Хаджибейський районний суд міста Одеси визнав 58-річну жінку винною у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 30 квітня.
Обвинувачена очолювала відділ упраління персоналом та документального забезпечення в Басейновому управлінні водних ресурсів нижнього Дніпра. Під час окупації міста Херсона не пізніше вересня 2022-го жінка зайняла аналогічну посаду в створеному росіянами державному підприємстві «Басейнове управління водних ресурсів Херсонської області». На цій посаді вона формувала штатний розпис управління і готувала документи щодо працевлаштування співробітників.
Колишні колеги по роботі розповіли в суді, що в липні 2022-го стало відомо, що підприємство переходить під владу РФ і за вказівкою керівника всі охочі працювати в російському підпримємстві мали подавати заяви до відділу кадрів, який очолювала обвинувачена. Ті, хто не хотів там працювати, писали заяви на звільнення.
Зі слів очевидців, обвинувачена обходила всі відділи та управління й роздавала бланки заяв для переходу на роботу в новостворене підприємство. Свідки розповіли, що особисто писали в кабінеті обвинуваченої заяви на перехід на роботу в російське підприємство, а також що обвинувачена формувала списки для отримання матеріальної допомоги в сумі 10 тисяч рублів.
Після деокупації одному з кабінетів працівники бачили списки тих, хто залишився працювати на окупаційну владу — і там значилась обвинувачена як начальниця відділу з окладом у 100 тисяч рублів.
Перед звільненням Херсона ця жінка виїхала на тимчасово окуповану територію. За словами прокурора, була евакуйована як працівник органу державної влади РФ, але в подальшому повернулась в Україну через європейські країни. У квітні 2023-го їй повідомили підозру.
Під час обрання запобіжного заходу підозрювана пояснювала, що до окупації виїхати не змогла, тому що не мала грошей. Тому в період окупації вона, начебто, працевлаштувалась до окупантів, щоб заробити і виїхати на підконтрольну територію — поставила за мету виїхати не шляхом безоплатної евакуації, а до АР Крим, де мешкає її сестра і звідти повернутися в Україну. А перед деокупацією не залишилась у Херсоні, тому що представники окупаційної влади наказали усім виїжджати.
Після затримання жінка вину частково визнавала, але під час судового розгляду вже заперечувала повністю. Вона стверджувала, що продовжувала працювати на українському підприємстві і що там був постійний звʼязок з керівництвом у Києві, куди вона подавала звіти і звідки отримувала вказівки та завдання. Тільки в липні 2022 року начальник на зборах сказав, що утворюється нове підприємство під російською владою, яке буде існувати паралельно із українським. Обвинувачена наполягала на тому, що ніякої роботи на російському підприємстві не виконувала, бланків документів російською мовою не мала і зарплати в рублях не отримувала і нікому не пропонувала. Працювала, за її словами, безкоштовно, оскільки очікувала, що щось повинно змінитись. Жила за рахунок пенсії свекрухи та коштів подруги пенсіонерки.
Обвинувачена підкреслювала, що працювала саме на українському підприємстві і стверджувала, що стала жертвою обставин.
Але суд критично оцінив її показання.
«Кожна ділянка місцевості знаходилась під владою Росії. Всі державні установи та органи влади, які були українськими стали російськими. Та навіть повітря у місті Херсон стало належати окупаційній владі, оскільки будь-який справжній патріот України буде негайно знищений. Однак складається ситуація, коли при такій загальній картині захоплення міста Херсона [обвинувачена] одна єдина людина, яка працює на українському підприємстві, виконуючи свої власні посадові обовʼязки, при цьому вона приносить користь виключно народу України. Така іронія, справді існує і її можливо прослідкувати у показах обвинуваченої.
Суд вважає, що обвинувачена свідомо перекручує факти, які мали місце під час окупації міста Херсон російськими військами. Жодного українського підприємства під час окупації міста Херсон російською владою не існувало. Господарська діяльність безперечно і очевидно на ряді підприємств продовжувалась. Однак, це зовсім не свідчить про роботу таких підприємств в інтересах та на благо України. Неможливо собі уявити, що існували умови за яких будь-яка людина могла працювати під час окупації на благо та в інтересах України», — зазначив суд у своєму вироку.
Суд переконаний, що жінка могла б звільнитись і покинути окуповану територію або залишитись, але без будь-якого натяку на роботу з ворогом. Єдиною причиною залишення в місті Херсон та на роботі на підприємстві суд вважає звичайний конформізм обвинуваченої та бажання тихого життя, при тих самих умовах.
Жінку засудили до 5 років позбавлення волі із забороною займати посади та займатись діяльністю, повʼязаною з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 10 років.
До набрання вироком законної сили суд застосував до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
18
0
20
20
