7 жовтня 2024 року приблизно о 22:40 на Європейській площі в Одесі жінка дістала російський триколор і почала закріплювати його на меморіалі загиблим Українським захисникам у збройній агресії РФ проти України.
Очевидці зупинили її, нагадуючи, що Росія вбиває дітей і пів години тому в місті від ракетного обстрілу загинула людина. Незнайомка заперечувала. «Ви думаєте, що це зробила Росія?!», «Одеса рускій город», «Путін мій президент», «Росія міць алах акбар», — говорила вона російською.


Правоохоронці затримали пропагандистку. Відеофрагмент допиту в поліцейському відділку зʼявився в місцевому телеграм-каналі.
«Я не прощу ніколи того, що сталося 2 травня в Одесі, не прощу того, хто напав на Донбас — ну звичайно ЗСУ… Я підтримую русскій мір, Росію», — пояснювала жінка свої дії.
За виправдовування збройної агресії РФ проти України (ч. 1. ст. 436-2) підозрюваній загрожувало до 3 років позбавлення волі.
Пропагандисти вигадали вбивство
43-річна Олена є уродженкою міста Перм, Російської Федерації, але має українське громадянство. У 2024 році вона за наймом працювала двірником у закритому котеджному містечку в Одесі. Але вже не перший рік потрапляла в поле зору місцевої поліції. На неї складали адмінпротоколи за дрібне хуліганство та розпивання спиртних напоїв у громадських місцях. «У магазині висловлювалася нецензурною лайкою… після чого пошкодила вхідні двері… Висловлювалась нецензурною лайкою, штовхала та кидалась у бійку до працівників магазину…» — йдеться у матеріалах поліції.
4 і 5 квітня 2024-го вона двічі поспіль викрала продукти з магазину «АТБ» і за це була засуджена до умовного покарання.
Арешт в Одесі прихильниці Росії викликав певний резонанс і у мережі почали ширитися фейки, що затриману, нібито, вбили у слідчому ізоляторі. Так, колишній нардеп України, проросійський політик Олег Царьов у своєму телеграм-каналі написав, що підозрювану вбила українська влада, а офіційною причиною смерті назвали серцеву недостатність. Свій допис Царьов завершив словами: «Нам є кого звільняти».
Інформація про смерть жінки виявилась неправдою. Її взагалі не відправляли в СІЗО, а одразу обрали запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який вона потім успішно порушувала, вільно гуляючи по місту.

У травні 2025-го стало відомо, що підозрювана, начебто, обмалювала кольорами прапора РФ постамент, на якому раніше був памʼятник російській імператриці Катерині ІІ.
На російському Youtube-каналі опублікували розмову нібито з матір’ю підозрюваної. Вона повідомила, що донька жива і сидить під домашнім арештом, а також підтвердила, що та налаштована проти української мови та українців і сподівається на прихід Росії.
Аналітичний центр «Вокс Україна», спростовуючи російський фейк, назвав можливу причину таких чуток.
«Фейк про смерть затриманої проросійської мешканки Одеси збігся у часі з новиною про загибель у російському полоні української журналістки Вікторії Рощиної… Вірогідно, поширенням подібних фейків пропагандисти намагаються відвернути увагу від загибелі українки та показати світовій спільноті, нібито українці також вчиняють подібні звірства. Цю тактику російської пропаганди називають «фейковим віддзеркаленням», – зазначили у «Вокс Україна».
У стані неосудності
При зʼясуванні особи підозрюваної поліція отримала довідку з лікарні, що у квітні-травні 2023 року Олена лікувалась там із діагнозом «Манія без психотичних симптомів».
У справі провели амбулаторну судово-психіатричну експертизу, яка підтвердила, що жінка має клінічні ознаки психічних розладів у вигляді «Шизоаффективного розладу, маніакальний тип» і не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.
У березні суд уперше розглядав клопотання прокурора про застосування до Олени примусових заходів медичного характеру. Адвокатка звернула увагу на відсутність у її підзахисної законного представника. Рідний син Олени під час досудового розслідування, начебто, неодноразово приходив до слідчого, але той так і не залучив його представником. Сама Олена просила суд залучити законним представником її ангела-охоронця.

Суд погодився, що відсутність законного представника порушує право на захист. Через це, а також деякі інші недоліки, суд відмовився розглядати клопотання і повернув його прокурору.
Прокурор успішно оскаржив це рішення. Серед іншого, вказуючи, що залучення законного представника підозрюваного та обвинуваченому є обовʼязковим, якщо йдеться про неповнолітньою або особу, визнану недієздатною чи обмежено дієздатною.
Олена офіційно на обліку в органах не перебувала, недієздатною чи обмежено дієздатною не визнавалась. А, отже, їй було достатньо адвоката. Хоча в подальшому для надійності законного представника жінці все ж забезпечили — із Приморської райдержадміністрації. Син обвинуваченої не міг бути присутній у суді, тому що перебував у рейсі.
23 липня до суду Олена прибула без запізнення. У зал вона ввійшла у синій перуці, з білою вуаллю та з червоною хусткою на голові. Поєднання цих кольорів нагадувало російський прапор.

«Ваша честь, зараз я зачитаю вірш і ви зрозумієте, що я не винувата», — звернулась обвинувачена до суду. Але її попросили зачекати.
У перерві в засіданні жінка дістала іграшкову рацію.
«Мамочка хоче дітям миру. Росомаха, росомаха, відділ по боротьбі з нацизмом. Кевін Коснер, Кевін Коснер, чекай мене на перехресті. Мамочка дуже сумує», – говорила вона в рацію.
Прокурор просила застосувати до обвинуваченої примусові заходи медичного характеру в вигляді госпіталізації зі звичайним наглядом.

Сторона захисту це підтримала.
«Ми спираємося на її стан здоров’я, який ми всі бачимо. Ми не заперечуємо, вважаємо, для забезпечення здоров’я перш за все Олени та її безпеки, можна застосовувати до неї примусові медичні заходи», — сказала адвокатка.
Суд визнав жінку такою, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності.
Після оголошення рішення Олена дістала нотатки.
«Зараз я прочитаю вірш і буде виправдання. Дітям потрібен мир. Подивіться, що коїться. Не вірте їм. Ми — сила одна. Ми — військо Ісуса. Одеса з Росією», — цитувала вона свій вірш.
Далі жінка зібрала свої речі і вийшла на вулицю, продовжуючи наспівувати пісню. На оскарження судового рішення дається 30 днів. Якщо його не скасують, то жінку затримати і відвезти до медзакладу.
До психіатричних лікарень зі звичайним наглядом направляються особи, які не становлять значної небезпеки суспільству. Із дозволу лікаря такі пацієнти можуть виходити за межі закладу і навіть працювати за межами лікарні.
Не рідше аніж раз на шість місяців пацієнтів перевіряє комісія лікарів-психіатрів. У випадку одужання лікар звертається до суду з клопотання припинити примусове лікування особи.
Юлія Химерик, для сайту «Судовий репортер»