запропонував для зручності створити криптогаманець, щоб його роботодавець не мав справи з українським банком. Але Барт Серж його заспокоїв, що платежі у Приватбанку анонімні і спеціально нічого робити не треба. 

Прибувши на місце, Боковенко написав росіянину, що біля нього різко загальмував Мерседес. Він злякався, що за ним стежать, і втік дворами. 

— Вы не один работаете. Первый раз такое слышу! У всех все получилось. Не можете спокойно работать, — нервується Барт Серж.

— Хорошо приступаю. Сейчас все будет. 

— Работы на две минуты. Дайте несколько фото и небольшое видео. Не пойму, почему так долго.

Далі Боковенко надсилає замовнику шість фото і відео, зроблені в темний час доби. 

— Плоховато, конечно, — реагує Барт Серж. — Это проходная?

— Да. 

— Территория большая?

— Не очень.

— Военных там не видели?

— Нет, только полиция. На самом заводе. Вроде как охрана.

— А много их?

— Не, одна патрулька.

— Деньги отправляю. В течении нескольких часов будут у вас. А военных в городе много? 

— В самом городе много. 

— Завтра тоже будет задание. Готовы выйти поработать? 

— Да, готов, только днем уже. 

— А по городу много Правого сектора?

— У нас есть воинская часть.

— По какому адресу?

— Если честно, не помню. Когда в охране работал, был там один раз. Был заброшенный…  На данный момент не знаю, что там.

17 січня росіянин доручив Боковенку терміново познімати військкомат. Хлопець зізнається, що має страх, що в кінці його можуть «убрать».

— Ми своих не бросаем… А конец будет, когда я смогу лично отблагодарить вас за работу в русском Днепропетровске, — пише Барт Серж.

— Ок. Убедительно, но когда хоть это будет?

— Все зависит от военных. 

— Хорошо. Будем помогать делать победу, — відповідає Боковенко.

Куратор квапив хлопця, кажучи, що йому треба сьогодні хоч щось, бо він також звітується перед керівництвом. Боковенко пише, що не певний, чи вийде зараз щось зняти.

— Много людей там?

— Двое в форме. Третий в гражданском. 

— А машин много?

— Жигули и две иномарки.

— Нужны несколько фото. Через дорогу перейди и отойди дальше… Можно включить камеру и сделать вид, что по телефону разговариваешь, — інструктує Барт Серж.

Однак Боковенко зникає зі звʼязку і нічого не висилає. Пізніше росіянин пише, що завдання вже неактуальне і завтра буде нове, якщо буде бажання працювати, в чому він уже сумнівається. Боковенко виправдовується, кажучи, що в нього сів телефон. 

Росіянин незадоволений, бо виконавець поставив його в незручне становище, не виконавши завдання, але запитує, чи міг би в майбутньому він поїхати в Дніпро. Хлопець каже, що так. Барт Серж відказує, що в будь-якому випадку все буде добре, бо в них, тобто в росіян, тут багато своїх людей.

— А СБУ прослушивает Телеграмм? — цікавиться Боковенко.

— Телеграмм это русская программа. Это не америкосы.

— Нет? Супер!

Наступного дня хлопець їде на вулицю Затишну, де знаходиться ЦНАП.

— Молодец! Можешь ближе? Чтоб военных было четко видно… Еще несколько фото ближе и езжай в военкомат, — писав Барт Серж.

Далі цього ж дня Боковенка затримали. Тоді він був зі своїм другом, якому запропонував розділити заробіток — отримати по 50 доларів. Напарник Боковенка відбувся статусом свідка. До суду його не викликали. Прокурор пояснював це тим, що Боковенко все ж частково визнає вину, а, по-друге, його товариш зараз невідомо де.

* * * 

Суд завершив допит обвинуваченого і прокурор надав всі письмові докази. У червні суд може винести вирок. За ч.3 ст.114-2 Кримінального кодексу Боковенку загрожує від 8 до 12 років увʼязнення.

---

Ірина Салій «Судовий репортер»