Київський районний суд міста Харкова визнав громадянина винним у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 3 березня.
Під час окупації у місті Ізюм Харківської області було створено незаконний орган — «народна міліція», керівником якого став місцевий мешканець, а співробітники Ізюмського райуправління поліції виїхали.
Обвинувачений з початку липня до початку вересня 2022 року добровільно працював у «народній міліції» водієм чергової частини.
В обовʼязки водія входило перевезення «поліцейських», а також ремонт і догляд за службовим автомобілем марки «Reno».
У судовому засіданні чоловік вину визнав і пояснив, що після вторгнення росіян не мав можливості виїхати з міста разом із родиною, оскільки це було небезпечно, тому перебував вдома. Пізніше у звʼязку із скрутним матеріальним становищем і відсутністю грошей на їжу, він погодився на пропозицію знайомого працювати водієм у «народній міліції». Роботу йому запропонував товариш, знайомий по роботі в карному розшуку поліції, ще до виходу на пенсію.
За тиждень відпрацьованого часу обвинуваченому давали набори гуманітарної допомоги. Пізніше він подав документи для працевлаштування, а також, щоб отримати допомогу в розмірі 10 тисяч тисяч рублів. Чоловік підписав договір про працевлаштування з окупаційною адміністрацією. Один раз отримав зарплату в розмірі 25 тисяч рублів. Обвинувачений працював поки місто не звільнили українські війська. Пригадує, що 8 вересня 2022 року побачив, що машини працівників «народної міліції» були з речами, вони казали, що їдуть і радили їхати і йому. Однак він вирішив залишитись, оскільки нічого поганого не робив. Тепер шкодує, що пішов працювати на окупантів, але зробив це, щоб забезпечувати родину, а не за ідейним покликом. Обвинувачений просив врахувати, що не міг виїхати з окупації разом із родиною, тому що це було вкрай небезпечно, а іншої роботи знайти не міг.
Після деокупації в місті знайшли документи про роботу «народної міліції», зокрема заяви на отримання одноразової матеріальної допомоги, трудовий договір, платіжну відомість, журнал обліку виходу на роботу, журнал видачі та повернення посвідчень. У цих документах містилися підписи обвинуваченого, що підтвердила почеркознавча експертиза.
Захисник просив суд врахувати як пʼякшуючу обставину скоєння злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. Також що чоловік пішов на співпрацю з окупантами під впливом погроз, примусу, в умовах окупації, коли до нього неодноразово приходили військові і психологічно тиснули щодо виходу на роботу.
Але суд не знайшов підстав для призначення більш мʼякого покарання. Суд не визнав, що обвинувачений діяв під впливом погрози чи примусу, оскільки з його показань вбачається, що він погодився на пропозицію роботи від знайомого, а обставин впливу, погроз, примусу зі сторони російських військових у судовому засіданні не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, визнається скоєння злочину з використанням умов воєнного стану.
Обвинувачений є уродженцем міста Ізюм, до затримання працював на ДП «Укргазвидобування» машиністом підіймача, має на утриманні двох дітей, раніше не судимий.
Чоловіка засудили до 12 позбавленння волі з конфіскацією всього майна і з забороною на 12 років обіймати посади в правоохоронних органах.
22
0
20
20
