Суд виправдав від хабарництва голову Лисичанської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії за недоведеністю в його діях складу злочину.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 17 грудня.
У 2017 році громадянка, яка хворіє на дитячий церебральний параліч та є інвалідом дитинства, звернулася до комісії з приводу підтвердження 2 групи інвалідності.
Однак у жінки чомусь не приймали документи, тому вона попросила допомоги в знайомого, який, у свою чергу звернувся до голови МСЕК. Тоді останній начебто озвучив вимогу заплатити 300 доларів.
Після проходження жінкою комісії її знайомий заніс гроші в кабінет посадовця і поклав за вказівкою в його робочий стіл. Далі підозрюваного затримали представники військової прокуратури Луганського гарнізону.
Але суд голову МСЕК виправдав.
По-перше, формулювання обвинувачення, що посадовець брав гроші за нестворення проблем у проходженні комісії, не узгоджується з посадовою інструкцією голови Лисичанської МСЕК, який відповідальний лише за роботу самої експертної комісії, утвореної з числа профільних лікарів. Він безпосередньо не відповідає за прийом чи відмову в прийомі і реєстрації документів технічними працівниками установи. Термін огляду тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для медико-соціальної експертизи, обмежується нормативним документом з визначеним 5-денним строком, а не волевиявленням голови МСЕК, тобто перебуває за межами його компетенції.
По-друге, в обвинуваченого відсутні повноваження одноособово приймати рішення про призначення групи інвалідності. Кваліфікація ст.368 ККУ виключається, якщо дії, за сприяння в яких особа отримала неправомірну вигоду, належать винятково до компетенції колегіального органу.
Крім того, заява про вимагання неправомірної вигоди працівниками Лисичанської МСЕК не містить вказівки на вимагання неправомірної вигоди саме обвинуваченим.
Суд вважає, що досудове розслідування розпочато з порушенням процедури, оскільки в заяві про злочин не зазначено конкретних обставин, які б свідчили про ознаки злочину, а лише є загальне повідомлення від імені не уповноваженої особи в інтересах третьої особи. Відомості ж до ЄРДР внесли тільки через чотири дні на підставі нібито матеріалів правоохоронних органів і без вказівки ПІБ заявника.
По-третє, заява не містила попередження заявника про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Відтак заява про злочин є недопустимим доказом.
Для контрольованої передачі хабара нібито використовувалися особисті кошти громадянки, яка зверталася про підтвердження групи інвалідності. Але суду не надано заяви про передачу грошей співробітникам військової прокуратури для використання в будь-яких слідчих діях. Тому суд вважає, що не було законних підстав для використання цих грошей у слідчих діях і визнає вилучені з кабінету чиновника 300 доларів недопустимим доказом.
На завершення суд також дійшов висновку, що слідчі військової прокуратури взагалі не мали права розслідувати цю справу, бо вона була підслідна Національній поліції.
У матеріалах справи відсутня постанова прокурора про зміну підслідності внаслідок неефективного розслідування органами Національної поліції. Відтак усі зібрані військовою прокуратурою докази визнаються недопустимими.
18
0
20
20
