30 травня у Вищому антикорупційному суді допитали юриста Максима Святненка. Це вже другий допит у цій будівлі, який висвітлює «Судовий репортер». І, скоріш за все, не останній. Святненко є заявником одразу в кількох кримінальних провадженнях щодо хабарництва.

Опівночі 23 лютого цього року, за кілька хвилин, до повномасштабного вторгнення російських військ, в антикорсуді до 10 років позбавлення волі був засуджений колишній замміністра з питань окупованих територій Юрій Гримчак. Заявником у цій справі також був Святненко. Суд дійшов висновку, що неодноразова участь громадянина у викритті корупції не свідчить про провокацію.

Допит 30 травня був цікавий тим, що стосувався діючого голови Баришівського райсуду Київщини. А, по-друге, що участь у допиті брав адвокат Євген Шкурідін, який останні роки по суті проводив власне розслвоідування щодо Святненка і під час судових засідань неодноразово озвучував здобуту інформацію, послідовно відстоюючи думку про Святненка як агента спецслужб.

Шкурідін паралельно захищає суддю Подільського суду Тетяну Войтенко від звинувачень того ж заявника. А, крім того, став представником ексдружини Святненка у судовій справі про визначення місця проживання спільної дитини розлученого подружжя. Причому розірвання шлюбу Святненка раніше відбувалося в Баришівському суді. Залишається тільки дивуватися, як особисте, професійне і громадянське тісно переплелося для Святненка в цій справі.

«Була особиста довіра до СБУ»

Святненко розповів, що з суддею Лисюком познайомився у 2017 році, тому що в Баришівському суді розглядалася справа про його розлучення.

Крім того, на розгляді цього ж суду перебували ще дві справи, де він був представником позивачів. Одна за позовом Семенова до Малюти в сумі 1 млн 300 тисяч гривень, а також за позовом Артура Білоуса до ТОВ «Лубенське шляхобудівельне управління №9» і ТОВ «Юридичне бюро «Юржитло» і Сергія Зуєва (поручителя по договору між ШБУ і юридичною фірмою) в якості третіх осіб про стягнення понад 11 млн грн.

Компанія «Юржитло», директором і співзсновником якої був Святненко, мала договір з Лубенським ШБУ про надання юридичних послуг — стягнення коштів зі Служби автодоріг у Полтавській області, згідно з виданими раніше наказами господарського суду. «Юржитло» мало отримати 50% від стягненої суми, в даному випадку 11 мільйонів. Однак у подальшому Лубенське ШБУ відмовилися платити. «Юржитло» відступило право стягнення коштів одному зі своїх співзасновників — Артуру Білоусу, якого у суді представляв другий співзасновник «Юржитла» — Святненко.

Свідок розповідає, що за першим позовом громадянка Малюта почала вести переговори із Семеновим щодо мирного врегулювання питання і повернення коштів. Тому позов суд залишив без розгляду.

За другим позовом щодо 11 мільйонів — Баришівський суд в особі судді Коваленко позов задовольнив, апеляція залишила рішення без змін, але Верховний суд ці рішення скасував і у стягненні коштів відмовив, оскільки вважає, що «відсутній факт реального надання послуг».

Святненко пригадує, що у вересні 2017-го приїздив до Баришівського суду реєструвати одночасно обидві позовні заяви. На виході з канцелярії юрист зустрів голову суду Олександра Лисюка, який поцікавився, чому він тут.

— Обговорили суть позовів дуже коротко. Він мене повідомив, що позови повинні бути розподілені на нього як суддю у зв’язку з тим, що на той час у суді працювало тільки двоє суддів, один із яких зараз у нарадчій. Сказав, що справи передадуть йому на розгляд… Звернув увагу на прізвище Малюта, що потрібно бути обережним, тому що Малюта нібито співпрацює з правоохоронними органами, а саме СБУ… Врешті-решт він мені сказав: «Ти ж розумієш, що за задоволення цих позовів потрібно буде платити?». На зустрічне моє питання відповів, що це буде приблизно 10-15% від ціни позову.

Після цієї розмови Святненко звернувся із заявою до відділу «К» СБУ в Києві та Київській області.

— Мав певну довіру, чесно кажучи, до СБУ, бо в мене до цього було багато даних в частині фінансування тероризму, зокрема ДНР і ЛНР. Співробітники на той час дуже чітко відпрацьовували всі мої звернення, на відміну від інших правоохоронних структур. Посилання в інтернет-виданнях численних, що Святненко, будучи професійним юристом звернувся чомусь до СБУ, а не до НАБУ… Дуже просто. Я чудово розумію питання підслідності. Але мною було прийнято таке рішення, тому що в мене була особиста довіра до Служби безпеки України. Звичайно багато співробітників СБУ працювали на той час, на мою думку, незадовільно і мої заяви передавались від одного працівника до іншого, а я наполягав на їх якнайшвидшому розгляді… Але, незважаючи на сукупність обставин, мною прийняте таке рішення.

Святненко каже, що мав сумніви, чи варто заявляти на Лисюка, адже він був головою суду, де розглядалася його справа про розлучення за першим шлюбом і визначення місця проживання його малолітнього сина. Однак зробив це.

Під час наступної зустрічі Лисюк прийняв юриста в своєму кабінеті, а потім запропонував піти на вулицю.

— Я чітко пам’ятаю. Була гарна погода. На подвір’ї суду, перебираючи яблучка чи груші… Здається, яблука були на дереві. Він сказав мені, що по справі Білоуса надати мільйон, але уточнив, що на двох. Я так розумів, що йому виходило 500 тисяч. У справі Малюти Лисюк запитав: «Скільки ти береш собі?». Я сказав, що беру приблизно 5%, хоча в мене був підписаний договір про надання юридичних послуг, де було написано саме 20% винагороди. Але, враховуючи, що Семенов вступив у мирні переговори з Малютою, ми вирішили, якщо вони досягнуть згоди, то моя винагорода буде становити 5%… Від загальної суми становило 2,5 тисячі доларів. Лисюк сказав: «Ну то і мені так само, а ще краще 3».

Наступного разу Святненко прибув до суду на підготовче засідання у справі Малюти проти Семененова. Розгляд відклали через неявку позивачки. Він подав заяви про забезпечення обох позовів.

Пізніше йому зателефонував Лисюк і поінформував, що ШБУ-9 подало апеляційну скаргу на рішення про відкриття провадження із мотивів порушення правил підсудності. Лисюк начебто став наполягати на зустрічі, кажучи, що коли Святненко не приїде, то на заяви про забезпечення позову буде відмова.

Тоді Святненко отримав від правоохоронців гроші і поїхав до судді. У кабінеті Лисюк показав йому скаргу ШБУ-9, на що Святненко відповів, шо не бачить тут проблеми і відстоїть свою правоту.

Натомість Лисюк нібито озвучив три варіанти розвитку подій: 1) він відмовляє у заявах про забезпечення позовів; 2) Святненко сам просить залишити їх без розгляду; 3) він задовольняє заяви, але за це треба платити. На запитання про ціну, як стверджує Святненко, голова суду показав «два», тобто дві тисячі доларів.

Через деякий час Святненко повернувся у кабінет і сказав, що його клієнта влаштовують такі умови. Тоді Лисюк покликав свого помічника, передав йому метаріли по Білоусу і сказав, що задовльняє заяву про забезпечення позову. За ухвалою суддя сказав вернутись через годину.

Святненко пішов пити каву, а потім вернувся і сидів у коридорі. До нього знову підійшов Лисюк і запропонував піти випити кави. Коли юрист відмовився, кажучи, що щойно пив, то суддя перепитав його ще раз. Святненко зрозумів, що це натяк вийти на вулицю, і погодився. Лисюк, дійсно, пішов у сусідній магазин і купив собі напій.

Далі чоловіки спілкувалися на різні теми. Суддя став цікавитись і розлученням Святненка, його стосунками із дружиною.

— Пам’ятаю збентеженість Лисюка. Він озирався, оглядав автомобілі. Таке враження, що відчував, що щось відбувається не так. Зайшли на подвір’я суду і Лисюк запитав: «Коли ти будеш розраховуватися? Коли віддаси гроші?» Я сказав, що гроші в мене з собою, можу їх без проблем віддати зараз. У мене було $2500. Я їх дістав з кишені і віддав. Лисюк поклав їх собі, здається, у піджак. Я сказав, що це $2000 по Білоусу, за заяву про забезпечення позову, і $500 по Семенову і решту по Семенову я підвезу наступного дня.

На вході до приміщення суду Лисюк нібито кудись зник. Юрист сам піднявся у його кабінет і там одержав ухвалу.

«На мене тиснули, щоб я не прийшов на цей суд»

Святненко каже, що у публікаціях «Судового репортера» із судових засідань транслюються розповіді адвоката Шкурідіна і таким чином його облито брудом у повному обсязі. І тому присутній захисник не викликає в нього позитивного ставлення. Сам заявник запевняє, що жодних прохань чи провокацій з боку правоохоронців не було. Він вважає, що подібні публікації були тиском на нього як свідка. Далі Святненко став цитував допис Шкурідіна у Фейсбуці: «Достопочтенный судья ВАКС с приостановленным адвокатским свидетельством Ногачевский признал мою поездку на похороны заслуженного юриста неуважительной причиной неявки в судебное заседание. Жаль достопочтенный судья не захотел обратиться с жалобой…» (малося на увазі похорон голови Ради адвокатів Одеської області Йосипа Бронза, який помер у листопаді 2021-го — ред). Головуючий обірвав свідка, кажучи, що це, мабуть, не стосується справи.

Допитуючи свідка, адвокат Шкурідін сказав, що у липні 2017-го Баришівський суд повертав заяву Святненка про розірвання шлюбу. І за день до подання позовів у справах про стягнення боргу в вересні 2017-го Святненко чомусь телефонував Лисюку. Сам юрист припускає, що дзвінок скоріш за все був пов’язаний зі справою про розлучення.

Шкурідін каже, що Святненко особисто приїздив до Лисюка за день до подачі позовних заяв. Свідок відповідає, що це сумнівно, а якщо і було, то у зв’язку з процесом розлучення. Начебто ексдружина Святненка також ходила до Лисюка і просила передати їй дитину. Тому суддя почергово їх до себе викликав. Під час такого спілкування вони обмінялися телефонами.

Справа вирішувалася у Баришівському суді, оскільки саме в цьому районі була зареєстрована колишня дружина Святненка.

— Ви розумієте наслідки. Питання стояло про долю моєї малолітньої дитини. І зараз стоїть. Шкурідін представляє інтереси моєї дружини колишньої, — повідомив свідок.

5 вересня 2017 зафіксовано шість дзвінків Святненка до Лисюка. Причому телефонував саме Святненко.

Свідок каже, що суддю чомусь хвилювала тема його розлучення. «Не знаю чому. Можливо в нього (судді, — ред.) були якісь стосунки з моєю попередньою дружиною… Він про неї так відгукувався: «Така гарна дівчина». Вона йому і зараз подобається. Другий варіант, що, дійсно, людина хотіла у справі розібратися. Але це малоймовірно», — каже він і наполягає, що дзвінки були пов’язані саме з розірванням шлюбу. Начебто Лисюк переконував його телефонувати дружині, домовлятися, а потім звітувати про це. Значну кількість дзвінків до судді Святненко пояснює тим, що зв’язок був поганий і дзвінки зривалися.

Подальшу зустріч з Лисюком у приміщенні суду свідок називає випадковістю.

— Там його не зустріти було тяжко… У мене бажання з ним зустрічатися апріорі не було. Людина постійно цікавилась речами дивними, чесно кажучи… Цікавився особистим моїм життям. Мені з ним зустрічатися просто так не було ніякого сенсу і бажання.

За словами Святненка, Лисюк відкрито розповідав йому, що вважає, що дитину треба залишити з матір’ю, але готовий ще подумати. «Я вже зараз розумію до чого Лисюк тоді вів, але тоді не додумався, що мова може йти про надання грошей… Ця справа є і досі. Ми розлучились, а місце проживання дитини ніяк не визначимо, хоча Служба у справах дітей дала висновки, що рекомендує, аби дитина проживала зі мною. Ця справа слухається і досі в Березанському суді [Київської області], про що я не буду розказувать», — говорив Святненко.

— 4 вересня Ви телефонуєте Лисюку. 5-го подаєте позови. А чому до правоохоронних органів звертаєтесь лише 14-го? — запитав адвокат.

— Були деякі обставини, чи доцільно при тих обставинах звертатися. Ви розумієте як би завершився розгляд моїх сімейних спорів? Лисюк там царь і бог. Вальяжний. Все вирішує, на все впливає. До нього як до царька. Як зараз до путіна всі бігають… Розумів, що міг собі зробити гірше… Але я зробив це. На відміну від багатьох осіб, які бояться чи сумніваються… Неприємності я і зараз отримую. Вони (захист — ред.) на мене заяв написали стільки, стільки було кримінальних проваджень. Мене вздовж і впоперек вивчили щодо провокації і Нацпол, і ДБР. Ніхто нічого не знайшов, нічого не підтвердилось. Влаштували таке кіно!.. Я знаю, куди Лисюк їздив, як просив, щоб мені зробити. Як вони на мене тиснули, щоб я не прийшов на цей суд і не сказав правду. Не хочу вам це все розказувать і по дружині по моїй, колишній, що вони роблять. І по всіх судових провадженнях, які в мене є. Усі тут присутні (обводить поглядом зал — ред.) — у кожного своя роль… І я не боюсь розказувать. Бо, може, ви не знаєте, хто такий Лисюк, а мені довелось узнать дуже добре. Не боюсь, прийшов і кажу правду.

Суддя втрутився і запитав, чи потрібен Святненку захист його як свідка. Але той відповів, що ні, бо в нашій країні ця процедура не працює.

— По Гримчаку, коли було, я писав цю заяву. Надана була охорона, але не працює воно так, як повинно, — сказав свідок.

Адвокат Шкурідін заявив, що Святненко під присягою дав суду неправдиві свідчення. А саме, що станом на 1,5,10 вересня і навіть 27-ме, коли нібито передавались гроші, у провадженні Баришівського райсуду не перебувала така справа про розлучення і визначення місця проживання дитини. І Святненко дає такі свідчення, щоб пояснити свої телефонні дзвінки до до голови суду. Мовляв, не було ніяких питань, які Лисюк і Святненко могли б обговорювати у вересні 2017-го, до подачі позовів про стягнення коштів.

«4 вересня, коли Святненко телефонував і приїжджав до голови Баришівського суду, що підтверджується доказами. Саме він пропонував неправомірну вигоду судді Лисюку», — сказав захисник.

Суддя поцікавився, чи має адвокат які-небудь підтвердження щодо провокації від правоохоронних органів. Шкурідін відповів, що він особисто з цього приводу не звертався. Святненко сказав, що з приводу провокації заяву особисто подав Лисюк і поліція у даній справі допитувала його ексдружину, яка розповіла, наприклад, що Святненко вдома ксерив гроші, хоча він це заперечує.

«Ми з есбеушником не друзі»

Святненко каже, що з есбеушником Бельдієм вони почали працювати у 2017- му по його заявах. Чому саме Бельдію передали його заяви, він не знає. Водночас уточнює, що Бельдій займався тільки двома заявами — щодо Лисюка і щодо судді Подільського суду Києва Войтенко, а в інших провадженнях прізвище Бельдія не фігурує.

— Ніяких стосунків дружніх чи товариських. У мене таких бельдіїв дуже багато… Тому прив’язувати до мене, це вже як образа… Ніякі ми не друзі.

Адвокат запитував, чи приїжджав Бельдій до Святненка додому. «Не можу точно сказать. Але те, що не запрошував, це 100%», — запевняє свідок. Він каже, що у певний період у нього угнали автомобіль й іноді правоохоронці забирали його з дому машиною.

Святненко підтвердив, що Олексій Мечинський йому знайомий. У попередніх засіданнях суд давав дозвіл захисту на ознайомлення із матеріалами кримінальної справи 2014 року щодо можливого викрадення Мечинського. Святненко підтвердив, що підготувався до відповіді на це запитання, зробив нотатки, почитавши «казки братів Грімм у мережі інтернет» (маються на увазі публікації про перебіг попередніх засідань — ред.).

Після Революції гідності до Святненка, за його словами, звернувся за юридичними послугами знайомий, який був фактичним співвласником компанії «Практікер-Україна» — мережі гіпермаркетів, один із яких був у Києві на Окружній дорозі. Святненко зайнявся представництвом цього бізнесу в судах.

Один із таких магазинів був в окупованій Макіївці. Виявилося, що підприємці зареєстрували «Практікер-ДНР». Податки сплачувалися терористичній організації. Святненко висловив з цього приводу занепокоєння, оскільки завжди мав активну громадянську позицію: був активним учасником Революції гідності, а також працював із націоналістичними організаціями. Юрист порушив питання про сплату податків в «ДНР» на рівні керівництва, а саме тої людини, яка запросила його на роботу, пояснив, що в такій компанії працювати далі не буде.

Співвласником і головним бенефіціаром «Практікер-Україна» був Олексій Мечинський. Коли заяви Святненка дійшли до Мечинського, то йому це начебто сильно не сподобалося. Розуміючи, що юрист буде вживати якихось заходів, він буцімто вирішив звинуватити його в деяких речах. «У мене обшуки проводили. Пов’язав це зі своїм особистим викраденням. Абсолютна ахінея», – обурюється Святненко.

Поки тривали всі ці суперечки Мечинський вийшов із бізнесу, вивів гроші і мережу гіпермаркетів продав французькій компанії «Леруа Мерлен».

Звинувачення у викраденні Мечинського Святненко називає абсурдом і штучно створеною ситуацією. Підозру йому так і не повідомляли і врешті-решт провадження закрили. У Святненка були вилучені мобільні телефони і він дізнався про закриття справи, коли їх повертали.

Свідок підтвердив, що має подяки від СБУ. Пояснює, що за громадянську позицію. «За викриття організованої злочинності і осіб, які фінансували тероризм в ЛНР і ДНР», — розповів Святненко. Він пояснив, що не може обговорювати подробиці цих справ, оскільки слідство триває і його ще допитуватимуть. Святненко наголосив, що не приховував цю інформацію, адже сам долучив документи до свого позову, коли судився у Баришівському райсуді Київської області зі своєю дружиною. Згодом після викриття судді Лисюка його адвокат Шкурідін отримав на свій запит із суду копії цих грамот.

Зал суду Святненко покинув зі словами: «Слава Україні!».

Наступне засідання планується 6 червня — суд допитуватиме інших свідків у цій справі.

---

Ірина Салій, «Судовий репортер»