25 листопада 2021-го в Приморському суді Одеси відбувся допит Михайла Чеботаря, якого судять за зґвалтування і жорстоке вбивство 8-річної дівчинки в селі Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області 26 серпня 2016 року.
Тіло дитини знайшли близько 7 години ранку 27 серпня на пустирі позаду покинутої будівлі по сусідству із домом, де вона жила з мамою, вітчимом та молодшим братиком. За місцем проживання дівчинки під час обшуку знайдено кепку. Собака-шукач взяв слід по кепці і привів поліцію до будинку Михайла Чеботаря, сусіда й друга вітчима Ангеліни.
Звістка про те, що в злочині підозрюють місцевого жителя ромського походження 21-річного Михайла Чеботаря, спровокувала масові заворушення.
Розлючений натовп громив житло, нищив майно жителів села — ромів. Люди не постраждали, бо всі ромські родини встигли напередодні погромів втекти. Вигнанці мусили шукати житло в інших селах регіону та в Ізмаїлі, ніхто з них в Лощинівку не більше повернувся.
Справу розслідувало слідче управління ГУНП України в Одеської області під процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури. Слідство у справі Михайла Чеботаря завершили в кінці грудня 2016-го, обвинувальний акт досі слухається в Приморському суді Одеси. Обвинувачений з 27 серпня 2016 року перебуває за ґратами.
Чеботаря допитали в суді після вивчення всіх обставин справи, заслуховуваня свідків та експертів.
На прохання адвокатів його випустили з “акваріума” та зняли наручники.
«Вас, циган, стріляти треба»
Чеботар детально пригадав, що робив того дня. Ввечері, повернувшись до села з роботи в Ізмаїлі, де він працював на рибному заводі, молодий чоловік вирушив із друзями в гості до односельця Юхима Матяша відзначати день народження його дівчини. У компанії був також інший його товариш — Олександр Матяш, вітчим Ангеліни Моісеєнко.
Приблизно о 00.15 Михайло з Олександром Матяшем вийшли з дому Юхима на вулицю покурити. Олександр почав дзвонити своїй дружині Катерині Моїсеєнко. Та не відповідала, а потім її телефон і зовсім відключився. Через це Матяш сильно занервував і попросив, щоб Михайло з ним пішов до бару «Фортуна», де працювала Катерина тої ночі.
Вирушили чоловіки не вдвох. Попереду йшли також сестра Матяша Людмила, її подруга Маша, друзі Михайла — Рустам Чурар і Армен Мунтян. Дорогою Олександр сказав Михайлу, що треба зайти до нього додому, перевірити, чи сплять діти — його 5-річний син Валера та 8-річна падчірка Ангеліна. Попросив Михайла піти з ним. Дорога зайняла близько 15 хвилин.
Михайло зупинився у передпокої. Олександр зайшов і повернувся, кажучи, що син на місці, спить, а дівчинки немає, і почав нервувати. Але за хвилину Ангеліна зайшла до будинку з вулиці, кажучи, що була в туалеті.
Зі слів Михайла (обвинуваченого), вітчим нібито вдарив дівчинку долонею по голові, вона впала. Обвинувачений підняв її і штовхнув вітчима. Той штовхнув його у відповідь. Потім Михайло розвернувся і вийшов із дому, бо «не хотів битися при дитині». Тоді в будинку Матяша він забув свою кепку (згодом кепка стала одним із доказів, що саме Чеботар убив дівчинку).
Михайло повернувся до бару. Звернув увагу на годинник, який висів навпроти входу. Була перша година ночі. За барною стійкою стояла дружина Матяша Катерина Моісеєнко.
Обвинувачений взяв каву, вийшов надвір. Там сиділа знайома йому компанія. Хвилин за 20-25 з’явився і Олександр Матяш (вітчим вбитої дитини). Як стверджує обвинувачений, Матяш уже був в іншому одязі. Він забіг у бар, обличчя мав сердите. Ні з ким не спілкувався, одразу пішов до барної стійки, до Катерини. Розмахував руками, щось їй говорив. Обвинувачений вважає, що вони сварилися.
Хвилин за 15 Матяш вийшов із бару, покликав Михайла. Повернувши за ріг бару, Матяш дістав із кишені викрутки й сказав: «Візьми, я в тебе брав, забув повернути». Михайло підтвердив, що, дійсно, давав викрутки Матяшу за два дні до подій.
Хлопець узяв викрутки, поклав у внутрішню кишеню куртки. Він не підозрював, що саме викрутка послужила знаряддям убивства. Чи були викрутки чистими, він у темряв теж не помітив.
Михайло ще повернувся до компанії. Його товариш Рустам загравав із Людою, яка Михайлу тоді подобалась. Через це чоловіки поконфліктували, але без бійки, «тільки на словах». З’ясувавши стосунки з другом, Михайло пішов додому спати. Була, за його словами, друга година ночі.
Наступного дня, приблизно о 8-9 ранку, в будинок Чеботаря зайшли четверо в цивільному. Вони не представилися, не показали посвідчення. Про те, що це працівники поліції, обвинувачений здогадався пізніше, побачивши біля воріт синю “четвірку” з мигалкою, а у дворі поліцейських у формі.
Один із гостей стягнув Михайла з ліжка, поклав обличчям на підлогу. Другий бив ногами. Ще двоє ходили по кімнаті, перевертали речі, щось шукали.
На хлопця наділи кайданки і повезли до сільради. Там , як стверджує обвинувачений, його продовжували бити, кажучи: «Зізнавайся, як ти це робив». Михайло запитував: «Що робив?» Але йому нічого не пояснювали, просто били – по голові, по вухах. Один із присутніх одягнув на руку рукавичку, зняв із Михайла штани та почав стискати геніталії.
Пізніше вже у райвідділку поліції Чеботар нарешті почув: «Зізнавайся, як убив доньку свого друга Олександра Матяша». Він сказав, що не вбивав. Поліцейські повідомили, що знайшли в його домі викрутку, якою вбили дитину. Тоді обвинувачений згадав, як уночі Матяш віддавав йому викрутки. Він говорив про це поліцейським, але ті начебто його не чули.
Слідчий – невисокий лисий чоловік – везучи його в машині до райвідділу поліції , зі слів обвинуваченого, погрожував, що відправить його в зону АТО. Інший чоловік говорив: «Ви, цигани, зовсім о…ли. Корони одягли. Вас стріляти треба».
Михайло бачив, як до райвідділу привели його друзів Рустама і Армена. Їм сказали, що Чеботар убив дівчинку, що в будинку Матяша знайшли його кепку та вимагали її впізнати. Але хлопці засумнівалися, що це кепка Михайла, бо того вечора в барі був ще хтось у подібній кепці. Вони також сказали, що Михайло не міг скоїти злочин, адже постійно проводив час із ними. Тоді їх теж почали бити.
Іншу версію подій не вивчали
В обвинувальному акті написано, що вбивство сталося 27 серпня в період між 2.30 і 3 годиною ночі, після того як Чеботар о 2 годині пішов із бару «Фортуна». Але дорогою додому в нього «раптово виник умисел на задоволення свого статевого потягу та він вирішив зґвалтувати знайому йому малолітню Моісеєнко».
Але дві медичні експертизи встановили, що смерть дитини дитини настала раніше — між 23.25 та 01.25. І це узгоджується із показаннями самого обвинуваченого, який твердить, що пішов із дому Матяша і залишив його наодинці з падчіркою саме в період, який співпадає з часом смерті Ангеліни. Тобто ідеться про версію подій, яку поліція чомусь не розслідувала взагалі: що дівчинку міг убити її вітчим Олександр Матяш.
Свідок Валентина К. та її сестра виходили з бару «Фортуна» приблизно між о пів на першу і першою годиною ночі, і чули якісь крики. Вони були неподалік від місця, де потім вранці виявили тіло жертви.
Про те, що Матяш прийшов у бар «Фортуна» близько першої години ночі злий, роздратований, з червоними очима і переодягнутий, говорив не тільки Чеботар, а й двоє свідків, товаришів обвинуваченого, – Рустам і Армен.
Вони ж розповіли, що Матяш часто бив дівчинку, і та ходила в синцях. А мати начебто не захищала від вітчима і часто жалілася, як втомилася від неслухняної доньки.
19 лютого 2020 в ефірі ТРК «Україна» показали фільм «ДНК для третього невідомого». Журналісти провели власне розслідування і з’ясували, що неідентифіковані сліди ДНК на викрутках і долонях жертви з високою імовірністю належать вітчиму.
Адвокат обвинуваченого клопотав про комплексну молекулярно-генетичну експертизу – саме для того, щоб перевірити інформацію журналістів. Але суд у цьому відмовив.
Відповідаючи на запитання прокурора, Чеботар не зміг пояснити, як сліди поту та слини, походження яких не виключається від нього, могли потрапити на фрагментах дерев’яного кілочка, який вилучено з місця злочину.
Чеботар припускає, що сліди ДНК вбитої могли залишитись на його руках, коли він піднімав дівчинку після удару вітчима.
Також показання обвинуваченого пояснюють, як сліди крові Ангеліни Моісеєнко могли потрапити на підкладку куртки. І як ці ж сліди могли опинитися на штанах та кросівках: коли Чеботар прийшов додому, виклав викрутки на тумбочку і, не вимивши руки, почав роздягатися. Саме у цей момент сліди ДНК дитини могли бути перенесені на одяг та взуття.
Життя продовжується…
Про те, що ізмаїльські правоохоронці вибили із Михайла Чеботаря зізнання у вбивстві дитини, говорили з самого початку. Але прокуратура вперто відмовлялася розслідувати зловживання поліції. Всього за п’ять років адвокати тричі вимагали внести в ЄРДР інформацію щодо тортур їх підзахисного, і тричі прокуратура справу закривала. Останній раз адвокати змусили прокуратуру відкрити провадження вже навесні цього року, і тепер його веде Державне бюро розслідувань.
Два місяці тому в Європейському суді з прав людини зареєстрували скаргу Михайла Чеботаря проти України. Скарга стосується порушень прав при затриманні, коли співробітники поліції «вибивали» показання, а також поганих умов тримання його під вартою в одеському СІЗО.
За п’ять років, що Чеботар перебуває у СІЗО, він встиг зарекомендувати себе як законослухняна і працьовита людина. Як розповіли авторці його адвокати, на зустрічі з ними він часто приходить просто з кухні, де допомагає кухарям готувати їжу на всіх мешканців установи.
Нещодавно там же, у СІЗО, він познайомився із дівчиною, мешканкою Одеси. Вона вже вийшла на волю і чекає Михайла.
Слухання цієї резонансної та дуже непростої справи завершуються. Попереду дебати. Можливо, до кінця року ми дізнаємося про вердикт суддів Приморського суду — чи винен Михайло Чеботар у вбивстві своєї маленької сусідки.
Тетяна Герасимова, для сайту «Судовий репортер»