Юристка судді Величко попросила видалити статтю з сайту «Судовий репортер»

23 вересня о 14.25 на адресу сайту «Судовий репортер» надійшов лист юристки Людмили Миронової, яка називає себе представником судді Святошинського суду Києва Людмили Величко.

Юристка попросила видалити статтю з сайту. Автор сайту не буде цього робити, оскільки не вбачає для цього причин. Тема становить суспільний інтерес і у публікації була подана правдива інформація.

Разом із тим ми оприлюднюємо повідомлення юриста судді Величко.

Доброго дня.

Мене звуть Людмила Миронова, я є представником Тетяни Величко, про яку на вашому сайті розміщена стаття (https://sudreporter.org/yak-suddya-velychko-poplatylasya-za-fokusy-z-areshtom-akczij-zagoriya/).

Стаття містить неправдиву інформацію, а саме:

1. Слідчим суддею Величко Т.О. не накладався арешт на акції строком на 1 місяць, оскільки, по-перше, це не передбачено КПК України, по-друге, не передбачено зняття арешту з майна (в т.ч. коштів, цінних паперів) на підставі того ж судового рішення, яким арешт накладено. Такий принцип закладено зокрема і в Положенні про депозитарну діяльність. 

2. Продаж акцій відбувався у порушенням з боку організатора продажу, покупця та депозитарної установи – посилання на судове рішення з описом того, що саме було порушено (http://reyestr.court.gov.ua/Review/91288914) та де немає посилання на припинення арешту як підставу для продажу. 

3. Наразі, розгляд дисциплінарної справи не завершено, та жодного рішення Вищої ради правосуддя, передбаченого Конституцією України не винесено. Більше того, абсолютно відсутні підстави для винесення рішення ВРП, що може потягнути за собою припинення повноважень судді, оскільки в такому випадку, таке рішення ВРП буде незаконним та буде оскаржено в національні та міжнародні суди.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Питанню об’єктивності ВРП у даному випадку приділено максимальну увагу та у юристів є бачення відсутності такої через можливий ряд позапроцесуальних чинників.

У зв’язку із наведеним, прошу видалити вказану статтю із сайту. 

Коротка історія питання – від автора

Є в Києві такий Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод. До 2014 року 30% акцій належало громаді Києва. З 2012 року КМДА хотіла той пакет продати. Спершу була ціна 288 млн, але начебто не було покупців. Ціну знижували, знижували аж до 143 млн грн на початку 2014. Ці зниження ціни привернули увагу. Шевченківське управління МВС завело кримінальне провадження. У червні 2014 суддя Величко за клопотанням слідчого арештувала акції… на 1 місяць. Дивна ухвала і навіть неможлива в умовах нашого законодавства. Ну бо арешт накладався в інтересах слідства і щоб не дати задешево продати комунальну власність… Але ще більш фантастично, що ні слідчий, ні прокурор і взагалі ніхто того не помітив.

Отож арешт скінчився. Ажіотаж спав. І у березні 2015 акції за 177 млн продали фармкомпанії “Дарниця” Гліба Загорія, тодішнього нардепа від Блоку Петра Порошенка.

У червні 2015 слідчий МВС закрив кримінальне провадження, в якому арештовувались акції.

Все було ок. Але у лютому 2018 на Борщагівському заводі змінився директор. Тут треба уточнити, що крім Загорія там були й інші акціонери і нардеп не мав контрольного пакету. І директор там не мінявся з 1976 року… І бах. Змінився директор. І новий директор через місяць звертається до суду про виправлення описки у рішенні 2014 року про арешт акцій – що не може бути арешт на місяць… І суддя Величко каже: так, справді, механічна (!) помилка. Ну бо, і тут я повністю згодна, не дозволяє закон такі ухвали виносити, майно арештовується в інтересах крим.провадження. Але де були всі останні 4 роки? Хз… Отож суддя Величко виправляє описку і виходить, що акції, які придбав Загорій, арештовані. За наявності такого рішення їх не могли виставляти на продаж… Юристи Загорія оскаржували. Суддя Величко повторно ухвалювала свої рішення. Але, зрештою, у 2019 ті рішення і про виправлення описки і про арешт акцій було скасовано… бо зник журнал судового засідання, на якому ухвалювалося рішення про арешт у 2014 році, тобто рішення неможливо перевірити по суті. Заново вже не було чого розглядати, бо справа 4 роки як закрита і не будуть арештовувати акції в закритій справі. У листопаді 2019 господарський суд визнав “Дарницю” Загорія власником пакета акцій. Але у серпні 2020 апеляційний суд рішення скасував і визнав договір купівлі-продажу недійсним, тобто акції повертають громаді Києва…
Але про суддю. У 2018 році юрист “Дарниці” подав дисциплінарну скаргу на суддю Величко саме за ці події. І наразі її відсторонено до ухвалення остаточного рішення, в тому числі, і про можливе звільнення.
____
Юрист судді Величко обурилась викладом цих обставин. Бо дисциплінарну справу ще не розглянуто до кінця… І взагалі суддя Величко не визнає, що у 2014 арештувала акції на 1 місяць…. Але це рішення є в реєстрі і через 4 роки сталося не з її ініціативи, а за зверненням директора Борщагівського заводу. Можна сперечатися про мотиви, але факт, що майже 4 роки було таке рішення про арешт акцій на 1 місяць і нікого це не бентежило.

22

0

20

20