Суди між Димінським і Насаликом

2679

Минулого тижня антикорупційний суд міг почати допит бізнесмена Петра Димінського по відеозв’язку з Греції у справі про недостовірне декларування колишнього міністра енергетики Ігоря Насалика.

Через смертельну ДТП Димінський вже три роки переховується за кордоном від правоохоронних органів, але це не завадило детективам антикорупційного бюро його знайти. Про затримання мова не йде. Адже тут планувалося допитувати його як важливого свідка в іншій справі, а не з приводу трагічної загибелі молодої жінки. Воістину права рука не знає, що робить ліва. Або точніше Національна поліція не цікавиться тим, що робить НАБУ.

Отож розшукуваного бізнесмена Димінського мали допитати прилюдно у залі суду по відеозв’язку. Дати 15 і 24 грудня були заплановані ще у вересні. Але 27 жовтня Конституційний суд визнав статтю Кримінального кодексу про відповідальність за недекларування неконституційною.

Після цього справа Насалика, якого звинувачували у прихованні $1,25 млн., позичених у 2014 році в Димінського, втрачала сенс.

24 листопада 2020 Вищий антикорупційний суд закрив справу у зв’язку з декриміналізацією.

Насалик подав апеляцію, бо не згоден із причиною закриття, тому що заперечує сам факт позичання грошей. І йдеться не тільки про внесення цього боргу в декларацію і претензії НАБУ. Димінський подав два позови до Насалика про стягнення коштів на загальну суму більше 3 млн доларів.

Чому НАБУ висунуло Насалику обвинувачення тільки за недекларування одного боргу і як ексміністр міг врятуватися і без рішення Конституційного суду, про це читайте далі.

Насалик починав політичну кар’єру в кінці 90-х. Був депутатом парламенту 3 і 4 скликань (1998-2005 рр.) у фракціях «Наша Україна» і «Регіони України» (майбутня «Партія регіонів»). Депутатом цих фракцій у вказаний період був і Петро Димінський.

На парламентських виборах 2006 року Димінський підтримав партію «ЕКО+25%», де п’ятим номером у списку був Насалик. Партія набрала менше 1%. Після цього Насалик став мером Калуша – районного центру в Івано-Франківській області. На цій посаді він залишався 9 років.

15 лютого 2014 Насалик начебто позичив у бізнесмена Петра Димінського 1,88 млн доларів. Гроші передавалися за договором, під розписку.

10 липня 2014 нібито позичаються ще 1,25 млн доларів.

Димінський на ті часи власник каналу ZIK, президент ФК «Карпати» і до початку 2017 співзасновник мережі автозаправок WOG.

У жовтні 2014 Насалик виграє вибори на окрузі в Калуші і стає народним депутатом від «Блоку Петра Порошенка». У парламенті він заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. У квітні 2016 Насалика призначають міністром енергетики, де він працював до серпня 2019.

У липні 2017 Димінський подав до Печерського суду два позови проти Насалика, кажучи, що той не повертає позичені гроші. Але вже наступного місяця у житті Димінського стався перелом.

У Львівській області від зіткнення з Мерседесом Димінського загинула 31-річна водійка Опеля. Охоронці бізнесмена дали показання, що шеф, тобто Димінський, їхав з ними в Лексусі, а за кермом Мерседеса, який врізався в Опель, був водій.

Поки поліція розбиралася із водієм Димінський за кілька днів після аварії покинув Україну на приватному літаку і більше не повертався.

12 грудня 2017 Генпрокуратура повідомила, що закрила справу проти водія Димінського через відсутність в його діях складу злочину. Того ж дня Печерський суд задовольнив клопотання Генпрокуратури і дав дозвіл на затримання Димінського для доставки в суд і обрання запобіжного заходу — тримання під вартою. З того часу Димінський перебуває в розшуку. В Україні його вплив, очевидно, похитнувся. У березні 2018 він вийшов зі складу власників телеканалу ZIK і його новим господарем став близький до Віктора Медведчука Тарас Козак.

Спір із Насаликом у Печерському суді, здавалося б, міг відійти на другий план. Але насправді Димінський не втрачав інтересу. Та процес йшов не надто жваво.

Тоді Вадим Ладницький, відомий як юрист ФК «Карпати» Петра Димінського, вирішив зайти з іншого боку. Він подав заяву в НАБУ і повідомив, що в лютому і липні 2014 Насалик позичив у його шефа $1,88 млн і $1,25 млн. Гроші не повернули, хоча мали зробити це ще у 2014 році. Ладницький звертав увагу детективів, що Насалик не відобразив боргові зобов’язання у своїх деклараціях про майновий стан за 2016-2017 рр. А це кримінальна відповідальність. Згодом у суді прокурор розповів, що договори позики начебто підписувалися у присутності юриста Ладницького.

А тепер про експертизи, оскільки саме вони відіграють найважливішу роль у цій справі.

Насалик, як ми вже говорили, не визнавав цих договорів і стверджував, що вони підроблені. Для перевірки суд попросив представників Димінського надати оригінали документів – договорів і розписок. Їх долучили до справи.

Насалик заздалегідь ініціював кримінальне провадження про шахрайство. Фабула звучала так, що невідомі особи подали до Печерського суду підроблені документи про позичання грошей у Димінського. Розслідування вело Печерське управління поліції. І як тільки адвокати Димінського подали до суду оригінали документів поліція стала просити їх для експертизи у кримінальному провадженні за заявою Насалика.

Слідчий брав дозволи на вилучення оригіналів із матеріалів справи у тому ж Печерському суді. Клопотання погоджував прокурор Святослав Мазурик, якого у 2020 році затримали за підозрою у хабарництві. Одне клопотання навіть слухалось у засіданні за участі секретаря судового засідання Войтинської – майбутньої дружини прокурора Мазурика.

У цивільній справі про стягнення боргу почеркознавчу і технічну експертизу документів мав проводити Київський науково-дослідний інститут судових експертиз.

У кримінальній справі про шахрайство, яку розслідувала поліція, – Український Науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.

У березні 2018 року адвокати Димінського принесли в суд оригінали договору і розписки на 1,88 млн доларів. Ці документи мали бути використані в експертизі у цивільній справі, яка призначалася рішенням суду ще в листопаді 2017. Але натомість ці документи швиденько вилучили слідчі поліції для своєї експертизи. Працівники Печерського суду розшили матеріали справи і віддали оригінали, а замість них поклали копії.

Через три місяці на адресу Печерського суду надійшла копія висновку експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз СБУ Кузнецової Т.В., що у договорі та розписці від 15.02.2014 року підписи від імені Насалика виконані не Насаликом. При цьому вилучені документи експерти повернути в суд забули.

Коли влітку того року юрист Димінського Ладницький звертався до НАБУ, то оригіналу другого договору вже не було, тому детективи звинуватили Насалика лише з приводу одного боргу.

Лише на початку травня 2019 до суду надійшов опечатаний паперовий конверт, в якому мали бути оригінали раніше вилучених документів.

Тоді настала черга експертів КНДІСЕ. У грудні 2019 суд отримав висновок експертизи, яка також визначила, що підписи Насалика підроблені. 20 січня 2020 року суд отримав ще один висновок КНДІСЕ – давність виконання підпису від імені Насалика на договорі позики від 15.02.2014 року встановити неможливо, а підпис у розписці виконаний не у той час, яким датований документ, а після грудня 2017 року.

Адвокати Димінського заявили, що поліція підмінила вилучені документи в інтересах Насалика і це видно при порівнянні з копіями, які залишились у справі. Представники Димінського клопотали про перевірку боржника на поліграфі. У жовтні 2019 Насалик, щоб спростувати звинувачення на його адресу в кримінальній справі, попросив Вищий антикорупційний суд призначити йому експертизу на поліграфі. Але коли про це клопотали адвокати Димінського, то рішуче відмовився.

За ініціативою представників Димінського у травні 2020 КНДІСЕ провів ще одну експертизу. Пару місяців тому експерти цього інституту не змогли визначити час підписів у договорі, посилаючись на відсутність впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення штрихів рукописних записів та підписів, виконаних чорнилами. Пізніше при повторній експертизі на замовлення адвокатів Димінського така методика, очевидно, з’явилася. У висновку сказано, що і в договорі позики, і в розписці від 15.02.2014 року рукописний текст виконаний після березня 2018 року. Тобто після того, як його вилучили слідчі поліції.

Адвокати Димінського переконували суд, що виконали обов’язок, надавши оригінали документів, які в подальшому вилучили і замінили працівники поліції, що підтверджують висновки судових експертиз. Просили врахувати неналежну процесуальну поведінку відповідача (Насалика), що призвело до втрати доказів по справі і свідчить про ухилення від проведення експертизи.

Насалик і його адвокати наполягали, що правда на їхньому боці, тому що почеркознавча експертиза не підтвердила підписи. Можна вважати, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, тому такий договір є неукладеним.

Суддя Вячеслав Підпалий, опинившись поміж двох вогнів, 20 серпня 2020 позов Димінського задовольнив, визнав існування зниклого договору і стягнув з Насалика борг в еквіваленті 56,5 мільйонів гривень (борг і відсотки річних).

Повний текст цього непересічного рішення суддя писав довго. Для включення до судового реєстру його надіслали через понад три місяці – на початку грудня.

Суддя Підпалий

Суд не визнав належними і допустимими «оригінали» договору позики та розписки, які повернулись до суду із супровідним листом старшого слідчого ГСУ НП України Чередника. Адже експертиза показала, що до суду надійшли якісь інші документи, виготовлені після березня 2018 року, тобто після вилучення їх із суду. Експертиза, яка встановила, що підписи не Насалика, проводилась не щодо тих документів, які надав Димінський.

Доказами існування договору позики суд визнав копії, які залишилися в матеріалах справи після вилучення, а також показання свідка. Із контексту можна зрозуміти, що йдеться про людину, яка працювала у Димінського. Можливо, навіть про юриста Ладницького, який був заявником до НАБУ.

Свідок показав, що укладення договору позики між Димінським та Насаликом і передача грошей відбулися в його присутності, текст договору та розписки свідок друкував особисто в офісі. В подальшому свідок зустрічався з Насаликом з приводу повернення боргу і той начебто запевняв, що борг буде повернуто, але своїх зобов’язань так і не виконав.

Представник Насалика говорив, що цьому свідку не можна вірити, бо він підлеглий Димінського.

Але суддя вказав, що законодавчі обмеження щодо показань свідків не стосуються випадків підтвердження факту укладання та підписання договору позики та розписки, а також факту передачі коштів на виконання такого договору.

Крім того, цей свідок навіть добровільно пройшов поліграф, на відміну від Насалика, що суд розцінює як добросовісність і ще один аргумент правдивості показань.

Суддя Підпалий погодився з доводами представників Димінського, що вилучення з матеріалів цивільної справи оригіналів договору і розписки було наслідком свідомої активної поведінки відповідача (Насалика), спрямованої на приховання таких оригіналів документів, щоб не можна було провести їх судову експертизу.

Оскільки Насалик, на думку суду, перешкодив експертизі оригіналів документів, то суд вирішив за можливе визнати ті факти, для яких призначалася експертиза. А саме, що підписи поставив Насалик у лютому 2014.

Суддя зіслався на статтю 109 Цивільного процесуального кодексу про наслідки ухилення від участі в експертизі.

«У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена…».

Суд уточнив, що не має права покладати на Димінського негативні наслідки неможливості провести експертизу по наданих ним документах, оскільки така ситуація виникла не з його вини.

Здавалося б усе більш-менш прояснилося. Але 19 листопада Печерський суд виніс рішення по другому договору – на $1,25 мільйони. Адже, нагадаємо, що договорів було два.

По цьому ж другому договору була кримінальна справа НАБУ – невнесення Насаликом позичених грошей у декларацію.

Ситуація була аналогічна, але судді і рішення різні.

Суддя Печерського суду Олексій Соколов відмовився стягувати з Насалика борг на користь Димінського.

У 2019 році експертиза КНДІСЕ не підтвердила, що на договорі підписи Насалика. Складається враження, що тут адвокати Димінського просто старалися менше. Хоча судді Підпалому розповідали, що і в цій справі оригінали документів вилучалися поліцією і після повернення «помолодшали» на три роки.

Зрештою, у Димінського є шанс відігратися в апеляції. Так само, як і в Насалика, який вже оскаржив рішення про виплату Димінському 56,5 млн грн.


Ірина Салій, сайт «Судовий репортер» 

error19
fb-share-icon0
Tweet 20
fb-share-icon20
Please follow and like us:
Pin Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує файли cookies з метою аналізу трафіку та надання реклами і послуг на основі профілю ваших інтересів. Якщо ви хочете дізнатися більше або заборонити використання усіх чи деяких cookies, ознайомтесь з нашою Сookie Policy. Якщо ви натиснете «погоджуюсь» чи продовжите навігування сайтом, ви погоджуєтесь з політикою cookies. Погоджуюсь