Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду оприлюднила текст рішення, яким скасувала ухвалу про закриття справи щодо ексміністра енергетики Ігоря Насалика.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на ухвалу від 2 березня.
Колишнього міністра енергетики звинувачували у недекларуванні 1,25 млн доларів, позичених у бізнесмена Петра Димінського. Насалик заперечує факт позичання грошей. І йдеться не тільки про внесення цього боргу в декларацію і претензії НАБУ. Димінський подав два позови до Насалика про стягнення коштів на загальну суму більше 3 млн доларів.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 за поданням 47 народних депутатів статтю 366-1 КК (про кримінальну відповідальність за неподачу декларацій або невнесення інформації в декларацію) визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Ексміністр Насалик влітку 2020 відмовився від своїх захисників і попросив адвоката з Центру безоплатної правової допомоги. Після рішення Конституційного суду новий адвокат подав до суду клопотання про закриття справи.
Насалик клопотання свого захисника не підтримав та прохав його відкликати. Свою позицію обґрунтовував тим, що злочину не вчиняв, закриття провадження порушить його право на справедливий суд, а його невиправдання порушує його добре ім’я та право на компенсацію за перебування під слідством.
Суд вирішив, що причин для продовження розгляду нема і закрив справу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК – набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння.
Після цього Насалик знову сам залучив адвокатів і вони подали апеляційні скарги.
На думку захисників, визнання ст.366-1 КК України неконституційною повинно мати наслідком ухвалення судом виправдувального вироку. Адже злочином нібито було визнано діяння, якому первинно не притаманні достатні для криміналізації ознаки.
У клопотаннях ідеться, що тривале кримінальне переслідування, через широке висвітлення у ЗМІ, завдало шкоди репутації Насалика, а закриття справи такою ухвалою суду жодним чином не може сприяти її відновленню.
Скасовуючи рішення першої інстанції, апеляція зазначає, що втрата суспільної небезпечності злочину внаслідок декриміналізації не означає автоматичну відсутність самої події злочину. На момент вчинення діяння містило склад злочину, було підставою для кримінальної відповідальності, тому декриміналізація діяння є нереабілітуючою підставою.
КПК України не передбачає особливостей процедури застосування п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, зокрема, і у ситуаціях, коли обвинувачений під час судового засідання наполягає на ухваленні виправдувального вироку. У даному випадку має бути застосована аналогія закону. Подібні суспільні відносини регулюються ч. 8 ст. 284 КПК України – закриття кримінального провадження або ухвалення вироку у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У такому разі розгляд продовжується в загальному порядку.
Тобто, у випадку встановлення судом підстав для закриття кримінального провадження за п.4 ч.1 ст.284 КПК, суд повинен з’ясувати: чи мала місце подія злочину, чи є в діях обвинуваченого склад злочину та лише якщо в судовому засіданні доведено, що особа вчинила діяння і кримінальна відповідальність за це діяння скасована, то суд має законні підстави для закриття кримінального провадження у зв’язку з декриміналізацією.
Суд міг закрити справу у зв’язку декриміналізацією тільки, якщо відсутні підстави для прийняття інших кінцевих рішень, зокрема – виправдувального вироку.
Справу повернуто на новий розгляд до Вищого антикорупційного суду і рекомендовано усунути встановлені недоліки, всебічно, повно й об’єктивно дослідити всі обставини справи.
Більше про справу – Суди між Димінським і Насаликом
22
0
20
20
