Харківський апеляційний суд скасував вирок першої інстанції, яким військовослужбовця виправдали від звинувачень у погрозах заподіянням тілесних ушкоджень начальникові.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на ухвалу від 21 липня.
У лютому 2023 року близько 15 військовослужбовців приїхали до керівництва і вимагали пояснень щодо неналежного забезпечення продовольством. Комадира роти не було і до солдатів вийшов замполіт. Військові скаржилися, що командування не забезпечило їх найнеобхіднішим — питною водою, їжею, засобами звʼязку, раціями, паливно-мастильними засобами для генераторів, які були куплені власним коштом, тепловізором. Розмова велася на підвищених тонах і закінчилась тим, що солдати поїхали. Наступного дня приїхав командир батальйону і сказав, що продовольство є на складах, але його не привозять, бо командування цієї роти не робить відповідних заявок. Після цього замполіт подав рапорт, що під час обговорення скарг на забезпечення один із солдатів погрожував набити йому «лице» і при цьому був зі зброєю та від нього несло алкоголем.
Офіцер-психолог військової частини проводив службове розслідування, але опитав тільки замполіта і двох його підлеглих. Із солдатом, якого звинувачували, офіцер-психолог не спілкувався із посиланням на те, що не мав із ним звʼязку, так як військовий підрозділ постійно переміщувався. Зібрані матеріали юрист військової частини передав ДБР.
У квітні 2026-го Індустріальний районний суд міста Харкова військовослужбовця виправдав.
У вирок суд зазначив, що обвинувачення ґрунтується тільки на показаннях потерпілого і свідків. Із допитаних в суді девʼяти свідків, з яких сім є свідками обвинувачення, тільки двоє сказали, що обвинувачений під час розмови особового складу з заступником командира роти говорив, що набʼє йому лице. При цьому висловлювання всіх учасників бесіди мали емоційний характер, з використанням нецензурної лексики і, начебто, не сприймались реальна загроза. Обвинуваченого побратими характеризували як запальну людину.
Більшість учасників події, особовий склад взводу, яких було не менше 10-15 осіб, чомусь взагалі не були допитані правоохоронцями для встановлення істини по справі. А під час судового розгляду допитати їх уже було неможливо у звʼязку зі спливом часу і втратою особового складу взводу в бойових діях.
Але й ті свідки, які чули, що обвинувачений обіцяв набити замоліту обличчя, стверджували, що останній відреагував спокійно, оскільки слова були сказані в емоціях і ніякими діями не супроводжувались. З їх слів, ніхто обвинуваченого не відтягував, не відводив до автомобіля, а після розмови всі заспокоїлися та розійшлися. Один зі свідків обвинувачення взагалі заперечив сам факт погроз.
З відповіді командира військової частини, обвинувачений не притягувався до адміністративної відповідальності за вживання або перебування в стані спʼяніння і, навпаки, за сумлінне виконання своїх обовʼязків неодноразово відзначався подяками до моменту, коли змінився командир роти. З останнім, як стверджує обвинувачений, у нього склалися неприязні стосунки.
Прокурор оскаржував вирок, вимагаючи для бійця 5 років позбавлення волі.
Апеляційний суд скаргу задовольнив частково і призначив новий розгляд справи в першій інстанції.
Причиною зазначено, що суд першої інстанції неналежно оцінив зібрані докази і не мотивував, з яких причин відкидає докази обвинувачення і віддає перевагу доказам сторони захисту.
16
0
20
20
