Харківський апеляційний суд визнав ексзаступника мера Полтави Дмитра Трихну винним у пропозиції хабара судді Ларисі Гольник.
Про це повідомила у Фейсбук суддя Гольник, яка є заявницею і потерпілою в цій справі.
Колишнього посадовця визнали винним за ч.3 ст.369 КК і призначили 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна.
Водночас Трихна не відбуватиме тюремне покарання і звільняється з іспитовим строком 2 роки.
Суд застосував законодавство (ст.75 Кримінального кодексу) в редакції станом на період вчинення злочину. Інкриміновані Трихні події розгорталися у грудні 2014 — січні 2015 року. Зміни до ст.75 Кримінального кодексу, якими забороняється призначати умовне покарання за корупційні злочини, набули чинності лише з 25 січня 2015-го.
Щодо звинувачень у втручанні в діяльність судді з метою добитися неправосудного рішення (ч.1 ст.376 КК), то виправдання Трихни в першій інстанції залишено без змін.
У 2014 році суддя Гольник розглядала адміністративну справу щодо конфлікту інтересів у мера Полтави Олександра Мамая. Тодішній заступник міського голови Трихна неодноразово зустрічався із суддею і дзвонив їй, прохаючи зустрітись із Мамаєм і прийняти в його справі потрібне рішення. Пропонувалося, щоб суддя закрити справу за строками без визнання вини або ж взяла самовідвід.
Раніше суддя Гольник зверталася до міської влади з проханням відремонтувати багатоповерхівку, в якій знаходиться її квартира, але в бюджеті міста не було достатньо коштів. Тому це нібито могло бути причиною упередженості Гольник до Мамая. Адвокат мера заявляв судді відвід близько 10 разів і кожного разу з різних причин.
Суддя Гольник вживала заходів, що Мамай з’явився до суду як учасник процесу. Але той погоджувався прийти тільки тоді, коли знатиме яке буде рішення, а саме про визнання його винуватим і закриття справи.
Трихна нібито пропонував судді моральне відшкодування за рішення. Під час одної із зустрічей «на клаптику паперу відобразив розмір неправомірної вигоди у сумі 104 тис. грн». Наступного дня він уточнив, що сума буде в доларах — $5000 і показав жестом руки цифру «5».
На одну із зустрічей Трихна привів Мамая. Після розмови наодинці з суддею Гольник мер зателефонував начальнику СБУ та повідомив про провокацію й того ж дня написав заяви до СБУ та прокуратури.
Після цього передачу коштів так і не зафіксували. Зустрічей більше не було, а мер Мамай вийшов на пресконференцію і заявив, що це суддя Гольник вимагала в нього $5000. Адміністративну справу Мамая передали іншому судді, який закрив її за строками давності.
У 2018 році Київський райсуд Полтави Трихну виправдав.
Результати негласних слідчих (розшукових) дій, а саме записи спілкування Гольник із Трихною, визнали недопустимими доказами. Виявилося, що фіксування розмов велося в одному кримінальному провадженні, а підозру Трихні повідомили в рамках іншої справи.
Із відповіді голови Апеляційного суду Полтавської області вбачалося, що в конкретний період часу в кримінальному провадженні, за яким оголошено підозру Трихні, дозвіл на НСРД не надавався.
В апеляційних скаргах повідомляється, що перша інстанція проігнорувала те, що кримінальні провадження були об’єднані і клопотання про проведення НСРД були відкриті захисту під час судового засідання.
Апеляційний суд погодився, що кримінальні провадження були об’єднані, а тому не потрібен спеціальний дозвіл на використання раніше зібраних доказів в об’єднаному провадженні.
Апеляційний суд зазначає, що постійне відвідування судді і спілкування з приводу прийняття конкретного рішення і озвучування, яке саме рішення треба ухвалити, не можна вважати просто висловленням думки юриста, як це хотів представити Трихна.
Перша інстанція безпідставно поставила під сумнів приналежність номерів мобільних телефонів саме Гольник і Трихні. Під час допиту Гольник назвала номери телефонів свій і Трихни. Крім того, належність цих номерів перевірена під час винесення ухвал слідчого судді про надання доступу до інформації про телефонні з’єднання.
Показання самої судді Гольник та її поведінку перша інстанція назвала сумнівними. Суд розкритикував Гольник за те, що вона «погодилася на роль агента-викривача» та мала неодноразові зустрічі з заступником мера і особисто Мамаєм, обговорюючи перебіг судового процесу та можливі рішення у справі, «допускала усамітнення та висловлювання, які могли сприйматися співрозмовниками неоднозначно».
«На переконання суду, суддя у даному випадку, навіть з метою виявлення правопорушників… не має приймати участь у в проведенні оперативно-розшукових заходів і слідчих дій та здійснювати позапроцесуальні взаємовідносин з особами, що є учасниками справи, яка перебуває у його провадженні», — йшлося у вироку суду. Натомість судді у випадку втручання в її роботу радили звертатися до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора.
Водночас Гольник у скарзі на вирок зазначає, що суд не мав права визнавати протиправною її співпрацю з правоохоронцями без рішення Вищої кваліфкомісії суддів. На її думку, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, роблячи висновок про порушення правил суддівської етики.
Апеляційний суд погоджується, що перша інстанція безпідставно вдалася до оцінки Гольник судді. А щодо спілкування з учасниками справи в позапроцесуальний спосіб, то Гольник робила це, будучи залученої до негласної слідчої дії — контролю за вчиненням злочину.
У матеріалах справи є висновок експерта про домінування комунікативної активності Трихни на записах НСРД. Ознак схиляння і провокації з боку Гольник не встановлено.
Фото — Facebook судді Гольник
22
0
20
20
