«Людей затьмарило», — у справі ексзамміністра Гримчака допитали ключових свідків

3979

22 вересня у Вищому антикорупційному суді допитали двох основних свідків у справі ексзамміністра Юрія Гримчака.

Цими свідками є Максим Святненко і Сергій Сахно.

Саме вони під контролем правоохоронних органів передавали неправомірну вигоду покійному родичу топпосадовця Ігорю Овдієнку, який також був обвинуваченим, але помер після передачі справи в суд.

У 2019-2020 роках Святненко став відомий як заявник і свідок одразу в кількох справах про хабарі — у тому числі, щодо голови Баришівського суду Київської області, судді і заступника керівника апарату Подільського суду Києва, співробітниці Верховного суду, а також адвоката, який нібито підбурив адвоката до передачі неправомірної вигоди заступнику голови Оболонського суду.

У справі щодо судді Подільського суду захисник отримав інформацію, щоза півтора місяці до внесення відомостей до ЄРДР базові станції на території ГУ СБУ в місті Києві та Київській області зафіксували більше 100 з’єднань з мобільного телефону Святненка.

На адвокатський запит СБУ повідомила, що зі Святненком не співпрацює. Водночас відомо, що у 2017-2018 рр. Управління СБУ Києва та Київської області нагороджувало цього чоловіка за “сприяння у забезпеченні державної безпеки” і вагомий внесок у вирішення завдань, що покладені на СБУ.

Офіційно Святненко працює директором ТОВ «Юридичне бюро «Юржитло», що спеціалізується на цивільних і господарських судових спорах.

У 2019 році він консультував власників «Ринку Рибалка», які хотіли отримати дозвіл на реконструкцію приміщення в районі станції метро «Дніпро», щоб збудувати торговий центр. Погоджувати проект треба було в Міністерстві культури України та ЮНЕСКО.

«Цей об’єкт гуляв свого часу по всьому місту між юристами, — розповідав Святненко про «Ринок Рибалка», — Це був проблемний об’єкт зі своєю специфікою».

Узявшись за «Ринок Рибалка», Святненко запропонував долучитись своєму знайомому Сергію Сахну, який, менеджер за освітою, не будучи юристом, займався реєстрацією і ліквідацією підприємств і на той час начебто мав проблеми із заробітком. Сахну відводилась технічна частина — зареєструвати, подати, забрати документи і т.п., а також вести переговори із власниками. Номінальними власниками «Ринку Рибалка» виступали Антон Волков і Сергій Че, а кінцевих бенефіціарів ніхто не знав.

Якось на одній із зустрічей Святненко і Сахно “поділились своїми справами” із заступником міністра з питань окупованих територій Юрієм Гримчаком та братом його дружини.

Святненко пояснив, що знав Гримчака з 2018 року і мав з ним товариські стосунки, а потім суто ділові.

«Вони розповідали мені про свої справи, я розповідав їм про свої», — пригадував Святненко. Коли він проговорився Гримчаку про «Ринок Рибалка», то у відповідь почув, що питання реально вирішити, але треба провести “велику роботу”.

— Ми зустрілися, пам’ятаю, в ресторані на першому поверсі [будівлі], де знаходиться міністерство, по бульвару Лесі Українки… «Ажур», якщо я не помиляюсь. Ми зустрілися там з Овдієнком. Овдієнко розмальовував на аркуші паперу складну схему реалізації цього проекту, розмальовував його вартість. Вартість там була взагалі космічна… Після цього була зустріч з Овдієнком і Сахном в моїй присутності, де Гримчак підтвердив можливість реалізації цього проекту, позитивного вирішення… Про великі гроші мова зайшла уже, здається, при зустрічі із Сахном. Я його для того і привів, щоб він почув всі умови співпраці по цьому об’єкту… Щоб він далі міг зустрічатися з власниками об’єкту, правильно доносити інформацію…

Конкретно по «Ринку Рибалка» звучала сума мільйон доларів… Були етапи виконання. 500 тисяч доларів — перший основний етап, отримання погодження з Мінкультом і ЮНЕСКО на фактичну забудову, але де-юре реконструкцію об’єкту «Ринку Рибалка». Наскільки я пам’ятаю, ці 500 тисяч розділялись між міністром культури (тоді це був Нищук, “голос Майдану”), міністр юстиції Петренко, замміністра культури Мазур, інші особи по лінії Мінкульту, а саме Інституту експертиз культурної спадщини і управління культурної спадщини… Я пам’ятаю, чому там був міністр юстиції, тому що, як було пояснено, нібито сам міністр [культури] був особою формальною, статуеткою в міністерстві, прикрасою міністерства, а реальну роботу нібито виконували його заступники. Заступниця, яка відповідала за цей напрямок, а саме погодження цих проектів, була призначена саме за ініціативою міністра юстиції…

Другі 500 тисяч доларів мали нібито знаходитися в банківській ячейці з двома ключами: один у Сахна, інший у Овдієнка. Після того, як комісія Мінкульту погодить проект по реконструкції «Ринок Рибалка» Сахно мав віддати другий ключ Овдієнку, щоб він міг забрати ці гроші… Із них, якщо я не помиляюсь, 300 тисяч доларів нібито мало піти на надання неправомірної вигоди членам комісії. Іще 200 мали залишити як грошова винагорода Овдієнко і Гримчак… Точно можу сказати, що це було на аркуші паперу з меню.

Прокурор Олег Макар продемонстрував листок із меню, де на звороті Овдієнко рукописним текстом, за версією обвинувачення, виклав схему розподілу хабарів. Цей аркуш видав слідчим Сахно під час одного з допитів.

— Після зустрічі з Овдієнком ми піднімалися до кабінету Гримчака Юрія Миколайовича… На тій зустрічі Гримчак підтвердив можливість позитивного вирішення цього питання… По цифрах, по інстанціях підтверджував необхідність надання неправомірної вигоди. Суми підтверджувались, всі умови підтверджувались. Все що говорив Овдієнко ні в чому не суперечило, тому що говорив Гримчак… Гримчак по аркушу проходився по всіх пунктах і підтверджував те, що там було написано.

Водночас, як стверджує Святненко, те, що йдеться про хабарі було зрозуміло не з самого початку. Він не бажав псувати стосунки персонально з Гримчаком. Початково вони із Сахном думали, що йдеться про винагороду за юридичні послуги.

Святненко і Сахно, так би мовити, осмислювали побачене і почуте і не спішили з заявами в правоохоронні органи. Але за дивним збігом обставин, через два дні після спілкування із Гримчаком і Овдієнком, 17 липня 2019 року Сахна викликали в Управління спецрозслідувань ГПУ відібрати показання у справі про Чорновол.

— По справі Майдану мене визивали… Вбивства якогось… якогось журналіста, — пояснював Сахно. — Я просто там на Майдані був, в КМДА.

— Що ви знали?

— Нічого зовсім.

— А чому Вас викликали? — запитала адвокат Тетяна Матяш.

— Тому що я там був, в те время.

— На Чорновол напали не на Майдані, а за Києвом.

— А звідки я знаю. В мене на Майдані написано, що в КМДА я був… Давав покази по поводу Майдана, шо случилось. Визвали, сказали: ви там були, шо ви там робили? Я відповів: та я не пам’ятаю, всі пішли і я пішов. Допитували півтори-дві години… А потім вони начали мені казати: у нас є така інформація по поводу цієї ситуації (щодо Гримчака і Овдієнка — ред.). Я поняв, що треба все розказувати, да…

Після цього слідчі викликали на допит і юриста Святненка, який теж не став нічого приховувати. Святненка і Сахна залучили до конфіденційного співробітництва з правоохоронними органами.

Саме так звучить пояснення, чому розслідування проти Гримчака і Овдієнка почалося в межах кримінального провадження про замах на вбивство журналістки Тетяни Чорновол.

— Сума наданння неправомірної вигоди була основною темою… Пам’ятаю ту кількість дзвінків і зустрічей, щоб прискорити процес надання неправомірної вигоди. Не знаю, як на Сахна, але на мене достатньо сильно тиснули, щоб це було швидше. Якщо ми не зробим це зараз, я пам’ятаю цю розмову, то потім уже не буде. І це можемо зробити тільки ми: «у вас зеленое, у нас красное. Якщо ви це не зробите, то буде нажато стоп у всіх інстанціях і ви це не зробите ніколи». Тема наданння грошових коштів (неправомірної вигоди) звучала постійно і була основною. Цим людям, Гримчаку і Овдієнку, інакше сенсу цим займатися не було…

Пам’ятаю ту розмову з Гримчаком, але не пам’ятаю на техніці, не на техніці… Щоб психологічно тиснути на мене, ця людина мені розповідала про лісополосу, в якій хоронять вже третім слоєм людей неугодних… Нібито це був жарт, але звучало досить серйозно особисто для мене… Тиск постійно збільшувався. Він здійснювався виключно, на мою думку, щоб отримати ці грошові кошти якнайшвидше… Людей затьмарило, вони більше нічого від нас не хотіли… розповідав Святненко.

У справі був окремий епізод, який стосувався вирішення у Верховному суді справи, в якій Святненко мав особистий інтерес.

Свого час компанія «Юржитло», директором якої є Святненко, надавала юридичні послуги ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9», що володіє асфальтним заводом поблизу міста Лубни і займається влаштуванням дорожнього покриття. Підприємство залучалося до ремонту дороги у Полтавській області з нагоди Євро-2012. Служба автодоріг з ними не розрахувалась до кінця і «ЛШБУ №9» відсудило більше 20 мільйонів гривень, з яких половина — сума основного боргу, а решта — відсотки та інфляційні втрати. Саме компанія «Юржитло» Святненка начебто добилася для підприємства стягнення всієї суми. За умовами договору, «Юржитло» мало отримати 50% від стягнутих коштів — штрафні санкції. Але після стягнення коштів «ЛШБУ №9» відмовилося платити.

Баришівський суд Київської області і апеляція стали на бік позивача, однак рішення скасував Касаційний цивільний суд і в задоволенні вимог відмовив. «Юржитло» виступало у спорі третьою особою, відступивши право вимоги деякому Артуру Білоусу. Верховний суд мотивував відмову тим, що не було представлено доказів надання юридичних послуг. Оскільки в матеріалах справи малися акти виконання робіт, то до суду надійшла скарга від «Юржитла», щоб Верховний суд переглянув своє рішення.

На одній зустрічі із Гримчаком і Овдієнком це питаня начебто виникло випадково.

— Мені задавалось питання, які проекти ти супроводжуєш, які питання тебе хвилюють… Мені пояснювали, що, в принципі, це питання реальне. Люди продивилися документи, касаційну скаргу, додатки до неї… Але знову-таки. Я так розумію, що це було пов’язане в основному з тим, що у Юрія Миколайовича [Гримчака] вже підходив кінець строку його повноважень… Як мені здалось на той час, у зв’язку з закінченням повноважень… він разом із Овдієнком намагався там чи в іншому місці підзаробити…

Мені було названо суму за вирішення цього питання… Було піднесено з тої точки зору, що питання буде вирішуватися через заступницю генерального прокурора, а генпрокурором тоді був Юрій Луценко, з яким у Гримчака, як відомо, були близькі стосунки. А це була заступниця Луценка — Стрижевська. Мені було пояснено, що Стрижевська також знаходиться у добрих відносинах з Юрієм Миколайовичем, тому що колись працювала юристом чи то в них, чи в наближених осіб і вона до них прислуховується. Тим паче, завжди є Луценко, який може посприяти… Стрижевська нібито курувала судову гілку влади з боку ГПУ і мала зв’язатися з Гульком (голова Касаційного цивільного суду — ред.)… А Гулько, у свою чергу, — вплинути на суддів…

Сума спочатку була названа 100 тисяч доларів, з яких 50 необхідно надати одразу… Гримчак пояснював: я піду до Стрижевської, але я повинен знати, шо кошти вже готові… Овдієнко сконтактував мене з особою на прізвище Гетьман… Нібито якийсь військовослужбовець… Ми зустрілись біля заводу «Арсенал», присіли в ресторані «Шутерс» і я віддав йому (Гетьману — ред.) 50 тисяч доларів. Він їх довго, декілька разів перераховував. Я попросив як гарантію сфотографувати його документи, кому я віддаю кошти… Після цього він мав віддати кошти Гримчаку і Овдієнку… Овдієнко мені сказав, що це буде людина від Анжели, від Стрижевської. Я ще спитав: “Ви від Анжели?” По його виразу обличчя було зрозуміло, що хто така Анжела він не знає. Але він підтвердив, що нібито так… Потім мені підтверджено і Гримчаком, і Овдієнком, що грошові кошти отримані.

Гримчак нібито навіть проводив зустріч із Стрижевською. Я був там присутній. Поясню, де “там”. Я чекав під ГПУ. Під’їхав Гримчак, зайшов на прохідну ГПУ, я думав, що піду з ним, але з ним не пішов. Він мені сказав: чекай, якщо буде потрібно, потім піднімешся, переговоримо. Гримчак пішов нібито до Стрижевської погоджувати це питання, а я очікував спочатку під ГПУ, а потім в автомобілі із Овдієнком… Гримчак вийшов із ГПУ і він мені особисто сказав, що все нормально, Анжела взяла все на свій контроль, все буде окей і далі скаже, що як…

Стосовно 50 тисяч доларів — вони мали розподілятися наступним чином: 25 тисяч, наскільки я пам’ятаю, мала отримати Стрижевська, ще 10 тисяч голова Касаційного цивільного суду Гулько, ще по 5 тисяч доларів трійка суддів в колегії. Потім пройшов якийсь торг. Я стояв біля міністерства, очікував зустрічі з Гримчаком, але під’їхав Овдієнко, підійшов і пояснив, що тепер вартість за вирішення даного питання буде становити не 100 тисяч доларів, а 80. Була зроблена знижка…

Це моя не перша заява в корупційних таких справах, але, скажу чесно… Це був найскладніший і найстрашніший процес. Яскравий приклад того, коли люди тебе психологічно і морально дожимають і ти просто не знаєш що робить. Коли бачиш телефон і дзвінок від Овдієнка і від Гримчака, в тебе уже начинается… ну розумієте?! Починаєш безмежно хвилюваться, тому що таких дзвінків було безліч. Тиск — люди, дійсно, володіли психологічною технікою. Тиск цей був просто безмежний. Тиснули так сильно, що ти не знав, що робить і коли чув, що Гримчак чи Овдієнко, то вже нічого після цього не хотілось…

Постало питання передачі ще 30 тисяч доларів, їх потрібно було терміново передать. Правоохоронні органи знову передали цю суму, яку я передав Овдієнку на Подолі в ресторані «Мафія», здається, на Верхньому Валу… Овдієнко попросив зайти до туалету і там забрав ці грошові кошти. Наскільки я пам’ятаю, навіть не перераховував. Також було обіцяно піти до Гулька чи то до його помічника в суд на Повітрофлотському [проспекті] і що на цій зустрічі мені повинні були підтвердити дійсні наміри ухвалення рішення… Але цієї зустрічі не відбулося. Це був черговий обман. Зрештою, мені стало зрозуміло, що мене просто обманюють, але стало зрозуміло з часом. Знаючи Гримчака і коло його спілкування я дійсно вірив, що вирішує це питання.

На запитання прокурора Святненко відповів, що не пам’ятає, хто перший Гримчак чи Овдієнко озвучив суму неправомірної вигоди, але може стверджувати, що Гримчак цю інформацію особисто дублював. І всі сподівання були саме на зв’язки Гримчака, а не Овдієнка.

Сахно показав, що вимогу заплатити 1 мільйон доларів озвучив покійний Овдієнко. І саме він прогорював схему розподілу коштів. Більшість зустрічей у нього було саме з Овдієнком, а з Гримчаком бачилися 3-4 рази.

І Святненко, і Сахно повідомили, що Овдієнко заборонив їм говорити про гроші в кабінеті Гримчака, оскільки той державний службовець. Однак на ділі хабарі начебто все одно проговорювалися, хоча і завувальовано.

Святненко не приховує, що звертався із заявами про злочин і раніше.

— Таке життя і ця справа яскравий приклад, як ти попадаєш в павутину подій, коли люди хочуть нажитися на тобі чи твоїх клієнтах. Більшість моїх заяв не знаходили свого логічного продовження. Ти подаєш заяву, вона реєструється і тебе можуть навіть не викликати для дачі пояснень.

Деякі мали продовження. Це щодо надання неправомірної вигоди голові Баришівського райсуду Київської області Лисюку. Та справа, до речі, також знаходиться на розгляді ВАКС. (у випадку з Баришівським судом йшлося про вирішення того самого позову до “ЛШБУ №9”, що заборгувало фірмі Святненка гроші — ред.).

Думаю, Гримчаку навіть було відомо, що я є заявником у тій справі, тому що ми це обговорювали. Думаю, він був в курсі. Друга — це, як зараз звучить, надання неправомірної вигоди судді Подільського суду Войтенко і заступнику керівника апарату Чубко. Я особисто передавав гроші Чубко… Це була моя друга заява.

Це, дійсно, реальні справи. Те, що там, я не пам’ятаю, адвокат Шкурдін, здається (правильно: Шкурідін — ред.)… Йому може позаздрити навіть Дар’я Донцова. Він придумує такі історії, як це відбувалось… В рамках тих проваджень я поясню те, що вони там пишуть в інтернеті, але мої заяви були не тільки в СБУ і НАБУ.

В мене були заяви і в поліцію і безпосередньо в прокуратуру. В поліцію я заявляв про вимагання неправомірної вигоди адвокатом, вимагання неправомірної вигоди співробітником ЦНАПу. Прийшов реєструвати місце проживання малолітньої дитини, а мені пояснюють, що за це треба дать 6 тисяч гривень, інакше це зроблено не буде…

Якщо такі ситуації будуть продовжуватися, я й надалі буду ці заяви писать і буду заявлять. І називайте мене хоч агентом всех спецслужб мира. Я завжди займаю чітку громадянську позицію і вона є непохитна. Буду це робити доти, доки в мене будуть вимагати неправомірну вигоду.

Водночас більшу частину хабара в сумі родичу топчиновника повіз не Святненко, а небагатослівний Сахно, якому початково відводилася в проекті суто технічна функція. «Правоохоронні органи казали, щоб я не перекидав на нього», — пояснив у засіданні Сахно. Із 450 тисяч доларів тільки 2 тисячі були справжніми.

Суму планували розподілити так: 200 тисяч між міністрами Нищуком та Петренком, 200 тисяч – чиновникам Мінкультури Мазур, Єпіфанову та Прокопенко, 50 тисяч для Овдієнка з Гримчаком. Ще 50 тисяч Овдієнко нібито дозволив, щоб Сахно лишив собі.

У протоколі допиту Сахна на досудовому слідстві зазначено, що Гримчак, дивлячись на “меню” розподілу коштів вчинив конклюдентні дії. Тепер у судовому засіданні Сахно не знає, що значить це слово і просить перефразувати запитання.

Сам Гримчак зауважує, що йому як людині з трьома вищими освітами не було відоме це слово. А Сахно, судячи з протоколу допиту, використав термін при дачі пояснень. Під конклюдентними діями малось на увазі, що Гримчак висловив свою згоду, але не усно чи письмово, я своєю поведінкою, наприклад, жестами, мімікою.

***

Суд закінчив допитувати свідків обвинувачення. У наступних засіданнях планується допитати свідків захисту.

Читайте також:


Ірина Салій,  «Судовий репортер»

error19
fb-share-icon0
Tweet 20
fb-share-icon20
Please follow and like us:
Pin Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує файли cookies з метою аналізу трафіку та надання реклами і послуг на основі профілю ваших інтересів. Якщо ви хочете дізнатися більше або заборонити використання усіх чи деяких cookies, ознайомтесь з нашою Сookie Policy. Якщо ви натиснете «погоджуюсь» чи продовжите навігування сайтом, ви погоджуєтесь з політикою cookies. Погоджуюсь