Дніпровський районний суд міста Запоріжжя визнав співробітника дережвної виконавчої служби невинуватим у вимаганні неправомірної вигоди.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 20 березня.
У 2021 році Вознесенівський відділ державної виконавчої служби займався стягненням із концерну «Міські теплові мережі» на користь АТ «Укртрансгаз» 16,5 млн гривень боргу. Виконавче провадження було успішно завершено і начальник відділу отримав 40 тисяч гривень винагороди, а державний виконавець — 268 тисяч гривень.
Начальник державної виконавчої служби, нібито, почав вимагати в підлеглої поділитися винагородою, кажучи, що інакше ініціює перевірку та добʼється її звільнення. Під контролем СБУ держвиконавиця перерахувала 134 тисячі гривень на банківську картку жителя Одеси, номер якої їй дав начальник.
У судовому засіданні ексначальник відділу ДВС вину не визнав. Але пояснив, що виконавче провадження мало резонансний характер через велику суму боргу та значний розмір винагороди, тому попросив підлеглу узгоджувати усі дії із ним. Мовляв, підлегла сама підійшла і пообіцяла, що після отримання винагороди віддячить йому. Обвинувачений вказав на те, що мав право передати виконавче провадження іншому державному виконавцю і у тому числі й собі, і це було б повністю законно, оскільки таке його право передбачено нормативно-правовими актами. Тому якби він хотів привласнити ці кошти, то він міг би просто забрати виконавче провадження у підлеглої на будь-якій стадії.
Захист у суді наполягав на провокації злочину. Обвинувачений розповів, що одного дня співробітниця повідомила йому, що працівники Служби безпеки України запропонували їй угоду: вона має допомогти схопити свого керівника на хабарі, а вони їй допоможуть отримати винагороду по виконавчому провадженню. Він тоді, нібито, відповів їй, що отримання нею винагороди залежить виключно від їхньої роботи, а не від дій працівників СБУ. А згодом підлегла сказала, що «відморозилась» від пропозиції СБУ, але також повідомила, що не буде віддячувати йому, як обіцяла раніше. Тоді він справді емоційно відреагував. Потім підлегла сказала, що знову передумала і хоче поділитися винагородою. Обвинувачений запевняє, що відмовлявся, але співрозмовниця наполягала. Тому він дав їй папірець із номером картки, аби вона відчепилась від нього.
У підсумку суд вирішив, що заявниця справді спровокувала свого начальника на отримання коштів, коли він уже відмовився від цього наміру.
Записи негласних слідчих дій починаються із моменту, коли співробітниця ДВС повертається на роботу з лікарняного і за власною іде спілкуватися із начальником.
Зміст розмови підтверджує те, що раніше була розмова, в якій обвинувачений висував вимогу передачі йому частини винагороди за виконавче провадження.
У розмові, яка в оригіналі відбувається російською мовою, начальник каже підлеглій, що не хоче більше бачити її у своєму колективі, бо вона не дотрималась домовленості і готовий звільнити її «у звʼязку з переїздом». Співробітниця заперечує, що хоче далі працювати і не розуміє, за що її звільняють, переконує, що готова «піти назустріч».
Обвинувачений: Договір був, ти передумала. З тебе щось вимагати я не маю права (…)
Заявниця: Дивіться, договір спочатку, зрозуміло, що ви говорили одну третину там і все таке. Ну, в меня також свої наче питання є. У мене двоє дітей, так? Треба ж якось вникати в цю ситуацію.
Обвинувачений: Я це вже обговорювати не буду. Вимаганням займатися не збираюся (…) Чітко була домовленість. Я своє слово завжди тримаю. Домовленість була, все. Ти передумала. Я тут не можу тебе заставити.
Заявниця: По-перше, дивіться, я ж вам говорила, я не сама це рішення приймала. У мене є чоловік, який (не дог.).
Обвинувачений: Цього не може бути. Це рішення не приймається з чоловіком.
Заявниця: Як це? У мене є чоловік, який у мене карту забрав і мені взагалі грошей не дає. Я вам чесно кажу. От він мені дав на проїзд.
Обвинувачений: Це треба було озвучувати раніше, тому що це серйозна проблема.
Заявниця: Звідки ж я знала, що така ситуація вийде. Він каже: «Ти за все життя, скільки працювала в виконавчій, уперше заробила ці гроші. На якій підстав ти їх будеш віддавати?».
Обвинувачений: Я це обговорювати не буду, тебе переконувати не збираюся. Ось ти давай себе постав на моє місце. Якби ти вчинила на моєму місці? (…) Ти мене поставила раком і тепер ти знову щось передумала. Я боюсь, зараз меня арештують. Я не хочу вимаганням займатися. Не знаю, пишуть, не пишуть. Іще раз тебі кажу, може з телефона мене пишуть, може з твого. Може тобі жучок повісили, я не знаю. Я боюсь всього…
Але, зрештою, обвинувачений піддався умовлянням і завів підлеглу в кабінет та запропонував написати на листочку паперу свої умови. Жінка написала «90 0000». Обвинуваченого це не влаштувало і він написав варіант: «50 на 50».
Аналізуючи це спілкування, суд зробив висновок, що ініціативу проявляла саме заявниця. Обвинувачений декілька разів сказав, що не хоче вимагати гроші, пояснив, що діяв на емоціях, а тепер погоджується із її рішенням не ділитися грошима і не хоче більше це згадувати. Але жінка як мінімум шість разів пропонувала повернутися до «попередніх пропозицій» після численних відмов обвинуваченого спілкуватися на цю тему.
Допитані судом свідки не дали показань, що обвинувачений вимагав у підлеглої гроші або погрожував звільненням. Крім того, у начальника відділу, начебто, не було реальних повноважень її звільнити.
Іншими доказами по справі факти вимагання неправомірної вигоди не зафіксовані.
Обвинуваченого виправдали за недоведеністю вчинення злочину. Відомо, що сьогодні він продовжує працювати в Запоріжжі державним виконавцем.
16
0
20
20
